Борщів (Перемишлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Борщів
Borshchiv perem lv gerb.png Borshchiv perem lv prapor.png
Герб Прапор
BORSZIW HRAM.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Перемишлянський
Рада/громада Борщівська
Код КОАТУУ 4623381001
Основні дані
Засноване 1441
Населення 1441
Площа 3.670 км²
Поштовий індекс 81232
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°39′41″ пн. ш. 24°35′55″ сх. д. / 49.66139° пн. ш. 24.59861° сх. д. / 49.66139; 24.59861Координати: 49°39′41″ пн. ш. 24°35′55″ сх. д. / 49.66139° пн. ш. 24.59861° сх. д. / 49.66139; 24.59861
Водойми Гнила Липа (ріка)
Місцева влада
Адреса ради с. Борщів. Телефон: +38-03263-51736
Сільський голова Степан Дух
Карта
Борщів. Карта розташування: Україна
Борщів
Борщів
Борщів. Карта розташування: Львівська область
Борщів
Борщів
Мапа

Борщів у Вікісховищі?


Бо́рщів — село Перемишлянського району Львівської області. Сусідні населені пункти — Перемишляни, Ладанці, Виписки, Липівці.

Коротка історія[ред. | ред. код]

Храм св. пророка Іллі
Будинок Борщівської сільської ради (давніше — сільська школа)

Перша письмова згадка про село відноситься до 1441 р. і пов'язана зі шляхтичем Олександром з Борщева.

У 1515 р. власниками села були брати Лагодовські. Єжи Жечицький (пом. 15 серпня 1649) був власником села чи його частини.[1] У 1649 р. Борщевом та сусіднім хутором Залип'я володіли два землевласники — Мартиян Граб'янка та Ян Лаґевніцький. У 1656 р. Ян Лаґевніцький разом з дружиною Софією Яцковською продали частину Борщева та хутір Залип'я Кшиштофові та Ельжбеті з П'ясецьких Борковським. Останні у 1660 р. більшу частину Борщева разом із Перемишлянами та Коросном продали за 10.000 злотих родині Коссаковських.

У 1720 р. власником села був краківський каштелян Адам Миколай Сенявський. На початку 1730-х рр. Борщів разом з іншими «добрами» Сенявських перейшов у власність руського воєводи Августа Олександра Чорторийського — чоловіка Марії Зофії Сенявської, дочки Адама Миколая. Наприкінці XVIII ст. власником села була Ізабела Любомирська, дочка князя Августа Ал. Чарторийського, дружина великого маршалка коронного Станіслава Любомирського.

У 1816 р. Борщів перейшов у власність Потоцьких через внука Станіслава і Ізабели з Чарториських Любомирських — Альфреда Войцєха Потоцького, першого ордината у Ланьцуті (1830), сина Яна Потоцького, письменника, автора відомого твору «Рукопис знайдений в Сарагосі» та Юлії з Любомирських Потоцьких. Таким чином Борщів став частиною ланьцутських дібр Потоцьких. Після смерті Альфреда Войцєха Потоцького новим власником села у 1862 р. став його син Альфред Юзеф Потоцький, намісник Галичини (1875—1877). У 1889 р. новим власником Борщева став його син Роман Потоцький. Врешті у 1915 р. останнім власником села став Альфред Антоній Потоцький, який володів Борщевом аж до 1939 р.

1880 р. у селі проживали 1192 мешканці. 1935 р. чисельність населення зросла до 2500 осіб.

Згідно з легендарною традицією найдавніший сільський храм — св. архистратига Михаїла — був розташований на Лисій горі. Однак, жодних джерельних свідчень про нього не маємо. Згідно з даними, які походять з початку XVIII ст., сільський храм вже мав посвяту св. пророка Іллі. Вона збереглася до наших днів. Теперішній сільський храм зведений у 1839 р. У церкві є іконостас авторства Юліана Панькевича, який був встановлений у 1896 р. на честь 300-ліття Берестейської унії.

Могила Пелагії Васильків на борщівському цвинтарі. 1877 р.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 17 липня 2015 р. рiшенням сесії сільської ради. Автор — А. Б. Гречило.

Герб[ред. | ред. код]

У золотому полі зелений тригорб, у нього увіткнутий червоний меч, який обабіч підтримують червоні крилаті коні. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

За різними переказами, найдавніший сільський храм був споруджений на Лисій горі і мав посвяту Архистратигові Михайлові. Проте якихось згадок про нього в джерелах немає, а вже на початку XVIII ст. тут була церква Cв. пророка Іллі. Саме з цим пов'язана символіка герба та прапора села. Меч (символ Архистратига Михаїла) на тригорбі вказує на перший храм. Двоє червоних крилатих коней з вогненної колісниці Cв. Іллі уособлюють теперішню церкву. Зелений тригорб вказує на Лису гору.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне жовте полотнище, від нижніх кутів якого до центру відходить зелений клин; посередині — спрямований вістрям додолу меч, червоний на жовтому полі й жовтий на зеленому.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Церква св. пророка Іллі

Парохи і адміністратори парохії св. пророка Іллі с. Борщів (поч. XVIII — сер. XX ст.)[ред. | ред. код]

Могила отця Олексія Боднара (1889—1941), пароха с. Борщів
  • Михалевич Михайло (17201752) — парох,
  • Михалевич Александр (17521787) — парох,
  • Михалевич Яків (1787—†1836) — парох, народився у 1761 році, ієрейські свячення отримав у 1787 році. Був останнім священиком із родини Михалевичів, які урядували в Борщеві протягом 18 століття. Помер 22 листопада 1836 року.
  • Нижанковський Іван (18361838) — адміністратор,
  • Біляшевський Михайло (1838—†1860) — парох,
  • Глібовицький Михайло (18601862) — адміністратор,
  • Телішевський Ігнатій (18621879) — парох,
  • Роздольський Іван (18791881) — адміністратор,
  • Мазановський Іван (18811888) — парох,
  • Медвецький Созонт (18881889) — адміністратор,
  • Краснопера Яків (18891897) — парох,
  • Кармалита Григорій (18971909) — парох,
  • Підлісецький Емануїл (1909) — адміністратор,
  • Гвоздецький Олександр (19091920) — парох,
  • Ковч Омелян (19201921) — адміністратор,
  • Боднар Олексій (1921—†1941) — парох, замучений більшовиками у червні 1941 р. в Перемишлянах,
  • Заяць Андрій (19411944) — адміністратор.

ВЛАСНИКИ БОРЩЕВА

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kłaczewski W. Rzeczycki Jerzy h. Janina (†1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — T. XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 16—17. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]