Боснія і Герцеговина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Боснія і Герцоговина)
Перейти до: навігація, пошук

Боснія і Герцеговина
Bosna i Hercegovina
Босна и Херцеговина

Прапор Герб
Гімн: Državna himna Bosne i Hercegovine
Розташування Боснії і Герцеговини
Столиця
(та найбільше місто)
Сараєво
Офіційні мови боснійська, хорватська, сербська
Державний устрій Республіка
 - Президія Небойша Радманович
Желько Комшич
Бакір Ізетбегович
 - Прем'єр-міністр Никола Шпирич
Незалежність від СФРЮ 
 - проголошено 17 квітня 1992 
Площа
 - Загалом 51 197 км² (125)
 - Води (%) 0,8%
Населення
 - оцінка 2007 р. 3 981 239 (126)
 - перепис 1991 р. 4 377 053
 - Густота 76/км² (116)
Валюта Конвертовна марка (BAM)
Часовий пояс UTC +1 (UTC+1)
Домен інтернету .ba
Телефонний код +387

Бо́снія і Герцегови́на (босн. та хорв. Bosna i Hercegovina, BiH, серб. Босна и Херцеговина, БиХ або Bosna i Hercegovina, BiH) — держава у північно-західній частині Балканського півострова, що межує на півночі і заході з Хорватією, на сході з Сербією, на півдні і сході з Чорногорією; площа 51 197 км²; столиця Сараєво; рельєф: гірська країна, частина Дінарських Альп, вапнякові ущелини. Населення становить 3 879 296 чол. (2012 р.), включаючи 48 % мусульман-боснійців (суніти), 37 % сербів, 14 % хорватів. Більшість населення сповідує іслам.

Голова держави — президент, посада переходить до одного з членів Президії за принципом ротації на строк 8 місяців (Президія має повноваження терміном 4 роки). Виробництво: цитрусові, овочі; залізо, вироби зі шкіри, текстиль; 3 державні мови.

15 лютого 2016 року Боснія і Герцеговина подала заявку на вступ до Європейського Союзу[1].

Географія[ред.ред. код]

Топографічна карта Боснії та Герцеговини

Понад 2/3 території Боснії і Герцеговини займають гірські хребти; найважливіші з них — Боснійські Рудні гори (найвища точка гора Враниця 2107 м) та Динарське нагір'я (до 1913 м). В західних гірських районах поширений карст. На півночі вузька смуга низовини річки Сави. Клімат помірно континентальний. Головні річки — Дріна, Босна, Врбас (праві притоки Сави), Неретва. На півночі (Боснія) поширені ліси з ялини, сосни; для півдня (Герцеговина) характерні вічнозелені чагарники. На півдні Динарського нагір'я, в районі міста Неум, Боснія і Герцеговина має невеликий вихід до однієї із заток Адріатичного моря (проте прибережні води належать Хорватії). При тому в м. Неум немає порту, та й сполучення між цим містом та рештою території держави слабке через гірські хребти.

20 км узбережжя Боснії та Герцеговини

Історія[ред.ред. код]

Сараєвське вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда стало формальним приводом для початку Першої світової війни.

В перші століття після Різдва Христового територія Боснії і Герцеговини входила до складу Римської імперії (Іллірія). Про заселення Боснії і Герцеговини слов'янами точні відомості є починаючи з VI ст. У XII столітті Боснія потрапляє у васальну залежність від Угорщини. Спроби угорських королів посилити вплив католицької церкви призвели до створення там місцевої патаренської церкви (різновидність богомильства). На початку XIV століття бани (правителі) Боснії розширюють свої володіння за рахунок сусідніх земель, у тому числі приєднують Герцеговину. При бані Тврткові [1353—1391] Боснія добивається повної незалежності.

