Боярський Михайло Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Сергійович Боярський
Михайло Боярський, 2001 р.
Михайло Боярський, 2001 р.
Ім'я при народженні Михайло Сергійович Боярський
(рос. Михаил Сергеевич Боярский)
Народився 26 грудня 1949(1949-12-26) (68 років)
Ленінград, РРФСР
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Рід діяльності актор, співак
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Роки діяльності 1974 — дотепер
У шлюбі з Лариса Лупіан[d]
Діти Боярська Єлизавета Михайлівна і Сергій Боярський[d]
Батьки Сергій Боярський[d]
Брати / сестри Олександр Боярський[d]
IMDb ID 0101614
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Дружби
Орден Пошани (Молдова)

Михайло Сергійович Боярський у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Михайло Сергійович Боярський (рос. Михаил Сергеевич Боярский; 26 грудня 1949, Ленінград, Російська РФСР) — радянський та російський актор театру і кіно, народний артист РРФСР (1990).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в театральній родині. Рід Боярських має українські та польські корені. Прадід актора носив прізвище Сегенюк, дід, ставши священиком, змінив прізвище на материнське. Батько Сергій і дядько Микола Боярські були провідними акторами театру імені Коміссаржевської, мати була актрисою Театру комедії. Батьки хотіли бачити сина музикантом і віддали його в музичну школу при консерваторії по класу фортепіано. Проте після закінчення школи Михайло вирішив поступати в Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії та успішно склавши вступні іспити, був зарахований до інституту.

У 1972 році, після закінчення інституту, Михайло Боярський був прийнятий в трупу Ленінградського державного драматичного театру ім. Ленсовета (з 1992 року — Санкт-петербурзький Відкритий театр).

За роки роботи в Театрі імені Ленсовета актор зіграв безліч помітних ролей, у тому числі у виставах «Дульсинея Тобосська» (Луїс), «Люди і пристрасті» (відразу три ролі), «Снігова королева» (Радник), «Станція» (Осман), «Місіс Пайпер веде слідство», «Тригрошова опера» (Меккі-ніж) та багатьох інших.

У кіно Михайло дебютував ще будучи школярем, знявшись у короткометражному фільмі «Обережно, сірники». Цей же дебют актора відбувся в 1974 році, у фільмі режисера Леонід Квініхідзе «Солом'яний капелюшок». Однак популярність прийшла до Боярського в 1975 році, коли на екрани вийшов двосерійний телефільм Віталія Мельникова «Старший син» за п'єсою Олександра Вампілова, в якому Михайло Боярський в парі з Миколою Караченцовим зіграв одну з головних ролей — Семена на прізвисько Сільва.

Після цього успіху в кіно стала мінятися і кар'єра актора в театрі. Він отримав кілька цікавих ролей у низці спектаклів, а потім був затверджений і на головну роль — Трубадура в мюзиклі «Трубадур і його друзі», де роль Принцеси грала молода актриса Лариса Луппіан, що стала незабаром дружиною Боярського.

У 1977 році Боярський знявся у музичному фільмі «Собака на сіні», знятому за п'єсою Лопе де Вега (режисер Ян Фрід).

Зірковий час актора в кінематографі настав у 1978 році, коли на екрани країни вийшов фільм Георгія Юнгвальд-Хилькевича «Д'Артаньян і три мушкетери», в якій Боярський виконав роль д'Артаньяна. За роботу в цьому фільмі Михайлу Боярському в 1984 році було присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР. Згодом Михайло Боярський зіграв роль Д'Артаньяна ще в трьох картинах — продовженнях фільму про мушкетерів — «Мушкетери двадцять років по тому» (1992), «Таємниці королеви Анни, або Мушкетери тридцять років по тому» (1993) «Повернення мушкетерів» (2009).

Актор знявся в багатьох фільмах, в тому числі «Республіка Шкид», «Новорічні пригоди Маші і Віті», «Мама», «Сватання гусара», «Людина з бульвару Капуцинів», «В'язень замка Іф», «Гардемарини, вперед!», «Віват, гардемарини!», «Дон Сезар де Базан», «Божевільний», «Тартюф», «Королева Марго», «Плачу вперед», «Ідіот», «Тарас Бульба» та інших.

