Борщагівка (Київ)
| Борщагівка | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°25′34″ пн. ш. 30°22′25″ сх. д. / 50.42626800002777543° пн. ш. 30.37372800002777851° сх. д.Координати: 50°25′34″ пн. ш. 30°22′25″ сх. д. / 50.42626800002777543° пн. ш. 30.37372800002777851° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця | Святошинський район | |||
| Карта | ||||
  Борщагівка Борщагівка (Київ) | ||||
Борщагі́вка — історична місцевість, промислова зона, житловий масив у межах та за межею міста Києва. Так називається територія розташована на західному кордоні міста між залізницями Київ — Коростень, Київ — Фастів, Святошинським лісом і обабіч Кільцевої дороги. Територією протікає однойменна річка Борщагівка. Борщагівка входить до територій сучасного Києво-Святошинського району Київської області та міста Києва.
Історія[ред. | ред. код]
Згадується з 1497 року (в тому числі як Борщагівка, Борщувка, Borszejowka, Borsciowka та ін.). Назва, за однією з версій — від трави борщівник. Борщагівка складалася з кількох сіл, що належали київським монастирям. Від кожного з них ці села здобули відповідну назву.
На карті України Боплана 1648 року зазначена як Борщівка (Borsciowka)[1]. Вона розташована у межах Київського воєводства Речі Посполитої на захід від Києва, на правому березі річки Репин, на північному краю Білогрудського лісу.
Під час Коліївщини в Борщагівці побував отаман Яків Довгошиєнко.[2]
У 1925 році, на території Борщагівок, що були тоді селами, налічувалося населення у 6419 жителів. При цьому на території було 1364 господарства.
Першою почали капітально забудовувати Микільську Борщагівку. Будівництво мікрорайону почалося вже 1966 року, і велося 10 років. На місці було збудовано вже багатоквартирні будинки, а з 1971 року Микільська Борщагівка входить до складу Києва.
Південноборщагівський житловий масив почали будувати у 1978 році, на місці Братської Борщагівки (Братська та Михайлівська теж були включені до складу міста). Будівництво на Борщагівках велося до кінця 1980-х років.
Існують села Петропавлівська і Софіївська Борщагівка (за межами Києва), колишні села Братська і Михайлівська Борщагівка (існувала вздовж вулиць Качури, Трублаїні, Дев'ятого травня), на місці села Микільська Борщагівка у 1980-х рр. зведено житловий масив Південна Борщагівка (між проспектом Корольова і Кільцевою дорогою), на луках поряд з нею у 1967—1988 розбудовано житловий масив Микільська Борщагівка. На території Борщагівки у 1940—1950 роках збудовано також селище Жовтневе (між вулицями Перемоги, Бетховена і Жмеринською; з 1965 — у межах Києва) і Перемога (вздовж вулиць Василя Верховинця і Сім'ї Стешенків).
Розвиток[ред. | ред. код]
У 1974 році було відкрито кінотеатр «Лейпциг».
В лютому 1975 року була запущена перша в Україні гілка швидкісного трамваю (маршрут № 3), який зв'язав Микільську Борщагівку з центральними районами міста.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У Борщагівці, яка була у той час ще селом, народився український живописець XVIII століття Микола Данилевський.
