Бочаров Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Павлович
рос. Николай Павлович Бочаров
BocharovNikolPavl.jpg
Народження 10 лютого 1915(1915-02-10)
Воронеж
Смерть 27 вересня 1997(1997-09-27) (82 роки)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Рід військ танкові війська
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби 19371976
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Бочаров Микола Павлович у Вікісховищі?

Микола Павлович Бочаров (рос. Николай Павлович Бочаров; 10 лютого 1915, Воронеж — 27 вересня 1997, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни політрук роти 280-го стрілецького полку 185-ї стрілецької дивізії 30-ї армії Західного фронту.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 лютого 1915 року в місті Воронежі в сім'ї робітника. Росіянин. Член КПРС з 1939 року. У 1932 році закінчив 1 курс підготовчого відділення заочного інституту інженерів транспорту міста Дніпропетровська. Працював майстром-електриком в Уральському монтажному відділенні Електропрому міста Свердловська.

У Червоній Армії з 1937 року. Учасник вторгнення СРСР до Польщі в 1939 році.

На фронтах радянсько-німецької війни — з червня 1941 року. 7 грудня 1941 року політрук М. П. Бочаров біля села Архангельське (Конаковський район, Калінінської області), ризикуючи життям, розміновував поле і в прорив, що утворився повів роту в атаку. У бою було захоплено дві гармати. Бочаров розгорнув одну з них і відкрив вогонь по ворогу, зробивши близько 100 пострілів. Була знищена рота ворожих солдатів, вцілілі — втекли. Бійці на чолі з Бочаровим захопили 11 кулеметів, велику кількість іншої стрілецької зброї, мін, снарядів, декілька автомашин. У результаті бою під керівництвом політрука Бочарова була вирішена доля лівого флангу ворога і забезпечений успіх 185-ї стрілецької дивізії.

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 517) політруку Бочарову Миколі Павловичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 січня 1942 року.

Могила Миколи Бочарова

Після війни продовжував службу в армії. У 1951 році він закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ. З 1976 року генерал-майор Бочаров — в запасі. Проживав в Києві. Помер 27 вересня 1997 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у ЗС СРСР» 3-го ступеня, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Гринько А. И., Улаев Г. Ф. Богатыри земли Воронежской. Воронеж, 1965
  • Бочаров Микола Павлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).