У 2-й пол. XV століття Боснія і Герцеговина, ослаблені феодальними міжусобицями, були завойовані османами. Більшість феодалів прийняла іслам і зберегла значною мірою свої володіння та привілеї. Також навернулася більшість віруючих патаренської церкви, у той час як православні та католики переважно залишилися вірними християнству. У 50—60-ті роки XIX століття у Боснії і Герцеговині широко розгорнувся національно-визвольний рух. У 1875 р. проти соціального і національного гніту місцевих феодалів і османської влади вибухнуло велике Герцеговинське повстання, підтримане Сербією і Чорногорією, внаслідок чого Османська імперія у 1876 р. опинилася в стані війни з Сербією і Чорногорією, а потім і з Росією (1877—1878). За рішенням Берлінського конгресу 1878 р., який переглянув Сан-Стефанський мирний договір 1878 року, Австро-Угорщина одержала право тимчасово окупувати Боснію і Герцеговину. Ця окупація затягнулася на 30 років і закінчилася анексією Австро-Угорщиною у 1908 р. Габсбурги здійснювали примусове онімечування слов'янських народів, насаджували католицтво. Народи Боснії і Герцеговини відстоювали свою незалежність. У 1918 р. Боснія і Герцеговина увійшли до складу новоствореного Королівства Сербів, Хорватів і Словенців (з 1929 р. — Югославія). Національні права народів Боснії і Герцеговини в югославській державі ігнорувались.

У 1941 р. гітлерівські війська окупували Югославію. Народи Боснії і Герцеговини повстали і вели вперту боротьбу проти нацистських окупантів і маріонеткових режимів. Боснія і Герцеговина стали ареною масової партизанської боротьби. Народно-визвольна армія Югославії в 1945 визволила Боснію і Герцеговину.

Недавня історія[ред.ред. код]

Процес розчинення СФРЮ

Стала республікою Югославії в 1945, у результаті виборів 1990 комуністи були замінені націоналістами; Сербсько-Хорватський конфлікт поширився на Боснію і Герцеговину, сербська армія зайняла прикордонні райони в 1991. Республіка заявила про суверенітет, але проти виступили серби, що хотіли, щоб республіка залишилася частиною Югославії. Виникли жорстокі конфлікти на національному ґрунті. У квітні 1992 ЄС і США визнали незалежність Боснії, і в травні вона була прийнята в ООН, але громадянська війна продовжувалася. Продовжувалися бої, серби висунули свою точку зору «етнічної чистоти». У 1993 план ООН мирного врегулювання конфлікту знову був відкинутий. Контингент сил ООН неодноразово піддавався нападам. У 1994 війська НАТО провели серію бомбардувань сербських позицій, щоб зняти блокаду Сараєва.

Конфлікт закінчився підписанням Дейтонських угод 14 грудня 1995, які передбачали збереження єдиної держави, що складається з двох частин: Мусульмано-хорватської федерації та Республіки Сербської.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Верховний представник щодо Боснії й Герцеговини Валентин Інцко

Державний устрій[ред.ред. код]

Боснія і Герцеговина за формою правління є парламентською республікою. Державними мовами є боснійська, хорватська і сербська[2]. Республіка Сербська існує на підставі власної Конституції, прийнятої 14 вересня 1992 року[3]. Дейтонські угоди заснували посаду Верховного представника, наділеного вищою владою і одноосібним правом інтерпретації Конституції і законів Боснії і Герцеговини[4].

До органів влади загальнодержавного рівня відносяться Президія, Парламентська асамблея та Рада міністрів. Парламентська асамблея — орган законодавчої влади, що складається з двох палат: Палати представників і Палати народів. Колективний глава держави — Президія, що складається з трьох членів державотворчих народів. Термін повноважень президії — 4 роки з правом переобиратися. Голова Президії обирається членами Президії зі свого складу. До повноважень Президії відносяться питання зовнішньої політики, призначення послів та інших міжнародних представників. Виконавчу владу здійснює Рада міністрів, голова затверджується Палатою представників і призначається Президією.

Представники етнічних меншин не мають права балотуватися ні на посаду президента, ні до парламенту. Така можливість дається лише представникам однієї з трьох основних етнічних груп: мусульман-боснійців, хорватів і сербів. Представники меншин вже виграли кілька процесів в Страсбурзькому суді, що, однак, поки не призвело до зміни дискримінаційного закону.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Поділ Боснії і Герцеговини

Боснія і Герцеговина за формою державного устрою є федеративною державою. Згідно з конституцією Боснії і Герцеговини 1995 роки держава складається з двох утворень (ентитетів): Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської[5]. Округ Брчко з 1999 року керується окремо від ентитетів.

