Браян Іно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Брайан Іно)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брайан Іно
англ. Brian Eno
англ. Brian Peter George St John le Baptiste de la Salle Eno
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я англ. Brian Peter George Eno
англ. Brian Peter George St. John le Baptiste de la Salle Eno
Дата народження 15 травня 1948(1948-05-15) (75 років)
Місце народження Мелтон, Саффолк, Англія
Роки активності 1970-дотепер
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Віросповідання атеїзм[1]
Професія Музикант, продюсер, композитор, художник, саунд-дизайнер, активіст
Освіта Університет Саутгемптона, Школа мистецтв Вінчестераd і Коледж святого Йосифа, Іпсвічd
Інструменти Клавішні, синтезатор, вокал, бас-гітара, гітара
Жанр Ембієнт, артрок, електронна музика, мінімалізм, поп
Псевдоніми Eno
Колективи Scratch Orchestra, Portsmouth Sinfonia, Roxy Music, Fripp & Eno, 801, Harmonia 76
Лейбл Island, Polydor, E.G., Obscure, Opal, Virgin, Astralwerks, All Saints, Rykodisc, Warner Bros., Warp
Нагороди
brian-eno.net
CMNS: Файли у Вікісховищі

Браян Іно (англ. Brian Peter George St. Jean le Baptiste de la Salle Eno, 15 травня 1948 року, Мелтон, Саффолк, Англія) — англійський музикант, композитор, продюсер і художник. Найбільш відомий своїм новаторським внеском в ембієнт та електронну музику, а також продюсуванням, записом і написанням творів у жанрі рок і попмузики.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в містечку Вудбридж, розташованому в Саффолку, Англія, 15 травня 1948 року. При хрещенні йому було дане ім'я Браян Пітер Джордж Сент-Джон Ле Баптист де Ла Салле Іно.

1974

До 16 років Браян навчався у Коледжі Святого Йосипа, що належав чернечому католицькому ордену «De La Selle». Після коледжу Браян вступив у Іпсвічську школу мистецтв. Як незабаром з'ясувався, випадково зроблений вибір виявився вдалим. Школа була заснована просвітителем Роєм Ескотом і помітно виділялась серед інших англійських шкіл: практика викладання була спрямована на саморозвиток і розширення способів сприйняття, ніж на якісь спеціальні технічні дисципліни. Браян, що почував потребу у творчій самореалізації і не бажав ставати офісним працівником, почував себе в потрібному місті — «замість того, щоб просто сидіти й малювати, ми вчилися знаходити себе в гарячих дискусіях і різних проектах, спрямованих на самопізнання й самозбагнення». Великий вплив у цей період життя на Іно зробив художник й музикант Том Філіпс. У ті два роки, що там учився Іно, школу відвідав знаменитий композитор-авангардист Корнеліус Кард'є, він зацікавив Брайана музикою мінімалістів і музичними експериментами. В 1965 році Іно залишив Іпсвіч і перевівся до Вінчестерської школи мистецтв. Це був традиційний заклад, у якому експерименти доводилося тримати в таємниці, через що більшість студентів вважали Іно трохи дивним. Викладачі, що вважали Іно талановитим і розумним парубком, прагнули відговорити його від занять «дурницями» й обрати щось серйозне. Однак, Іно разом зі своїми однокурсниками й гітаристом Ентоні Грефтоном засновує групу «Maxwell Demon». Записана на Різдво пісня «Ellis B. Compton Blues» на довгий час залишалась єдиною піснею Іно.

На початку 1970-х Браян Іно розпочинає свою кар'єру клавішником і фахівцем зі звукових ефектів у групі Roxy Music. Згодом, крім сольної діяльності, співпрацював з такими музикантами й групами, як U2, Talking Heads й Девід Бірн, Девід Бові, Філіп Ґласс, Роберт Фріпп, Елвіс Костелло, Кейл Джон, Ніко, Звуки Му, Genesis, Cluster та ін. Іно також написав звукове оформлення запуску операційної системи Windows 95.

Дискографія[ред. | ред. код]

Сольні альбоми[ред. | ред. код]

Аудіоприклади[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дэвид Квонтик. Brian Eno: во главе стаи эмбиентов // «ЭНск» (Новосибирск). — 1994. — №2 (38). — С. 8.(рос.)
  • Матиас Бичюлис. Звучная тишина // «Экзотика» (Москва). — № 2 (1994). — С. 11-13.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]