Ботурчук Оксана Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ботурчук Оксана Олександрівна
Оксана Ботурчук, 2016
Оксана Ботурчук, 2016
Загальна інформація
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Народження 12 вересня 1984(1984-09-12) (37 років)
Нікополь
Зріст 168 см[1]
Alma mater ДНУ ім. О. Гончара
Спорт
Країна Україна
Вид спорту Легка атлетика
Спортивне звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Тренери Рурак К. М.
Участь і здобутки
Паралімпійські ігри XIV літні Паралімпійські ігри
CMNS: Ботурчук Оксана Олександрівна у Вікісховищі
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Легка атлетика
Паралімпійські ігри
Золото Пекін 2008 Біг на 100 м
Срібло Пекін 2008 Біг на 400 м
Срібло Пекін 2008 Біг на 200 м
Срібло Лондон 2012 400 м (T12)
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 200 м (T12)
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 400 м (T12)
Бронза Лондон 2012 100 м (T12)
Паралімпійський чемпіонат світу
Срібло Доха 2015 200 м (T12)
Срібло Доха 2015 400 м (T12)
Срібло Дубай 2019 400 м (T12)
Бронза Доха 2015 100 м (T12)
Бронза Дубай 2019 200 м (T12)
Паралімпійський чемпіонат Європи
Золото Свонсі 2014 100 м (T12)
Золото Свонсі 2014 400 м (T12)

Ботурчу́к Окса́на Олекса́ндрівна (нар. 12 вересня 1984, Нікополь) — українська легкоатлетка, майстер спорту України міжнародного класу[2]. Паралімпійська чемпіонка 2008 року, чотириразова срібна та бронзова призерка Літніх Паралімпійських ігор 2008, 2012 та 2020 років.

Народилася в Нікополі в спортивній родині. Батько — майстер спорту СРСР із самбо, мати — кандидат у майстри спорту з легкої атлетики, бігала спринт. Вона відвела доньку до свого тренера — Марини Панасівни Цицарикової. Чоловік — Балабан Сергій Миколайович.

Через автомобільну аварію сильно погіршився зір.

Займається легкою атлетикою в Дніпропетровському обласному центрі «Інваспорт»[2]

Закінчила факультет психології Дніпровського університету.

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я Ботурчуків поверталася від бабусі до Нікополя. Біля Немирова їхнє авто зіткнулося з іншим, найбільшу травму отримала Оксана. До цього інциденту вона мала проблеми із зором, та після аварії стан спортсменки погіршився: трапилася короткочасна повна втрата зору. Сім'я потрапила до реанімації. Після лікування зір Оксани частково відновився. Зараз її зір становить мінус п'ять з половиною[3].

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу 2019[ред. | ред. код]

На Паралімпійському чемпіонаті світу з легкої атлетики, що відбувався 2019 року з 7 по 15 листопада в Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати) завоювала 2 нагороди. 9 листопада виборола срібну нагороду в бігу на 400 метрів (категорія Т12)[4], а 12 листопада бронзову нагороду в бігу на 200 метрів (категорія Т12)[5]. Гайдом був Микита Барабанов.[5]

Паралімпіада 2020[ред. | ред. код]

31 серпня 2021 року на Літніх Паралімпійських іграх-2020 в Токіо Оксана виборола срібло у змаганнях бігу на 400 метрів у класі Т12[6].

  • 2 вересня отримала бронзу у забігу на 100 м
  • 4 вересня отримала срібло у естафеті на 200 м[7]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» I ст. (4 жовтня 2016) — За досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[8]
  • Орден «За заслуги» II ст. (17 вересня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на XIV літніх Паралімпійських іграх у Лондоні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[9]
  • Орден «За заслуги» III ст. (7 жовтня 2008) — за досягнення високих спортивних результатів на XIII літніх Паралімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[10]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

22 липня 2021 року на екрани вийшов художній фільм «Пульс», присвячений історії Оксани Ботурчук[11]. Її на екрані втілила актриса Наталія Бабенко.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://ipc.infostradasports.com/asp/redirect/ipc.asp?page=athletebio&personid=687268
  2. ↑ а б Національна паралімпійська збірна команда України: шлях до Лондону-2012[недоступне посилання з червня 2019] на сайті Національного комітету спорту інвалідів України
  3. ↑ «Пульс»: перша українська спортивна драма про боротьбу паралімпійки Оксани Ботурчук
  4. ↑ Національна паралімпійська збірна з легкої атлетики виривається вперед на чемпіонаті світу
  5. ↑ а б https://new.paralympic.org.ua/ua/news/shostij-den-chempionatu-svitu-ukrayinci-v-topah Шостий день чемпіонату світу: українці у трійці лідерів]
  6. ↑ Ботручук здобула ще одне "срібло" для України на Паралімпіаді-2020. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-08-31. 
  7. ↑ Легоатлетка Ботурчук взяла "срібло" Паралімпіади – це вже її третя медаль. 24 Канал (uk). Процитовано 2021-09-06. 
  8. ↑ Указ Президента України № 430/2016 від 4 жовтня 2016 року «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Указ Президента України від 17 вересня 2012 року № 546/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Указ Президента України № 909/2008 від 7 жовтня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів на XIII літніх Паралімпійських іграх». Архів оригіналу за 11 липень 2014. Процитовано 18 вересень 2012. 
  11. ↑ "Хочеться, щоб моя історія могла надихнути": паралімпійська чемпіонка Оксана Ботурчук про фільм "Пульс"

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ботурчук_Оксана_Олександрівна&oldid=33443520