Борсо д'Есте
| Борсо д'Есте | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 серпня 1413[1][2][…] Феррара, Герцогство Феррара |
| Помер |
20 серпня 1471[3] (57 років) Феррара, Герцогство Феррара |
| Поховання | Certosa of Ferrarad |
| Діяльність | правитель |
| Титул | герцог |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Дім Есте |
| Батько | Нікколо III д'Есте |
| Мати | Stella de' Tolomeid |
| Брати, сестри | Ginevra d'Ested, Леонелло д'Есте, Ерколе I д'Есте, Ugo d'Ested, Sigismondo d'Ested і Meliaduse d'Ested |
.svg) | |
Борсо д'Есте (італ. Borso d'Este; 24 серпня 1413 — 20 серпня 1471) — 1-й герцог Феррари, Модени і Реджо у 1452—1471 роках. За панування відбулося піднесення еконмоічного та культурного життя держави.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Есте. Молодший позашлюбний син Нікколо III, маркіза Феррари, від його коханки Стелли де Толомей, флорентійської шляхтянки. Народився 1413 року. Здобув початкову освіту. В подальшому допомагав братові Леонелло з управління в Модені та РЕджо.
1450 року після смерті старшого брата Леонелло спадкував владу. До 1454 року підтримував Венецію у протистоянні з Франческо Сфорца, герцогом Мілану. 1452 року Борсо отримав (точніше купив) від імператора Фрідріха III Габсбурга (він здійснив поборож з Відня до Риму) титул герцога Феррари, Модени і Реджо. 1453 Борсо отримує від імператора титул графа Ровіго. При ньому була влаштована у Феррарі перша друкарня (Андреа Галло).
В союзі з Венеційською республікою у 1466 році підтрмиав флорентійських вигнанців Ніколо Содеріні та Діотісальві Нероні проти П'єро ді Козімо Медічі, фактичного правителя Флоренції. Герцог відправив війська на чолі із зведеним братом Ерколе. У 1468 році приєднався до загального миру з Флоренцією.
Борсо став майже законодавцем світських звичаїв. Сприяв небувалому до того економічному піднесенню держави, усіляко підтримуючи ремелса, торгівлю та землеробство. Впевнений у своїй силі й славі, Борсо допустив «вдячне населення» поставити у Феррарі його пам'ятник ще за життя. Піддані дійсно були задоволені його мирним правлінням, незважаючи на вимогливість уряду.
12 квітня 1471 року в базиліці Святого Петра він також був призначений герцогом Феррарським папою римським Павлом II. Натомість Борсо погодився номінально визнати сюзеренітет апостольського престолу. Помер у серпні того ж року, залишивши по собі у скарбниці 500 тис. дукатів і унікальну колекцію коштовностей. Йому спадкував брат Ерколе I.
Меценат[ред. | ред. код]
Продовжив батька і брата щодо перетворення Феррари на важливий культурний центр. Саме за його панування сформувалася порт. Феррарська школа живопису. Її членам герцог доручив створення фресок у Палаццо Схіфанойя і мініатюри для Біблії (тепер відома як «Біблія Борсо д'Есте»). Він так само як і брат був покровителем багатьох музикантів, зокрема П'єтробоно дель Чітарріно, Нікколо Тодеско і Блазіо Монтоліно.
Разом з тим на відміну від брата Леонелло до підтримку мистецтва та літератури ставився з рагмпатичних позицій, як потужного інструменту пропаганди особистої величі, сили Феррарської держави та усієї династії Есте. Це відбилося в тмоу, що він надавав кошти лише тим, кого вважав здатним реалізувати його плани. В силу малоосвіченності не міг виявляти таланти.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118513753 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
- ↑ а б SNAC — 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Wernwer L. Gundersheimer, Ferrara estense: lo stile del potere, Modena, Istituto Studi Rinascimentali, Edizioni Panini, 1988
- Chiappini, Luciano (2001). Gli Estensi. Ferrara.
- Gerolamo Melchiorri, Donne illustri ferraresi dal Medioevo all'Unità, a cura di Graziano Gruppioni, prefazione di Enrica Guerra, Ferrara, 2G Editrice, 2014, ISBN 978-88-89248-18-8.