Федерація Боснія і Герцеговина розділена на 10 кантонів (босн. kantoni):

Кантони діляться на 79 громад (хорв. općine).

Республіка Сербська поділяється на 57 громад (серб. општина, општине), 6 міст або міських громад (серб. град, градови), в тому числі місто Істочно-Сараєво, що включає як міський округ 6 (з 57-ма) самостійними громадами. Громади та міста (міські громади) включають 2756 населених пунктів (серб. насељено мјесто, насељене мјеста)[6].

Солдати ЗС Боснії і Герцеговини, 2014.

Збройні сили[ред.ред. код]

Збройні сили Боснії і Герцеговини призначені для захисту свободи, незалежності і територіальної цілісності держави. Включають в себе сухопутний і військово-повітряний компоненти. Збройні сили були утворені в 2005 році на основі Армії Федерації Боснії і Герцеговини і Армії Республіки Сербської.

Нараховують 16 000 бійців. Армія комплектується за національним принципом з розрахунку: a) боснійці 45,9 %, б) серби 33,6 %, в) хорвати 19,8 %, г) інші 0,7 %.

Економіка[ред.ред. код]

В сільському господарстві північних районів важливе значення має тваринництво. В долинах річок вирощуються зернові (переважно пшениця, кукурудза, ячмінь, овес) і технічні культури (льон, цукрові буряки), розвинуте садівництво. В південних районах — виноградарство, тютюнництво, подекуди бавовництво.

За період з 1994 по 2014 рік обсяг прямих інвестицій з-за кордону склав 6 млрд євро, з боку Австрії — 1,3 млрд євро, Сербії — 1,1 млрд, Хорватії — 780 млн, Росії — 518 млн, Словенії — 462 млн, Німеччини — 326 млн, Швейцарії — 278 млн, Нідерландів — 235 млн, Великої Британії — 180 млн, Люксембургу — 169 млн. Структура інвестицій за вказаний період: 36 % було вкладено у виробництво, 20 % — в банківський сектор, 14 % — в телекомунікації, 11 % — в торгівлю[7]. Основні зовнішньоторговельні партнери (2013) з експорту: Німеччина, Хорватія, Італія, Сербія та Австрія; з імпорту: Хорватія, Німеччина, Росія, Сербія та Італія. Зовнішня торгівля Боснії і Герцеговини орієнтована на країни Євросоюзу. Розподіл зовнішньої торгівлі Боснії і Герцеговини (на 2014 рік)[8]:

  • Країни ЄС — 64,0 % (10,7 млрд доларів)
  • Росія — 5,5 % (0,9 млрд доларів)
  • Китай — 5,5 % (0,9 млрд доларів)
  • Туреччина — 3,3 % (0,6 млрд доларів)
  • Країни Америки — 3,3 % (0,6 млрд доларів)
  • Країни Африки — 0,8 % (0,1 млрд доларів)

За даними МВФ за 2015 рік Боснія і Герцеговина ставилася до країн, що розвиваються. За даними Forbes на грудень 2015 року країна має перехідну економіку, яка сильно залежить від експорту металів, текстилю, меблів, електроенергії, а також від іноземної допомоги і грошових переказів; сегментований ринок і бюрократія перешкоджають іноземним інвестиціям; державний борг становить 45 % ВВП, безробіття — 43,9 %, інфляція — 0,9 %[9].

Демографія[ред.ред. код]

Етніолінгвістична мапа Боснії і Герцеговини, 2013 рік

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення країни 2015 року становила 3,867 млн осіб (129-те місце у світі). Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,13 % (депопуляція) (207-ме місце у світі); 2006 року — 1,35 %. Головні міста держави: Сараєво (столиця) — 318,0 тис. осіб (дані за 2015 рік).

Релігія[ред.ред. код]

Кількість мусульман становить 2/5 населення країни, більшість із них боснійці; крім того іслам сповідують албанці та турки, є послідовники ісламу і серед боснійських хорватів і сербів.