Михайло Боярський також озвучує музичні і мультиплікаційні фільми. Ним озвучені мультфільми «Летючий корабель», «Блакитне щеня», «Розлучення», «Нові Бременські» та інші.

У багатьох фільмах актор виконував пісні, що стали згодом шлягерами, з якими Боярський виступає на естраді. Вперше він заспівав в дитячому музичному фільмі «Новорічні пригоди Маші і Віті», потім в музичній казці «Мама». А пісні «Пока-пока-покачивая…», «Пуркуа па» й інші з фільму «Три мушкетери» стали справді народними. Також запам'яталися глядачам пісні з дитячого фільму «Вище райдуги». Боярський співав у фільмах: «Куди він дінеться!», «Гумма-гам», «Людина з бульвару Капуцинів», «Дон Сезар де Базан».

Михайло Боярський був автором телепередач «Доміно» і «Боярський двір», а також одним з ведучих програми «Білий папуга».

У 1986 році Боярський пішов із Театру імені Ленсовета і організував власний театр — Ленінградський державний музично-драматичного театру «Бенефіс», який не тільки об'єднав у собі кілька естрадних колективів, ляльковий театр, рок-групи, але і зайнявся організацією гастролей відомих артистів Росією. Першою постановкою цього театру став спектакль «Інтимне життя», який у 1997 році завоював приз за найкращий акторський ансамбль на міжнародному фестивалі «Зимовий Авіньйон». У виставі зайняті чотири актори: Михайло Боярський, Лариса Лупіан, Сергій Мігіцко і Ганна Алексахіна.

У 2007 році уряд Петербурга закрив театр «Бенефіс», яким керував Михайло Боярський, мотивуючи це тим, що будинок перебував в аварійному стані, а у міста немає коштів на його ремонт. Було вирішено приміщення на Мойці продати для залучення приватного інвестора. Нового місця для театру не запропонували. Однак найзначиміші проекти театру, такі як хоровий фестиваль «Співочий Пітер» і спектакль «Інтимна життя» перейшли у відання фонду «Бенефіс», створеного у 2003 році.

Громадянська позиція[ред.ред. код]

11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо російської агресії в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[1]. 8 серпня 2015 року Боярський внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[2]/. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[3].

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

У 1990 році Михайло Боярський був удостоєний звання Народного артиста Росії. Лауреат Санкт-Петербурзької незалежної акторської премії імені Владислава Стржельчика (2000). Нагороджений Орденом Дружби (2001).

Сімейний стан[ред.ред. код]