Головний тренер футбольного клубу «Динамо» (Київ) Олексій Михайличенко, перший олімпійській медаліст України гімнаст Володимир Шаменко та співак Вадим Швидкий мешкали та ходили до школи на Борщагівці.[3]
Історичні частини села[ред. | ред. код]
Історичні частини Борщагівських сіл кутки. Їх назви та походження
Братська Борщагівка[ред. | ред. код]
Існуючі кутки - «Макаюди», «Гайок», «Булгари» Зниклі кутки - «Слободянюки», «Стецюрі», «Кумпанці»
Походження назв кутків:
- «Макаюди» - від старої фамілії жителів села - Макаюда
- «Булгари» - від сімей турецьких болгар які переїхали на борщагівку в першій половині 19 століття, зараз знаходиться на відшибі села Софіївська Борщагівка
- «Гайок» - від гаю у селі
- «Слободянюки» - від фамілій жителів - Слободянюк
- «Стецюрі» - від фамілій перших поселенців села - Стецюра
- «Кумпанці» - куток відомий з кінця 18 століття як район вулиці що вела від тодішньої парафіяльної школи до кладовища. Перший чоловік поселенець - Степан Кумпанець що вказано в метричних книгах
Михайлівська Борщагівка[ред. | ред. код]
Існуючі кутки - «Долина», «Какуни», «Черепки», «Верби», «Залізяка», «Чевалаки» Зниклі кутки - «Ринва», «Мули»
Походження назв кутків:
- «Долина» - вважалась центральною частиною зниклого села
- «Какуни» - від давньої фамілії - Какун
- «Черепки» - найдавніший і найстаріший куток села
- «Верби» - від верб що росли поруч з річкою Борщагівка
- «Залізяка» - від залізниці що проходить недалеко
- «Чевалаки» від давньої фамілії - Чевалака
- «Ринва, Мули» - не відомо
Микільска Борщагівка[ред. | ред. код]
Існуючи кутки - «Прихідьки» Зниклі кутки - «Багаліївщина(Бищів)», «Тодорівщина», «Стрільбище», «Глинище», «Угол», «Вигон»
Походження назв кутків:
- «Прихідьки» - від давньої фамілії - Приходько
- «Тодорівщина» - від давньої фамілії - Тодоренко, куток відомий як найстаріша частина зниклого села Микільска Борщагівка
- «Глинище» - від карьеру добутку будматеріалів що був неподалеку
- «Стрільбище» - від узбища з насипаним редутом де в 1819 році проходило навчання стрільби солдатів на яких був присутній тодішній імператор «Александр І»
- «Угол» - від перехрестя аж 5 зниклих вулиць
- «Вигон» - від того що там було пастбище корів
Петропавлівська Борщагівка[ред. | ред. код]
Список усіх кутків: «Матківщина», «Богівщина», «Підліс», «Будюківщина», «Солом‘янка», «Вигін», «Голопузівка», «Жабівщина», «Загай»
Походження назв кутків:
- «Жабівщина» - куток знаходився біля річки Нивка та поруч було болото з жабами. Тому і пішла назва
- «Бодюківщина» - в честь діда Бодюка що проживав на нинішній вулиці З.Космодемянської
- «Богівщина» - територіально розташовувався на високому пагорбі, де нині розпочинається вулиця Шевченка. Завдяки своєму географічному положенню жителі, що там мешкали, знаходилися саме ближче до Бога, тому їх часто називали «божки».
- Інші - не відомо
Борщагівки[ред. | ред. код]
- Михайлівська Борщагівка між 1108 і 1113 роками була подарована Михайлівскому Золотоверхому монастирю її титарем — київським князем Святополком-Михайлом (онуком Ярослава Мудрого). 1974 року приєднана до Києва. Єдина з трьох Борщагівок, включених до Києва, що практично повністю зберегла малоповерхову садибну забудову та сільський вигляд.
- Микільська Борщагівка. Називалася за Військовим Микільським собором і монастиря при ньому. 1974 року приєднана до Києва. Майже повністю знесена на початку 1980-х років заради будівництва масиву Південна Борщагівка.
- Софіївська Борщагівка. У 1590 році київський митрополит Михайло Рагоза дав грамоту «земянину Єфиму Олешковичу» на «ленное владение земли со всеми угодьями», що належали Софійському монастирю.
- Братська Борщагівка. Називалася за Києво-Братським монастирем. 1974 року приєднана до Києва, значною мірою знесена у 1980-х роках заради будівництва масиву Південна Борщагівка.
- Петропавлівська Борщагівка.
- Південна Борщагівка. Масив, збудований на місці сіл Братська та Микільська Борщагівки у 1980-х роках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ukraine. Camporum Desertorum. Beauplan 1648.jpg Ukraine. Camporum Desertorum. Beauplan 1648]
- ↑ Букет Є. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ : Стікс, 2014. — 320 с. — ISBN 978-966-2401-09-7.
- ↑ Вікенд (18 січня 2022). Хворіти з опеньками та вишнями: дитинство на Борщагівці. Вікенд (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
- При написанні статті використано матеріали сайту Храму Живоносного Джерела.
- Borszczahówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 326. (пол.) (пол.)
| ||||||||||||||||||||||||||
