Боярчук Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олексійович Боярчук
рос. Александр Алексеевич Боярчук
Народився 21 червня 1931(1931-06-21)
Грозний, СРСР
Помер 10 серпня 2015(2015-08-10) (84 роки)
Москва, Росія
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність фізик, астроном
Відомий завдяки астрономія
Alma mater Ленінградський університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Заклад Інститут астрономії РАН
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Посада президент компанії[d][1]
Нагороди Державна премія СРСР, 4 ордена
Звання академік РАН
Сторінка в Інтернеті ІНАСАН

Олександр Олексійович Боярчук (21 червня 1931 — 10 серпня 2015) — радянський і російський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1976), академік РАН (1987). Завідувач кафедрою експериментальної астрономії філіалу фізичного факультеті МДУ (Черноголовка, Московська область), директор Інституту астрономії РАН.

Фахівець в області фізики зірок. Вніс істотний внесок до розуміння процесів зоряної еволюції. Вперше встановив подвійність і дав пояснення спостережуваних властивостей так званих симбіотічеськіх зірок. Під його керівництвом був створений космічний ультрафіолетовий телескоп «Астрон» і в наш час[коли?] ведуться наукові дослідження на міжнародній космічній станції «Альфа» з проблеми «Позаатмосферна астрономія».

Родився в Грозному. У 1953 закінчив Ленінградський університет. У 1953–1956 — аспірант Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР, з 1956 працює там же (з 1969 по 1987 — заст. директора з наукової роботи). Заступник голови Астрономічної ради АН СРСР.

Наукові роботи відносяться до фізики зірок. Виконав численні дослідження хімічного складу атмосфер зірок різних спектральних класів за даними як наземних, так і позаатмосферних (за допомогою супутників «Коперник», IUE) спостережень. Вивчав рухи в зоряних атмосферах, обертання зірок різних типів і склав (спільно з І. М. Копиловим) зведений каталог швидкостей обертання 2362 зірок. Ряд робіт присвячений нестаціонарним зіркам. Виконав дослідження зірок ранніх класів з емісійними лініями (типа Be); розглянув динаміку рухів в їхніх оболонках. Виявив надлишок гелію в атмосфері β Ліри. На підставі детального вивчення симбіотічних зірок розробив модель цих об'єктів, в якій подвійна система, що складається з холодного гіганта і гарячого карлика, оточена туманністю; отримав оцінки маси, температури, розмірів, щільність кожного з компонентів системи. Провів докладне дослідження нових зірок: вивчав структуру оболонок, їхній розвиток, визначав хімічний склад оболонок (знайшов в них надлишок вуглецю, азоту, кисню); спільно з Е. Р. Мустелем запропонував модель оболонки нової.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.iau.org/administration/membership/individual/3877/
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]