Бочкович Кирило Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кирило Васильович Бочкович
Народження 28 лютого 1918(1918-02-28)
Саврань, Балтський повіт, Подільська губернія
Смерть 24 серпня 1944(1944-08-24) (26 років)
Жебріяни
Поховання Приморське
Країна  УНР
СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Рід військ морська піхота
Роки служби 1939–1944
Партія КПРС
Звання старшина II статті
Формування 384-й окремий батальйон морської піхоти
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
CMNS: Бочкович Кирило Васильович у Вікісховищі

Кири́ло Васи́льович Бочко́вич (нар. 1918(1918) — 24 серпня 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира відділення взводу ППО 384-го окремого батальйону морської піхоти (Очаківська військово-морська база Чорноморського флоту), Старшина II статті. Учасник миколаївського десанту під командуванням К. Ольшанського. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Пам'ятник Бочковичу у м. Подільськ

Народився у 1918 році в містечку Саврань Балтського повіту Подільської губернії (нині — селище міського типу, Одеська область) в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту в Саврані. Продовжував навчання в м. Котовськ.

До лав РСВМФ призваний у 1939 році. Закінчив електромеханічну школу навчального загону Чорноморського флоту. Проходив військову службу машиністом-турбіністом на кораблях Чорноморського флоту: крейсері «Ворошилов», есмінцях «Бодрий» і «Фрунзе». З травня 1943 року — заступник командира відділення взводу ППО 384-го окремого батальйону морської піхоти. У складі батальйону восени того ж року брав участь в десантних операціях по визволенню міст Таганрога, Маріуполя, Осипенко (нині Бердянськ). Був поранений. Член ВКП(б) з 1944 року.

Особливо відзначився при визволенні Миколаєва. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року в складі десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського на рибальських човнах переправився через Бузький лиман і висадився в Миколаївському порту з метою порушити бойове управління супротивника, перерізати комунікації і завдати удару по ворожій обороні з тилу, тим самим сприяючи наступу Червоної армії. Зайнявши оборону в районі портового елеватора, протягом двох діб десантники вели нерівний бій з переважаючими силами супротивника, відбивши 18 атак і знищивши понад 700 німецьких солдатів і офіцерів[1].

Загинув у бою 24 серпня 1944 року[2]. Похований в центрі села Приморське Ізмаїльського району Одеської області[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшині ІІ статті Бочковичу Кирилу Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Також був нагороджений орденом Червоного Прапора і медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 травня 2015. 
  2. Іменний список незворотніх втрат особового складу. [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Облікова картка військового поховання. [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]