Ботієве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ботієве
Botieve gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область Запорізька область
Район Мелітопольський район
Громада Приазовська селищна громада
Облікова картка Ботієве 
Основні дані
Засноване до 1836
Населення 1615
Площа 4,137 км²
Густота населення 390,38 осіб/км²
Поштовий індекс 72431
Телефонний код +380 6133
Географічні дані
Географічні координати 46°40′54″ пн. ш. 35°49′59″ сх. д. / 46.68167° пн. ш. 35.83306° сх. д. / 46.68167; 35.83306Координати: 46°40′54″ пн. ш. 35°49′59″ сх. д. / 46.68167° пн. ш. 35.83306° сх. д. / 46.68167; 35.83306
Середня висота
над рівнем моря
18 м
Водойми річка Корсак, Азовське море
Відстань до
обласного центру
165 км
Відстань до
районного центру
45,5 км
Найближча залізнична станція Мелітополь
Відстань до
залізничної станції
48 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ботієве, вул. Тараса Шевченка[1], 59
Карта
Ботієве. Карта розташування: Україна
Ботієве
Ботієве
Мапа
Map

CMNS: Ботієве у Вікісховищі

Боті́єве (в минулому — Улькон-Сасик-Тогун, Дермендере-1, Цареводарівка) — село в Україні, у Приазовській селищній громаді Мелітопольського району Запорізької області. До 2020 року — адміністративний центр Ботіївської сільської громади. Населення становить 1615 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село Ботієве розташоване на правому березі річки Корсак, яка через 4 км впадає в Азовське море, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Бабанівка, на протилежному березі — село Строганівка. За 3 км на північ від села пролягає автошлях міжнародного значення М14E58, за 48 км знаходиться найближча залізнична станція Мелітополь.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села Ботієве виявлено останки двох поселень епохи бронзи (III—II тисячоліття до н. е.). В одному з них знайдено залишки поселення скіфської доби (VII—III ст. до н. е.). Поруч знаходяться 10 курганів.

Точна дата заснування села невідома. Однак уже в «Атласі Чорного Моря»[2] автора Манганарі, який було складено в період з 1824 по 1836 роки, село Великий Состон (що є спотвореною назвою села Улькон Сасиктугун, з північнокримського «улькон» — «великий» та «сасиктугун» — «смердюче поле») вказане як велике та з млином. До 1860 року в селі Улькон-Сасик-Тугун проживали переважно кримські татари та ногайці. Проте після Північно-Кримської війни більшість корінного населення села, як і інших сіл Мелітопольського повіту, була змушена емігрувати до Османської імперії.

У 1862 році (за іншими даними — 1861 рік[3][4]) до села починають прибувати болгари-переселенці з Молдови. В цей час село отримує нову назву Цареводарівка, хоча стара назва продовжує вживатися паралельно з новою до кінця XIX століття.

Станом на 1886 рік у колонії Цареводарівка (Улькон-Сасик-Тугун), центрі Цареводарівської волості Бердянського повіту Таврійської губернії, мешкало 1089 осіб, налічувалося 167 дворових господарств, діяли 3 лавки, відбувалися 2 ярмарки на рік та базари[5].

За переписом 1897 року, кількість мешканців зросла до 2434 осіб (1275 чоловічої статі та 1175 — жіночої), з яких 2379 — православної віри[6].

З 24 серпня 1991 року у складі Незалежної України.

30 червня 2016 року шляхом об'єднання Ботіївської та Приморсько-Посадської сільських рад утворена Ботіївська сільська громада.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», Ботіївська сільська громада об'єднана з Приазовською селищною громадою.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приазовського району, село увійшло до складу Мелітопольського району[7].

З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну село перебуває під тимчасовою окупацією загарбників.

26 липня 2022 року місцеві жителі тимчасово окупованого Ботієвого знайшли гідне застосування триколорної «ганчірки» — просто викинувши на смітник[8].

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Цареводарівка», ПП.
  • Пансіонат «Екскребул»
  • Приватний пансіонат «Кристал-клас»
Докладніше: Ботіївська ВЕС

Поруч із селом розташована Ботіївська вітрова електростанція. Встановлена потужність Ботіївської ВЕС становить 200 МВт, будівництво здійснено у дві черги: у грудні 2012 року було запущено 30 агрегатів, у квітні 2014 року — ще 35. Середньорічна генерація на рівні 686 млн кВт/год електроенергії щорічно.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Ботіївська середня загальноосвітня школа (в школі облаштовано музей болгарської культури[9]).
  • Заклад дошкільної освіти.
  • Будинок культури.
  • Лікарня.

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інформація щодо перейменування об'єктів топоніміки Приазовського району. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2019. 
  2. Манганарі. Атлас Черного моря, Капитан 1-го ранга Е.Манганари: с описей произведенных с 1825 по 1836 год. Николаев: Гравирован по высочайшему повелению в Санкт-Петербург: 1841. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. 
  3. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970 . Стор. 590. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 23 березня 2012. 
  4. Карта села Ботієве на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-7)
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Жителі тимчасово окупованого Ботієва знайшли гідне застосування цієї «ганчірки». 1news.zp.ua. 26 липня 2022. 
  9. «Гостей з Болгарії здивував рівень болгарської культури в Приазов'я». mv.org.ua. 
  10. Унаслідок підриву техніки на вибуховому пристрої 17 січня загинув воїн 54-ї бригади Дмитро Бєляєв. 19 січня 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 10 квітня 2018. 
  11. Прощання із загиблим в АТО воїном. mv.org us. 19 січня 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 10 квітня 2018.  (рос.)
  12. У Ботієве простились із загиблим воїном АТО, ставши навколішки. mv.org us. 19 січня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.  // МВ, 2018-01-19 (рос.)
  13. Дмитрий Беляев посмертно награжден орденом «За мужество» III степени. akzent.zp.ua. 8 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.  (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]