Православ'я дотримуються серби (третина населення країни). Католицизм сповідує хорватське населення (1/5 населення). Лютеранами є дуже невелика частина хорватів.

Мова[ред.ред. код]

Офіційні мови: боснійська, хорватська і сербська. Боснія і Герцеговина, як член Ради Європи, підписала 7 вересня 2005 року і ратифікувала 21 вересня 2010 року (вступила в дію 1 січня 2010 року) Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 жовтня 2001 року). Регіональними мовами визнані: албанська, чорногорська, чеська, словацька, хорватська, словенська, угорська, македонська, італійська, німецька, польська, румунська, русинська, турецька, українська, ідиш і ладино.

Міста[ред.ред. код]

Добой
Брчко
Назва Населення

(2013)

1 Сараєво 369534
2 Баня-Лука 150997
3 Тузла 80570
4 Зениця 73751
5 Мостар 65286
6 Бієліна 45291
7 Брчко 43859
8 Біхач 43007
9 Прієдор 32342
10 Добой 26987
11 Требіньє 25589
12 Санський Мост 19745
13 Живініце 17495
14 Бугойно 17202
15 Травнік 16543 

Культура[ред.ред. код]

Свята[ред.ред. код]

Найголовнішими національними святами є: 1-2 січня — Новий рік; 1 березня — День Незалежності; 1 травня — День праці; 9 травня — День Перемоги; 21 листопада — День Національної Державності.

Медіа[ред.ред. код]

Засоби масової інформації представлені наймасовішими щоденними газетами «Дневни Аваз», «Горизонт» (6 найпопулярніших); 3-ма щотижневиками, 9-ма найпоширенішими часописами («Дани», «Слободна Босна» та ін.); 5-ма найпрестижнішими агенціями новин (ВН Ргез8, БІЧНА); 7-ма найбільшими видавництвами («Нови Глас», «Светлост» та ін.); 11-ма наймасовішими теле- та радіостанціями (Радио-Телевизи а Босне и Герцеговине).

Країна займає 65-е місце у звіті «Індекс свободи преси 2016», складеному журналістами «Репортери без кордонів»[10].

Література[ред.ред. код]

Одним з найбільш відомих письменників є Іво Андрич, лауреат Нобелівської премії 1961 р. Його романи «Травницька хроніка» та «Міст на Дрині» (роки Другої світової війни) відтворюють життя провінціальних містечок Травнік і Вишеград, у яких мали місце взаємовпливи православної і мусульманської культури.

Відомі також Алекса Шантич, Йован Дучич, Мак Диздар, Меша Селімович, Міленко Єргович, Петар Кочич, Александар Хемон та ін.

Кінематограф[ред.ред. код]

Боснія має багату кінематографічну спадщину з часів Королівства Югославії. Першою кінозйомкою з Боснією вважається «Подорож по Боснії» 1912 року.

У 2002 р. боснійський фільм режисера Тановича «Нічия земля» одержав премію Оскар Американської академії кіномистецтв як найкраща іноземна кінокартина. Його ж драматичний фільм «Смерть у Сараєві» отримав нагороду «Срібний ведмідь» за найкращий фільм, а кінострічка «Епізод із життя збирача заліза» — Великий приз журі та «Срібний ведмідь» за найкращого актора у 2013. Душан Вукотич отримав премії багатьох міжнародних кінофестивалів. Сербський кінорежисер боснійського походження Емир Кустуриця отримав дві «Золоті пальмові гілки» фестивалю в Каннах. Фільм Ясміли Жбаніч «На шляху» було номіновано на Золотого ведмедя на 60-му Берлінале. Фільм «Ґрбавіца» отримав премію «Золотий ведмідь» 2006.

Архітектура[ред.ред. код]

У Боснії і Герцеговині збереглися залишки іллірійського укріплення Даорсон; римських поселень; замки і житлові вежі «кули»; базиліки і середньовічні церкви. Кожен історичний період сприяв більшій різноманітності культур та архітектурної мови в цьому регіоні.

Збудований у 15711577 роках міст Мехмеда-паші Соколовича внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме цей міст — «Міст на Дрині». Район Старого мосту в історичному центрі міста Мостар у цьому списку з 2005 року. Кандидатами на звання надбання усього людства є Сараєво та Ветрениця, поселення Почітель та могили «стечки», а також архітектурні ансамблі Столац, Блідіньє, Благай і Яйце.

