Бої за Маріуполь (1919)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бої за Маріуполь (1919)
Бої за Донбас (січень - травень 1919)
Dybenko & Makhno.jpg
Махно і Дибенко в Маріуполі.[1]
Дата: з 19 березня по 27 березня 1919
Місце:
Результат: Захоплення міста білогвардійцями
Сторони
Red flag.svg РСФРР
Darker green and Black flag.svg РПАУ
Командувачі
Darker green and Black flag.svg Махно Нестор Іванович Flag of Russia.svg Виноградов Михайло Миколайович
Військові формування
Darker green and Black flag.svg РПАУ Flag of Russia.svg Донецька група ЗСПР

Бої за Маріуполь  — бої які тривали з 19 березня по 27 березня 1919 між Задніпровською дивізією Н.І. Махно і Добровольчою армією (генерала Денікіна).

Історія[ред. | ред. код]

19 березня відбувся перший наступ Задніпровської дивізії, в ході якого війська батька Махна змусили супротивника тікати в місто, після довгої перестрілки під містом відійшли від міста. Це викликало велику паніку серед військ Добровольчої армії.

21 березня зачитавши наказ по бригаді про настання в східному напрямку, Махно пояснив, що зразу Маріуполь взяти не вдалося і від нього довелося дещо відступити. Зараз відбувається передислокація військ і місто будуть брати 8-й і 9-й полки. Взяття його ускладнюється присутністю на рейді військових кораблів Антанти. Але Маріуполь, проте оточений з трьох сторін, і в найближчі дні буде взято.[2]

25-го березня був другий наступ, і 27-го березня місто було зайняте партизанами на чолі з батьком Махно.

Народ зустрічав їх радісно з привітаннями, в місті зразу ж був організований комітет підпільної партії комуністів-більшовиків, військово-революційний комітет і комісаріат народної радянської міліції.

Начальник 1-ї Задніпровської дивізії П. Дибенко телеграфував із звільненого Маріуполя Раднаркому УРСР: "… В боях відзначилися 8-й і 9-й полки, артилерійський дивізіон, розбивши вщент противника, захопивши багату військову здобич. Стійкість і мужність полків була надзвичайною. При наступі полки обстрілювалися з боку противника і французької ескадри з 60 гармат. Попри згубний вогонь противника, полки йшли без пострілу до зіткнення з противником, після чого під командою мужнього командира 8-го полку, неодноразово відзначився в боях, т. Куриленко кинулися в атаку. Укріплення противника були взяті штурмом. Під час штурму, були втрати: 18 вбитих, 172 поранених. Противник перекинутий був у море. Ці славні полки без відпочинку знову перейшли в наступ. Прошу нагородження 8-го і 9-го полків, артилерійського дивізіону особливими Червоними прапорами та командира 8-го полку т. Куриленко орденом Червоного Прапора. Командиру 9-го полку т. Тахтамишеву і командирам батарей артилерійського дивізіону оголосити подяку. Захоплено понад 3500000. Пудів вугілля. Французька ескадра після пред'явленого нами ультиматуму спішно покинула порт. За один день з порту вивезено 300 тис. Пудів вугілля. Вантаження вугілля триває. Засоби поки відпущені. З дивізії потрібно терміново комісія для відряджання та розподілу вугілля. Захоплено два тральщики, які поспіхом наводяться в справність, мною тимчасово призначені на тральщику старшини, машиністи, трюмні кочегари, сигнальники, кермові та комендори, потрібні командири, механіки, штурман. При подальшому наступі козаки зі зброєю в руках здаються цілими сотнями. Наші частини підійшли впритул до Таганрога "[3]

З 27 28-го вночі почалися грабежі, самочинні обшуки, з якими ревком був безсилий боротися, не маючи у своєму розпорядженні збройної сили

Втрити[ред. | ред. код]

Добровольча армія[ред. | ред. код]

  • Питік Іван. Унтер-офіцер Окремого корпусу жандармів. Убитий навесні 1919.
  • Регір Петро Петрович. Розстріляний 4 травня 1919 року в Маріуполі

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.makhno.ru/photo.php
  2. Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно Стр 126—127
  3. Гражданская война на Украине… Т. 1. Кн. 2. С. 291 292.