Боромля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Боромля
Boromlya gerb.png Boromlya prapor.png
Герб Прапор
Хрестовоздвиженська церква
Хрестовоздвиженська церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Тростянецький район
Рада/громада Боромлянська сільська рада
Код КОАТУУ 5925080801
Облікова картка Боромля 
Основні дані
Засноване 1659
Населення 4482
Площа 52 км²
Поштовий індекс 42621
Телефонний код +380 5458
Географічні дані
Географічні координати 50°37′38″ пн. ш. 34°58′23″ сх. д. / 50.62722° пн. ш. 34.97306° сх. д. / 50.62722; 34.97306Координати: 50°37′38″ пн. ш. 34°58′23″ сх. д. / 50.62722° пн. ш. 34.97306° сх. д. / 50.62722; 34.97306
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Водойми р. Боромля
Відстань до
обласного центру
40 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Боромля
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 42621, Сумська обл., Тростянецький р-н, с. Боромля, вул. Сумська, 2, тел. 054-58-58-135
Веб-сторінка Інформаційний портал с. Боромля
Карта
Боромля. Карта розташування: Україна
Боромля
Боромля
Боромля. Карта розташування: Сумська область
Боромля
Боромля

Боро́мля — село в Україні, у Тростянецькому районі Сумської області. Орган місцевого самоврядування — Боромлянська сільська рада.

Населення — 4482 особи

Протяжність (вздовж дороги Харків — Суми) — 228 км

Ширина — 7 км

Площа — 520600 га

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Боромля розташоване в північно-східній частині України на південь від обласного центру і північніше від районного центру. По селу протікає річка Боромля. Через село проходить автотраса Суми — Полтава (Н12), та автотраса Харків — Суми. На відстані 0,5 км розташоване село Першотравневе. За 8 км на північний захід від села Боромля розташована залізнична станція Боромля. Відстань до райцентру м. Тростянець — 18 км, до обласного центру м. Суми — 40 км.

Назва[ред. | ред. код]

Спочатку село отримало назву Боровня, або Боровля, а пізніше — Боромля. Назва походить від назви річки, яка зустрічається в документах XVI ст. Назва річки складалася з двох слів «бор» і «мла» звідси і утворена назва — Боромля. Річку називали так, бо вздовж її русла простягалися густі ліси (бори) і в долині річки постійно стояла мла, або сутінки. Є і інше пояснення походження назви, суть якого зводиться до того, що поселенцям постійно доводилося боронити свої землі від нападу різних ворогів, тому першу назву містечка Боровня саме так і можна пояснити.

Економіка[ред. | ред. код]

На сьогодні на території сільської ради розташовані такі підприємства та установи: сільськогосподарське підприємство ТДВ «Маяк», фермерське господарство «Боромлянське», агрофірма «Семереньки», ТОВ «Нафтогаз-Прима», інкубаторно-птахівниче підприємство, лозомеблева фабрика, міжгосподарське управління водного господарства, ТОВ «Сантехопт», млин, сільське споживче товариство, дві загальноосвітні школи, дитячий садок, сільський Будинок культури, Кіровський клуб, дві бібліотеки, краєзнавчий музей, сільська дільнична лікарня, фельдшерсько-акушерський пункт, газова дільниця, електропідстанція, ветеринарна дільниця, дорожній відділ, територіальний центр по обслуговуванню одиноких громадян, кімната товариства Червоного Хреста.

Історія[ред. | ред. код]

Дике поле[ред. | ред. код]

Із давніх часів навколо Боромлі збереглося кілька курганів, про які існують різні перекази і легенди. Поблизу Сагайдака, в п'яти верстах від слободи Боромлі, по Лебединській дорозі, знаходиться група курганів, із яких один великий називається Гострою могилою. В шести верстах від села знаходиться Гузева могила. Раніше там було шість малих і один великий курган, що існує і сьогодні. У середині XIX століття на Гузевій могилі ще були рештки від старовинного сторожового посту. На північний захід від Боромлі, в 5-6 верстах, поблизу трьох доріг, знаходиться курган середньої величини без назви.

Часи заснування[ред. | ред. код]

Філарет Д. Г. Гумилевський відносить заснування Боромлі до 1658 року і називає її першими поселенцями черкас на чолі з отаманом Корнієм Васильєвим та з 425 його товаришами. Містечко розташовувалося на Білгородській укріпленій лінії, між Вільним і Олешнею. Вона мала назву міста «не лише за укріпленням», а й «за значну кількість жителів».

