Боярчук Марія Степанівна
| Боярчук Марія Степанівна | |
|---|---|
 Боярчук Марія Степанівна | |
| Народилася |
22 квітня 1922 Малі Будища |
| Померла |
15 жовтня 1999 (77 років) Малі Будища |
| Діяльність | Малювальниця гончарних виробів |
| Заклад | Завод «Художній керамік» |
| Нагороди |
 |
Марія Степанівна Боярчук, до шлюбу Герасименко (22 квітня 1922, село Малі Будища Зіньківського повіту Полтавської губернії — 15 жовтня 1999, село Малі Будища Зіньківського району Полтавської області[1]) — українська майстриня керамічного розпису.
Походження[ред. | ред. код]
Дід по материнській лінії — Харитон Федорович Громовий (1865 — ?) був малобудищанським гончарем. Бабуся по материній лінії — Громова Настя Данилівна. Батьки були хліборобами. Батько — Степан Дмитрович (1897 — ?), мати — Варвара Харитонівна (1896 — ?).
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Після закінчення школи авчалася в Опішнянській керамічній школі художніх виробів (1939—1941). З 1951 до виходу на пенсію 1977 року працювала на Опішнянському заводі (до 1960 року — артіль) «Художній керамік». Займалася розписом гончарних виробів, використовуючи переважно рослинний орнамент.
Проживала у Малих Будищах.
Нагороди, досягнення[ред. | ред. код]
Нагороджена:
- медаль «Ветеран праці»
- знак «Ударник 9-ї п'ятирічки»
Роботи Марії Боярчук експонувалися на обласних і республіканських виставках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На відміну від ЕСУ Полтавіка. Полтавська енциклопедія (Міщанин В. Д. Боярчук Марія Степанівна у т. 9 Образотворче і декоративне мистецтво. — Книга 1: А-Л. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2015. — С. 154) дату і місце смерті помітила знаком «?»
Література[ред. | ред. код]
- Опішня, Решетилівка. — К.: Мистецтво, 1972. — С. 10.
- Міщанин В. Боярчук Марія Степанівна [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України. Т. 3. — К.: Національна академія наук України, 2004. — С. 410.
- Міщанин В. Словник гончарів Глинськиого, Малих Будищ, Старих Млинів, Хижняківки. Матеріали до Національного словника «Українські гончарі». Кн. 1. — Опішне: Українське народознавство, 1999. — С. 84-85.