Бор (хвиля)
Бор (від старонорвезького bara — хвиля, брижі), а також маскаре́ або поророка — аномально висока припливна хвиля, яка виникає в гирлах деяких річок і вузьких заток, та рухається вгору їхніми рукавами.
Механізм утворення[ред. | ред. код]
Під час припливу маси води, що надходять у широку затоку, нагнітаються у звужене гирло, де вони концентруються, утворюючи фронт хвилі. У вузьких місцях загальна протяжність фронту хвилі скорочується, відбувається перерозподіл енергії, що зумовлює зростання висоти припливної хвилі. Важливим чинником, що впливає на перебіг припливу у звужених довгих затоках чи гирлах річок, є зміна глибини від гирла до вершини затоки або від гирла вгору по руслу річки. У деяких випадках за фронтом йдуть одна або декілька відокремлених (поодиноких) хвиль (солітонів). Бор проявляється як аномалія припливу у вигляді сильно деформованої припливної хвилі, що поширюється вгору естуарієм чи гирлом у вигляді поодиноких хвиль з крутим фронтальним схилом гребеня без чітко вираженої улоговини позад нього. Внаслідок цього виникає різкий перепад рівнів (до 9,3 м).
Утворення бора зумовлене неоднаковими швидкостями поширення гребеня і підошви припливної хвилі[1].
Бор може являти собою загрозу для судноплавства, так як рухається з великою швидкістю і має значну енергію.
Бор інколи використовується для серфінгу.
Синоніми[ред. | ред. код]
Аномальні припливні хвилі у різних місцях земної кулі називають по-різному:
- маскаре́ (фр. mascaret) — на атлантичному узбережжі Франції[2];
- пороро́ка (порт. pororoca від pororoga — «гримлива вода» мовою індійського племені тупі) — на Амазонці[3][4];
- бенак (benak) або батанг (batang) у Малайзії[5];
- боно (bono) в Індонезії[6].
Найбільші хвилі[ред. | ред. код]
Найвищі припливні хвилі спостерігаються у гирлах великих річок:
- річка Амазонка (Бразилія) — висота водяного валу у нижній течії, що поширюється проти течії на сотні кілометрів під час нового і повного Місяця (передусім, у періоди рівнодення) може досягати 5 метрів, швидкість до 5—7,5 м/с (18-27 км/год). Хвиля рухається з великим гуркотом, який чутно на 5-10 км[7];
- річка Цяньтан (Хайнін, провінція Чжецзян, Китай) — найвищий у світі бор, який місцеві жителі називають «Срібним драконом», утворюється на річці у кожну повню, але найбільшу міць демонструє восени. Висота хвилі сягає до 9 метрів, швидкість — до 40 км/год[8];
- гирло річки Сени (Франція) — у минулому висота хвилі могла досягати 7 метрів при швидкості руху від 2 до 10 м/с[2]. Днопоглиблювальні роботи, проведені у 1960-х роках усунули проблему борових хвиль;
- затока Кука, один з рукавів (Аляска, США) — висота до 2 метрів, швидкість до 20 км/год;
- річка Кампар (у затоці Меранти, Пелалаван, Індонезія) — хвиля поширюється уздовж русла на 40 км, висота хвилі сягає 6 м[6].
- річка Северн (у Бристольській затоці, Уельс, Велика Британія) — висота хвилі сягає 2 м, швидкість поширення 8-13 миль/год (13-21 км/год)[9]
- річка Птикодьяк (у затоці Фанді, Канада) — вважається найвищим бором у Північній Америці, висота хвилі сягала понад 2 м (6,6 футів), суттєво послаблюється збудованою дамбою.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карпенко, 2009, с. 59.
- ↑ а б Chanson Hubert (2008). Photographic Observations of Tidal Bores (Mascarets) in France. Hydraulic Model Report No. CH71/08, Univ. of Queensland, Australia, 104 pp. ISBN 978-1-86499-930-3. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 4 лютого 2018.
- ↑ Карпенко, 2009, с. 59-60.
- ↑ Pororoca [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] у словнику Nossa Língua Portuguesa
- ↑ Chanson, Hubert Environmental, ecological and cultural impacts of tidal bores, benaks, bonos and burros // Proceedings of the International Workshop on Environmental Hydraulics IWEH09, Theoretical, Experimental and Computational Solutions. International Workshop on Environmental Hydraulics IWEH09, Theoretical, Experimental and Computational Solutions, Valencia, Spain, (1-20). 29-30 October 2009.
- ↑ а б Riau to Introduce Bono Wave to International Tourism [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Tempo.co» (англ.)
- ↑ Карпенко, 2009, с. 60.
- ↑ Унікальна припливна хвиля збирає тисячі туристів у Хайніні [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // «Укрінформ»
- ↑ The Severn bore. Spectators & Surfers [Архівовано 7 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Карпенко H. I. Рельєф морських берегів: навч. посіб.: [для вищих навч. закл] / Н. І. Карпенко. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. — 309 с. — ISBN 978-966-613-687-2.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бор (хвиля) |
|