Навесні група переселенців оселившись в цих краях, неймовірними зусиллями провели величезну роботу по освоєнню земель, які протягом віків не оброблялися і по суті були цілиною. Будуються будинки, навколо яких зводяться дубова стіна з загостреними догори колодами, викопується рів, а головне зводиться фортифікаційне укріплення. Це вимагало також величезних матеріальних ресурсів. В 1659 році поселенці подали в Москву чолобитну, в якій писали, що місто побудували своїми силами, не одержуючи від царського уряду ніякої платні і що становище їх надзвичайно тяжке. Царський уряд задовольнив прохання поселенців і виділив їм 1706 рублів. На той час — це була дуже велика сума грошей.

У 1659 році за завданням бєлгородського воєводи Іван Скурихін зробив опис містечка. Міські укріплення були досить потужними. Містечко було добре укріплене за мірками того часу і нагадувало собою фортецю (острог). Воно було обнесене двома дубовими стінами з загостреними догори колодами, що з'єднувалися між собою перегородками, а простір між ними було засипано землею. В стінах укріплення розміщувалося чотири вежі, одна з яких була проїжджою, а інші — глухими. Висота дубових стін була більше двох сажнів. Навколо фортеці, що мала протяжність 172 сажні, був викопаний рів глибиною 2 сажні і шириною 3 сажні. За фортецею безпосередньо розташувалось містечко і будинки жителів, які також були оточені дубовою стіною в 1,5 сажні висотою з бруствером і «котками» — великими товстими колодами, що скочували на ворога. У цій стіні було п'ять веж, одна з яких проїжджа. Дубовий частокіл з одною глухою вежею захищав і передмістя, куди вели двоє проїжджих воріт. Протяжність стін навколо укріплення міста і передмістя становила 745 сажнів. Кріпосні стіни оточував рів завдовжки 775 сажнів. Спочатку гарнізон фортеці налічував біля сотні чоловік (сотню), на озброєнні якого було 9 гармат, 450 ядер до них і 24 пуди пороху.

19 грудня 1659 року було виданий царський указ, який узаконював побудоване містечко Боромля і проживання в ній переселенців. Згідно з цією царською грамотою поселенцям відводилися землі: отаману — 15 четей, осавулам — по 13,5 четей, козакам — по 12 четей.

Указом царя Олексія Михайловича від 1 березня 1660 року воєводою містечка було призначено Єрмолая Дурова.

Подальший розвиток і життя містечка[ред. | ред. код]

Населення Боромлі швидко зростало. У 1665 р. тут налічувалося 862 жителі. Через декілька років з часу заснування містечко стало центром розміщення двох сотень, що входили до Охтирського полку. По дві козацькі сотні було лише у полковому місті Охтирці і в містечках Боромлі і Котельні.

Населення займалося переважно землеробством та тваринництвом, але основним обов'язком вважалося несення служби государевої по захисту південних кордонів Російської імперії від нападів кримських татар.

За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Боромлянської волості Охтирського повіту Харківської губернії мешкало 6004 особи (2986 чоловічої статі та 3018 — жіночої), налічувалось 1181 дворове господарство, існували 4 православні церкви, станова квартира, поштова станція, 3 винокурних та селітряний заводи, відбувалось 4 щорічних ярмарки та базари[1].

З часу виникненням населення її постійно зростало:

Рік Кількість населення (чоловік)
1659 425
1665 868
1730 4420
1750 5132
1770 6791
1790 7110
1810 8233
1820 7785
1830 7984
1850 6814
1903 7500
1914 11670

У 1915 році у Боромлі народилося 522 дитини.

Події Першої Світової війни, російських інтервенцій 1917—1921, комуністичного Голодомору 1932—1933 рр., та Другої світової війни значно скоротили населення.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Заказник Лисиця — ландшафтний заказник місцевого значення
  • Боромлянський — ентомологічний заказник місцевого значення

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Базилевич Іван [чернече ім'я — Йов] (31.10.1723 — 02.05.1776) — настоятель Курського Знаменського Богородичного монастиря, ректор Переяславського і Харківського колегіумів, архімандрит, єпископ Переяславський і Бориспільський.
  • Базилевич Григорій Іванович (1759 — 1802) — доктор медицини і хірургії, професор терапії і патології.

З Боромлею пов'язане життя декабристів братів Борисових.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 502)
  2. стор 155 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 13 травень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]