Бортництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наскельне зображення. Куевас-де-ла-Аранья, Іспанія.

Бо́ртництво — розведення бджіл в бортях, лісове бджільництво. Спосіб бджільництва, що прийшов на зміну примітивному «видиранню» меду диких бджіл у дуплах дерев. Первісне значення «борть» — дупло в дереві, в якому гніздилися бджоли[1].

Історія ремесла[ред. | ред. код]

У давнину люди просто вистежували гніздо, коли закінчувався взяток (здобич, яку беруть бджоли з квіток медоносних рослин), і видовбували з нього солодкий продукт, часто при цьому знищуючи і комах, і саме дупло. Таке полювання значно вплинуло на чисельність диких бджіл, тому пізніше довелося освоювати ліси вглиб, обживаючи разом із тим нові землі.

Спочатку борть була штучно зробленим в ростучому дереві дуплом, пізніше бортю стали називати також дуплянку, прикріплену на дереві. Бортництво — найдавніший етап в розвитку бджільництва. Для нього характерне те, що знайдені в дуплах дерев гнізда не розорювали, як раніше, а стали зберігати, залишаючи для перезимівлі бджіл запас меду. Для збільшення числа бортей в деревах розчищали старі дупла, спеціально видовбували нові або виставляли на дерева колоди із штучно видовбаними дуплами (дуплянками).

Оселялися комахи найчастіше в соснових дуплах. Часом це були дерева, де вигнила середина чи в яке вдарила блискавка, утворивши ущелину. Це ідеально підходило для «побудови житла» диким бджолам — вони ніби «зашпакльовували» прополісом дірочки, захищаючись від інших комах, запах живиці сприяв активному роїнню, а соснове дерево, маючи природну смолу, служило додатковим утепленням взимку. Для дерева таке «заселення» мало свої переваги — не було гниття та пошкодження основи, бо віск і прополіс, які виробляють бджоли, мають дезінфікувальний ефект для середовища.

Пізніше для добування меду бджіл «прикурювали» — заспокоювали за допомогою диму. Промисел був доволі хаотичним та нераціональним, а тому з часом утворилися більш практичні форми добування. Спочатку борті просто привласнювалися: той, хто першим знаходив гніздо, робив мітку на дереві, а тому за звичаєвим правом ніхто більше не зазіхав на ту борть, а «власник» уже піклувався про свій вулик.

Де ля Фліз. Бортники з Вільшанки (1854)

На Русі бортництво мало велике господарське значення й охоронялося законами.

Ближче до XVII століття з'явилася ще одна форма бортництва — колодна. З поваленого бурею дерева відокремлювали бджолине гніздо. Прилаштовували його в лісі на інше дерево або ж складали серед оброблених колод на лісових пасіках, а пізніше стали виготовляти такі колоди самостійно та поселяти туди бджіл. Колоди вважалися найзручнішим та найкращим способом добування меду, навіть після винайдення рамкового вулика[2].

У XVIII столітті на землях під владою Московії бортників перетворили на кріпаків — категорію феодально залежного селянства, що сплачували феодалам медову данину.

В Україні найбільше славились бортництвом Чернігівщина, Полтавщина і Катеринославщина (тепер Дніпропетровська обл.). Довгий час це була одна із зон найрозвиненішого бджільництва. Бортництво дожило в лісах Волині, північної Чернігівщини та північної Київщини до початку XX століття.

Відродженню майже забутого ремесла в 90-х роках XX століття сприяла економічна криза та припинення роботи колгоспів. Це змусило частину поліщуків звернутись до ремесла пращурів. Так бортництво фактично було відроджене з небуття.

На початку XXI століття осередки бортництва існують у деяких селах північних районів Житомирської (Овруцький, Олевський) та Рівненської (Володимирецький, Рокитнівський) областей.

Житомир відвідав 27 серпня третій президент України Віктор Ющенко. Разом із Владою Литовченко вони провели презентацію проекту "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі". За словами Ющенка, більше тисячі років тому наші землі називали краєм меду та молока. Бджолярство розповсюджувалося звідси. І на сьогоднішній день, ще можна планувати, додавати нові ідеї у цю справу, але найголовніше, що потрібно зробити - це зберегти це ремесло. [3]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Авт.-упоряд. Скуратівський В. Т.; Ілюстрації Козіної І. П., Мягкової О. В., Павлюк С. І. — К. : Веселка, 1993. — 192 с. — ISBN 5-301-01434-X.
  2. Бортники. Люди лісу. Ukraїner (uk). Процитовано 2018-02-02. 
  3. Віктор Ющенко відвідав Житомир: говорив про бджолярство - izhytomyryanyn.com. izhytomyryanyn.com (uk). Процитовано 2020-08-27. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
  • УРЕ, т. 2. — К., 1962

Посилання[ред. | ред. код]