Брама Заборовського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Брама Заборовського
ZaborovskyGate after restavration 2011.jpg

Після реставрації (2011)
Країна Україна Україна
Місце розташування Київ
Координати Координати: 50°27′07″ пн. ш. 30°30′44″ сх. д. / 50.4521778° пн. ш. 30.5122833° сх. д. / 50.4521778; 30.5122833
Тип будівлі брама
Архітектор Йоган Шедель (?)
Будівник Рафаїл Заборовський
Завершення будівництва 1746
Стан реставрована

Брама Заборовського у Вікісховищі
CMNS: Брама Заборовського на Вікісховищі
Київ: Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
ZaborovskyGate after restavration 2011.jpg
Брама Заборовського
50°27′07″ пн. ш. 30°30′44″ сх. д. / 50.452177777777997392° пн. ш. 30.51228333333299858° сх. д. / 50.452177777777997392; 30.51228333333299858
Країна Україна Україна
Тип культурний
Критерії І, ІІ, ІІІ, IV
Об'єкт № 527
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)

Бра́ма Заборо́вського — пам'ятка архітектури національного значення 18 століття, західний (з боку Золотих воріт) парадний в'їзд до резиденції київських митрополитів на території Софійського собору у Києві. Один із найяскравіших зразків українського бароко.

Історія[ред.ред. код]

Споруджена 1746 року[1] під час масштабних реставраційно-будівельних робіт на території Софії Київської — ймовірно, архітектором Йоганом Шеделем. Замовник — київський митрополит Рафаїл Заборовський, знавець та любитель мистецтва, іменем якого і названо пам'ятку.

У 19 столітті, під час будівельного буму, брама опинилася у глухому провулку, рівень землі біля неї підвищився на метр[2]. Через це у 18221823 роках пам'ятку майже повністю розібрано, арку збереженого східного фасаду замуровано цеглою, а прилеглий митрополичий двір перетворено в сад.

Архітектура[ред.ред. код]

Від первісної брами зберігся тільки західний фасад. Решту розібрано у 19 столітті (станом на 2010 рік відтворено, реставрація триває).

Археологічними розкопками 1957 року встановлено первісні планування та вигляд брами. Це була одноповерхова прямокутна будівля зі сторонами 16,67 м (з півночі на південь) та 13,46 м (зі сходу на захід), зведена з цегли на вапняному розчині. В центральній частині пролягав арковий проїзд завширшки 3,87 м, а з боків знаходилися кордегардії. Всі перекриття пам'ятки — склепінчасті, її увінчував двосхилий дах, обидва (східний та західний) фасади прикрашали фронтони.

Збережений автентичний фасад оздоблено двома парами колон з коринфськими капітелями і завершено високим фігурним фронтоном із соковитим рослинним орнаментом, який імітує листя аканту й винограду, та гербом митрополита Рафаїла Заборовського.

На думку Дмитра Антоновича, брама

« «… зібрала всі примхи й усю безмежну вибагливість козацького бароко, всю його мальовничість і всі його архітектонічні нелогічності, химерність ламаних ліній, що очеркують фронтон, жагу до різьбарської пересиченості. З цих, здавалося б, невдячних елементів утворено цілість химерну, примхувату, але незвичайно мальовничу, принадну, затишну й красномовну.»[3]  »

Сучасність[ред.ред. код]

У 1990 році в комплексі ансамблю Софії Київської пам'ятку занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З 2007 року за спеціальним дозволом ЮНЕСКО триває відтворення споруди у первісному вигляді — для забезпечення її архітектурної цілісності. Землю трапецієвидного майданчика перед брамою вибрано на 1,2 м, з боку провулку влаштовано сходи вниз.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншими даними — у 17441748 роках.
  2. 1,2 м станом на 2007 рік, коли розпочато реставрацію.
  3. Історія української культури(укр.)

Джерела та посилання[ред.ред. код]