Михайло Боярський одружений на актрисі Ларисі Лупіан. Син Сергій, випускник економічного факультету Ленінградського університету. Дочка Єлизавета продовжила акторську династію. Серед її робіт: ролі у фільмах; «Перший після Бога», «Парк радянського періоду», «Адмірал», «Іронія долі. Продовження». Внучка — Катерина.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1971 — Тримайся за хмари — конвоїр
  • 1973 — Мости — Гіцу
  • 1973 — Приборкання норовливої (фільм-спектакль) — слуга Петруччо
  • 1974 — Зайвий день у червні — Сем Пенто
  • 1974 — Солом'яний капелюшок — синьйор Нінарді
  • 1975 — Зірка привабливого щастя — А. І. Якубовіч, декабрист
  • 1975 — Новорічні пригоди Маші і Віті — дикий Кіт Матвій
  • 1975 — Старший син — Сільва, Севастьянов Семен Парамонович
  • 1976 — Дикий Гаврило
  • 1976 — Мама — Вовк
  • 1976 — Сентиментальний роман — Акопян, редактор газети
  • 1977 — Як Іванко-дурник по диво ходив — конокрад
  • 1977 — Собака на сіні — Теодоро
  • 1977 — У нас новенька (короткометражний) — Петро, гітарист
  • 1978 — Міська фантазія
  • 1978 — Зубожіле королівство (фільм-спектакль) — Люцифер
  • 1978 — Комісія з розслідування — Борис Майорець
  • 1978 — Поки божеволіє мрія — Джеггер
  • 1978 — Полковник Шабер (фільм-спектакль) — Годешаль
  • 1979 — А я йду (короткометражний) — співак
  • 1979 — Бабусі надвоє сказали … — камео
  • 1979 — Д'Артаньян та три мушкетери — Д'Артаньян
  • 1979 — Люди і пристрасті (фільм-спектакль)
  • 1979 — Піна — фотограф
  • 1979 — Сватання гусара — Іван Федорович Налімов
  • 1980 — Незрівнянний Наконечніков (короткометражний) — Вадим Едуардів
  • 1980 — Шлях до медалей — Михайло Бартенєв
  • 1981 — Душа — Вадим Саричев
  • 1981 — Затишшя — Стельчінський
  • 1981 — Куди він дінеться! — Геннадій
  • 1981 — Відпустка за свій рахунок
  • 1982 — Зайвий квиток — Володя
  • 1982 — Митниця — Юрій Хорунжий
  • 1983—1985 — Золота рибка (фільм-спектакль)
  • 1984 — Разом з Дунаєвським
  • 1984 — Герой її роману
  • 1984 — Пеппі Довгапанчоха — капітан Довгапанчоха, батько Пеппі
  • 1985 — Блакитні міста
  • 1985 — Гум-Гам (фільм-спектакль) — Михайло
  • 1985 — Сезон чудес — друг Вадима
  • 1986 — Вище Райдуги — батько Аліка Веселки
  • 1987 — Гардемарини, вперед! — шевальє Де Бриль
  • 1987 — Людина з бульвару Капуцинів — Чорний Джек
  • 1988 — Поговоримо про етикет. Честь маю (документальний)
  • 1988 — В'язень замку Іф — Фернан Мондего, граф де Морсер
  • 1989 — Дон Сезар де Базан — Дон Сезар де Базан
  • 1989 — Мистецтво жити в Одесі — гіпнотизер
  • 1991 — Віват, гардемарини! — Шевальє Де Бриль
  • 1991 — Божевільний — Микола I
  • 1992 — Мушкетери двадцять років потому — Д'Артаньян
  • 1992 — Тартюф — Тартюф
  • 1993 — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому — Д'Артаньян
  • 1995 — Журавлина в цукрі — Мещеряков
  • 1996 — Королева Марго — Морвель
  • 1998 — Зал очікування — Віктор Миколайович Селезньов
  • 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів-2 — камео
  • 1999 — Плачу вперед — Михайло Олександрович Розп'ятов
  • 2000 — Формула щастя
  • 2001 — Ключі від смерті — телемагнат Ельпін
  • 2002 — Інтимна життя (фільм-спектакль) — Ноель
  • 2003 — Гра без правил — камео
  • 2003 — Ідіот — поручик Келлер
  • 2004 — Новорічні чоловіки
  • 2004—2005 — Обережно, Задов!
  • 2005 — Щасливий — журналіст Борисович
  • 2005—2006 — Пісеньки мого двору (фільм-спектакль) — ведучий
  • 2006 — 1-й Швидкий
  • 2006 — Веселі сусіди — епізод
  • 2006 — Ви не залишите мене — батько Верочки
  • 2007 — Повернення мушкетерів або Скарби кардинала Мазаріні — д'Артаньян
  • 2008 — Золота рибка — старий
  • 2009 — Золотий ключик — папа Карло
  • 2009 — Тарас Бульба — Мусій Шило
  • 2009 — Людина з бульвару КапуциноК — орний Джек
  • 2010 — Марківна. Перезавантаження. — вовк
  • 2011 — Петро Перший. Заповіт — князь Дмитро Кантемір
  • 2012 — Червона шапочка — король
  • 2013 — Три богатиря — Д'Артаньян
  • 2013 — Шерлок Холмс — інспектор Лестрейд
  • 2015 — Найкращий день! — Геннадій, батько Васютіна
  • 2016 — Чорна кішка — Віктор Аркадійович, батько Андрія
  • 2017 — Гардемарини-1787 — Бриль

Примітки[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]