Спорт[ред.ред. код]

Збірна Боснії і Герцеговини з футболу

У 1984 році в Сараєво та його околицях проводилися зимові Олімпійські ігри. У 1992 році був заснований Олімпійський комітет Боснії і Герцеговини для участі країни в Олімпійських іграх. Спортсмени цієї країни ніколи не завойовували Олімпійських медалей. Раніше боснійські спортсмени представляли Югославію (1920—1992 роки).

У Федерації БіГ в 2010 році діяло 37 спортивних об'єднань і 1221 клуб, в Республіці Сербській — 35 і 603 відповідно, в окрузі Брчко — 3 і 75 відповідно.

Серед футбольний клубів країни: «Железнічар» в Сараєві, «Борац», «Зрінськи» в Мостарі і інші. Футбол — найпопулярніший вид спорту в Боснії та Герцеговині. Його поява датується 1903 р., але популярність значно зросла після Першої світової війни. Вища футбольна ліга — Чемпіонат Боснії і Герцеговини з футболу. Збірна Боснії і Герцеговини з футболу бере участь в іграх чемпіонатів Європи та світу. Найвідоміші гравці: Едін Джеко, Асмір Бегович, Емір Спахич, Міралем П'янич, Мухамед Бешич, Ведад Ібішевич. Збірна Югославії з футболу: Сафет Сушич, Златко Вуйович, Мехмед Баждаревич, Фарук Хаджибегич, Вахід Халілходжич, Душан Баєвич, Івиця Осим, Томислав Кнез та ін.

Участь в міжнародних змаганнях з інших видів спорту беруть збірні країни з баскетболу — чоловіча і жіноча, збірні з волейболу — чоловіча і жіноча, збірна з регбі, збірна з хокею з шайбою, збірна з шахів та інші.

Боснійська команда шахістів була чемпіоном Югославії сім разів.

Освіта[ред.ред. код]

Освіта загальнодоступна та безкоштовна для всіх дітей від 7 до 15 років (8-річна школа).

Середньоосвітні школи існують багатьох типів, серед яких найпопулярніші професійно-технічні та ремісничі. Існують 4-х-річні гімназії, які готують учнів до університету. Чотири університети діють у Сараєво, Баня-Лука, Мостарі та Тузлі, в яких навчається 40 тис. студентів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Боснія і Герцеговина подала заявку на членство в ЄС Європейська правда, 15 лютого 2016
  2. BiH, Ustavni sud. Ustavni sud Bosne i Hercegovine. www.ccbh.ba (en). Процитовано 2017-09-25. 
  3. WebCite query result. www.webcitation.org (en). Процитовано 2017-09-25. 
  4. Institut de la Democratie et de la Cooperation. www.idc-europe.org (en). Процитовано 2017-09-25. 
  5. BiH, Ustavni sud. Ustavni sud Bosne i Hercegovine. www.ccbh.ba (en). Процитовано 2017-09-25. 
  6. Попис становништва, домаћинстава и станова у Босни и Херцеговини 2013 на територији Републике Српске — Прелиминарни резултати, Републички завод за статистику, Бања Лука, 2013.
  7. Direktna strana ulaganja ( DSU ) – stanje i performanse. www.fipa.gov.ba. Процитовано 2017-09-25. 
  8. Тенденции развития экономического сотрудничества России и стран Западных Балкан. mgimo.ru. Процитовано 2017-09-25. 
  9. Bosnia and Herzegovina. Forbes (en). Процитовано 2017-09-25. 
  10. World press freedom index. RSF (en). Процитовано 2017-09-25. 

Посилання[ред.ред. код]

Боснія і Герцеговина Це незавершена стаття з географії Боснії і Герцеговини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Хорватія Хорватія Хорватія Хорватія
Хорватія Хорватія Gray compass rose.svg Сербія Сербія
Хорватія Хорватія Чорногорія Чорногорія

Координати: 44° пн. ш. 18° сх. д. / 44° пн. ш. 18° сх. д. / 44; 18