Бортництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Наскальне зображення. Іспанія. Ла Аранья

Бо́ртництво — розведення бджіл в бортях, лісове бджільництво. Спосіб бджільництва, що прийшов на зміну примітивному «видиранню» меду диких бджіл у дуплах дерев. Первісне значення «борть» — дупло в дереві, в якому гніздилися бджоли[1].

Історія ремесла[ред.ред. код]

У давнину люди просто вистежували гніздо, коли закінчувався взяток (здобич, яку беруть бджоли з квіток медоносних рослин), і видовбували з нього солодкий продукт, часто при цьому знищуючи і комах, і саме дупло. Таке полювання значно вплинуло на чисельність диких бджіл, тому пізніше довелося освоювати ліси вглиб, обживаючи разом із тим нові землі.

Спочатку борть була штучно зробленим в ростучому дереві дуплом, пізніше бортю стали називати також дуплянку, прикріплену на дереві. Бортництво — найдавніший етап в розвитку бджільництва. Для нього характерне те, що знайдені в дуплах дерев гнізда не розорювали, як раніше, а стали зберігати, залишаючи для перезимівлі бджіл запас меду. Для збільшення числа бортей в деревах розчищали старі дупла, спеціально видовбували нові або виставляли на дерева колоди із штучно видовбаними дуплами (дуплянками).

Оселялися комахи найчастіше в соснових дуплах. Часом це були дерева, де вигнила середина чи в яке вдарила блискавка, утворивши вщелину. Це ідеально підходило для «побудови житла» диким бджолам — вони ніби «зашпакльовували» прополісом дірочки, захищаючись від інших комах, запах живиці сприяв активному роїнню, а соснове дерево, маючи природну смолу, служило додатковим утепленням взимку. Для дерева таке «заселення» мало свої переваги — не було гниття та пошкодження основи, бо віск і прополіс, які виробляють бджоли, мають дезинфікуючий ефект для середовища.

Пізніше для добування меду бджіл «прикурювали» — заспокоювали за допомогою диму. Промисел був доволі хаотичним та нераціональним, а тому з часом утворилися більш практичні форми добування. Спочатку борті просто привласнювалися: той, хто першим знаходив гніздо, робив мітку на дереві, а тому за звичаєвим правом ніхто більше не зазіхав на ту борть, а «власник» уже піклувався про свій вулик.

На Русі бортництво мало велике господарське значення й охоронялося законами.

Ближче до XVII століття з’явилася ще одна форма бортництва — колодна. З поваленого бурею дерева відокремлювали бджолине гніздо. Прилаштовували його в лісі на інше дерево або ж складали серед оброблених колод на лісових пасіках, а пізніше стали виготовляти такі колоди самостійно та поселяти туди бджіл. Колоди вважалися найзручнішим та найкращим способом добування меду, навіть після винайдення рамкового вулика.[2]

У XVIII столітті на землях під владою Московії бортників перетворили на кріпаків – категорію феодально залежного селянства, що сплачували феодалам медову данину.

В Україні найбільше славились бортництвом Чернігівщина, Полтавщина і Катеринославщина (тепер Дніпропетровська обл.). Довгий час це була одна із зон найрозвиненішого бджільництва. Бортництво дожило в лісах Волині, північної Чернігівщини та північної Київщини до початку XX століття.

Відродженню майже забутого ремесла в 90-х роках XX століття сприяла економічна криза та припинення роботи колгоспів. Це змусило частину поліщуків звернутись до ремесла пращурів. Так бортництво фактично було відроджене з небуття.

На початку XXI століття осередки бортництва існують у деяких селах північних районів Житомирської (Овруцький, Олевський) та Рівненської (Володимрецький, Рокитнівський) областей.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Авт.-упоряд. Скуратівський В. Т.; Ілюстрації Козіної І. П., Мягкової О. В., Павлюк С. І. — К. : Веселка, 1993. — 192 с. — ISBN 5-301-01434-X.
  2. Бортники. Люди лісу. Ukraїner (uk). Процитовано 2018-02-02. 
  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
  • УРЕ, т. 2. — К., 1962

Посилання[ред.ред. код]