Бої за Слов'янськ (1917)
| Бої за Слов'янськ (1917) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} РСФРР
|
.svg){kind=small} УНР | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Рудольф Сіверс
|
|||||||
| Військові формування | |||||||
Червона гвардія
|
 Чорний курінь гайдамаків (200 осіб)
| ||||||
Бої за Слов'янськ (грудень 1917) — бойові дії за контроль над містом Слов'янськ між більшовиками та армією УНР.
Історія[ред. | ред. код]
Наприкінці 1917 року міська дума Слов'янська визнала владу Української Центральної Ради[джерело?]. Для підтримання громадського порядку та оборони міста тут розмістився загін Чорного куреня гайдамаків, чисельність якого становила 200 козаків.
Значну деструкцію у життя міста вносила Рада робітничих депутатів. 2 (15) жовтня 1917 року у відставку пішов голова Ради есер Михайловський. Новим головою ради було обрано есера Івана Яковича Зубашева. Через деякий час більшовикам вдалось провести перевибори членів ради і отримати у ній більшість. Новим головою ради став більшовик Петро Іванович Шишков[1].
8 (21) грудня 1917 року московська червона гвардія під командуванням Володимира Антонова-Овсієнка без офіційного оголошення війни вторглася на територію Української Народної Республіки. Одна із першочергових задач для Антонова-Овсієнка в Україні зводилася до утворення збройного з'єднання із загонами Червоної гвардії Донбасу. Внаслідок цього мав обірватися зв'язок України з Доном. Посеред їхнього шляху стояв Слов'янськ, який захищав нечисленний курінь гайдамаків.
Антонов-Овсієнко, прибувши до Харкова, визначив найголовніше завдання для червоного війська:
Шляхом збройного обходу Північно-Донецької залізниці за лінією «Лозова–Слов'янськ» нам слід розчистити шлях до Юзівки.
Центральний ревком Донбасу, в зв'язку з наказом Антонова-Овсієнка, мав встановити зв'язок зі Слов'янськом через Костянтинівку та Дружківку задля подальшого постачання зброї їхнім військам[2].
18 грудня до Харкова прибули посилені загони московських червоногвардійців на чолі з Єгоровим. Антонов-Овсієнко призначив його командиром усіма червоними силами, які розташовувалися у Лозовій. У наказі також йшла мова про те, що Єгоров після зайняття Лозової мав захопити Слов'янськ силами двох рот. Того ж дня Лозову було захоплено, а Муравйов надіслав туди на допомогу Єгорову залишки Тверського революційного загону.
Про це Муравйов писав:[3]
Негайно пошліть їх і накажіть їм зайняти Слов'янськ, надайте їм сто чоловік своїх червоноармійців, аби за будь-яку ціну зайняти Слов'янськ та закріпитися там.
Після захоплення більшовиками Павлограда для зайняття Слов'янська було надіслано загін Рудольфа Сіверса[4].
19 грудня 1917 року, внаслідок короткого бою, загін московських червоноармійців (300 бійців) вибив гайдамаків з міста, встановивши зв'язок з ревкомами та більшовицькою владою у Юзівці[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://safe-rgs.ru/2963-slavyansk-mezhdu-dvumya-revolyuciyami.html
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр. 59
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр. 74
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр. 75
- ↑ Великая октябрьская социалистическая революция и победа советской власти на Украине Октябрь 1917г — февраль 1918. 1982,960 с. Ст. 543
Джерела[ред. | ред. код]
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. — М.: Высший военный редакционный совет, 1924. — 271 с.
| ||||||||||||||||||||