Борщевський Валентин Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валенти́н Я́кович Борще́вський (20 квітня 1910(19100420), Валегоцулівка, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 3 квітня 1989, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — український джерелознавець, історіограф, краєзнавець. Доктор історичних наук (1964), професор (1967).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в теперішньому селі Долинське Ананьївського району Одеської області в родині ветеринарного лікаря.

У 1930 вступив, а у 1933 році закінчив сільськогосподарський технікум, працював дільничним агрономом. З 1935 по 1940 роки навчався на історичному факультеті Одеського університету. Після закінчення університету працював викладачем Кременецького вчительського інституту (Тернопільська область).

Учасник німецько-радянської війни. Від 1946 року працював старшим викладачем, доцентом, деканом історичного факультету Дніпропетровського університету, завідував кафедрами: історії СРСР (1952—1955), загальної історії (1966—1972), історіографії та джерелознавства (1972—1978), останні роки був професором кафедри історіографії та джерелознавства.

Помер у м. Дніпропетровськ.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1949 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Перемога радянської влади в Катеринославі», у 1964 році — докторську дисертацію на тему: «Історія робітничого класу і Рад Донецько-Криворізького басейну в Жовтневій революції».

Автор та співавтор понад 50 праць.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Джерела та література[ред. | ред. код]