Борсо д'Есте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борсо д'Есте
Borso d'Este.jpg
Народився 24 серпня 1413[1][2][…]
Феррара, Герцогство Феррара
Помер 20 серпня 1471(1471-08-20)[3] (57 років)
Феррара, Герцогство Феррара
Поховання Certosa of Ferrarad
Діяльність правитель
Титул герцог
Конфесія католицтво
Рід Дім Есте
Батько Нікколо III д'Есте
Мати Stella de' Tolomeid
Брати, сестри Ginevra d'Ested, Леонелло д'Есте, Ерколе I д'Есте, Ugo d'Ested, Sigismondo d'Ested і Meliaduse d'Ested
Arms of the house of Este (4).svg

Борсо д'Есте (італ. Borso d'Este; 24 серпня 1413 — 20 серпня 1471) — 1-й герцог Феррари, Модени і Реджо у 14521471 роках. За панування відбулося піднесення еконмоічного та культурного життя держави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Есте. Молодший позашлюбний син Нікколо III, маркіза Феррари, від його коханки Стелли де Толомей, флорентійської шляхтянки. Народився 1413 року. Здобув початкову освіту. В подальшому допомагав братові Леонелло з управління в Модені та РЕджо.

1450 року після смерті старшого брата Леонелло спадкував владу. До 1454 року підтримував Венецію у протистоянні з Франческо Сфорца, герцогом Мілану. 1452 року Борсо отримав (точніше купив) від імператора Фрідріха III Габсбурга (він здійснив поборож з Відня до Риму) титул герцога Феррари, Модени і Реджо. 1453 Борсо отримує від імператора титул графа Ровіго. При ньому була влаштована у Феррарі перша друкарня (Андреа Галло).

В союзі з Венеційською республікою у 1466 році підтрмиав флорентійських вигнанців Ніколо Содеріні та Діотісальві Нероні проти П'єро ді Козімо Медічі, фактичного правителя Флоренції. Герцог відправив війська на чолі із зведеним братом Ерколе. У 1468 році приєднався до загального миру з Флоренцією.

Борсо став майже законодавцем світських звичаїв. Сприяв небувалому до того економічному піднесенню держави, усіляко підтримуючи ремелса, торгівлю та землеробство. Впевнений у своїй силі й славі, Борсо допустив «вдячне населення» поставити у Феррарі його пам'ятник ще за життя. Піддані дійсно були задоволені його мирним правлінням, незважаючи на вимогливість уряду.

12 квітня 1471 року в базиліці Святого Петра він також був призначений герцогом Феррарським папою римським Павлом II. Натомість Борсо погодився номінально визнати сюзеренітет апостольського престолу. Помер у серпні того ж року, залишивши по собі у скарбниці 500 тис. дукатів і унікальну колекцію коштовностей. Йому спадкував брат Ерколе I.

Меценат[ред. | ред. код]

Продовжив батька і брата щодо перетворення Феррари на важливий культурний центр. Саме за його панування сформувалася порт. Феррарська школа живопису. Її членам герцог доручив створення фресок у Палаццо Схіфанойя і мініатюри для Біблії (тепер відома як «Біблія Борсо д'Есте»). Він так само як і брат був покровителем багатьох музикантів, зокрема П'єтробоно дель Чітарріно, Нікколо Тодеско і Блазіо Монтоліно.

Разом з тим на відміну від брата Леонелло до підтримку мистецтва та літератури ставився з рагмпатичних позицій, як потужного інструменту пропаганди особистої величі, сили Феррарської держави та усієї династії Есте. Це відбилося в тмоу, що він надавав кошти лише тим, кого вважав здатним реалізувати його плани. В силу малоосвіченності не міг виявляти таланти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118513753 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
  3. а б SNAC — 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wernwer L. Gundersheimer, Ferrara estense: lo stile del potere, Modena, Istituto Studi Rinascimentali, Edizioni Panini, 1988
  • Chiappini, Luciano (2001). Gli Estensi. Ferrara.
  • Gerolamo Melchiorri, Donne illustri ferraresi dal Medioevo all'Unità, a cura di Graziano Gruppioni, prefazione di Enrica Guerra, Ferrara, 2G Editrice, 2014, ISBN 978-88-89248-18-8.