Брама Заборовського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Брама Заборовського
ZaborovskyGate after restavration 2011.jpg
Після реставрації (2011)

Координати: 50°27′07″ пн. ш. 30°30′44″ сх. д. / 50.4521778° пн. ш. 30.5122833° сх. д. / 50.4521778; 30.5122833
Тип церква
Країна

Україна Україна

Розташування Київ
Тип будівлі брама
Архітектор Йоган Шедель (?)
Будівник Рафаїл Заборовський
Будівництво 1746
Стан реставрована
Брама Заборовського is located in Україна
Брама Заборовського
Брама Заборовського (Україна)

CMNS: Брама Заборовського на Вікісховищі
Брама Заборовського
Київ: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
ZaborovskyGate after restavration 2011.jpg
Брама Заборовського
50°27′07″ пн. ш. 30°30′44″ сх. д. / 50.452177777777997392° пн. ш. 30.51228333333299858° сх. д. / 50.452177777777997392; 30.51228333333299858Координати: 50°27′07″ пн. ш. 30°30′44″ сх. д. / 50.452177777777997392° пн. ш. 30.51228333333299858° сх. д. / 50.452177777777997392; 30.51228333333299858{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Країна Україна Україна
Тип культурний
Критерії І, ІІ, ІІІ, IV
Об'єкт № 527
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)

CMNS: Брама Заборовського на Вікісховищі

Бра́ма Заборо́вського — пам'ятка архітектури національного значення 18 століття, західний (з боку Золотих воріт) парадний в'їзд до резиденції київських митрополитів на території Софійського собору у Києві. Один із найяскравіших зразків українського бароко.

Історія[ред.ред. код]

Споруджена 1746 року[1] під час масштабних реставраційно-будівельних робіт на території Софії Київської — ймовірно, архітектором Йоганом Шеделем. Замовник — київський митрополит Рафаїл Заборовський, знавець та любитель мистецтва, іменем якого і названо пам'ятку.

У 19 столітті, під час будівельного буму, брама опинилася у глухому провулку, рівень землі біля неї підвищився на метр[2]. Через це у 18221823 роках пам'ятку майже повністю розібрано, арку збереженого східного фасаду замуровано цеглою, а прилеглий митрополичий двір перетворено в сад.

Архітектура[ред.ред. код]

Від первісної брами зберігся тільки західний фасад. Решту розібрано у 19 столітті (станом на 2010 рік відтворено, реставрація триває).

Археологічними розкопками 1957 року встановлено первісні планування та вигляд брами. Це була одноповерхова прямокутна будівля зі сторонами 16,67 м (з півночі на південь) та 13,46 м (зі сходу на захід), зведена з цегли на вапняному розчині. В центральній частині пролягав арковий проїзд завширшки 3,87 м, а з боків знаходилися кордегардії. Всі перекриття пам'ятки — склепінчасті, її увінчував двосхилий дах, обидва (східний та західний) фасади прикрашали фронтони.

Збережений автентичний фасад оздоблено двома парами колон з коринфськими капітелями і завершено високим фігурним фронтоном із соковитим рослинним орнаментом, який імітує листя аканту й винограду, та гербом митрополита Рафаїла Заборовського.

На думку Дмитра Антоновича, брама

« «… зібрала всі примхи й усю безмежну вибагливість козацького бароко, всю його мальовничість і всі його архітектонічні нелогічності, химерність ламаних ліній, що очеркують фронтон, жагу до різьбарської пересиченості. З цих, здавалося б, невдячних елементів утворено цілість химерну, примхувату, але незвичайно мальовничу, принадну, затишну й красномовну.»[3]  »

Сучасність[ред.ред. код]

У 1990 році в комплексі ансамблю Софії Київської пам'ятку занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З 2007 року за спеціальним дозволом ЮНЕСКО триває відтворення споруди у первісному вигляді — для забезпечення її архітектурної цілісності. Землю трапецієвидного майданчика перед брамою вибрано на 1,2 м, з боку провулку влаштовано сходи вниз.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншими даними — у 17441748 роках.
  2. 1,2 м станом на 2007 рік, коли розпочато реставрацію.
  3. Історія української культури(укр.)

Джерела та посилання[ред.ред. код]