Брамінська династія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брамінська династія
632 – 712 Омейяди Flag
Розташування Брамінська династія
Брамінська династія у 700 році
Столиця Алор
Релігії Індуїзм
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 632
 - Повалення 712

Брамінська династія (англ. Brahmin dynasty) — династія, що правила Сіндом та частиною Пенджабу у 632–720 роках. Отримала назву на честь засновника — браміна (брагмана) Чача. Стала останньою індуською династією. Зазнала занепаду внаслідок арабського вторгнення у 712 році.

Історія[ред. | ред. код]

Засновником династії став брахман Чач, який служив міністром при магараджи Рай Сакаші II. Ймовірно у 623 році вчинив заколот, спираючись на прихильників індуїму на противагу буддистам, про яких опікувалася династія Рай.

Чача виявився здібним військовим та політиком. За час його правління держава зміцнилася та розширилася. було захоплено Макран (частина сучасного белуджистану), значна територія Пенджабу. За правління спадкоємця Чача — Чандара — була продовжена політика попередника. Проте основна увага приділялася внутрішнім справам та обороні земель від зовнішнього ворога. За володарювання останнього магараджи Дахіра на перших порах економічний та політичний стан був вельми чудовий. Втім постійні конфлікт з Арабським халіфатом призвели у 708 році до військових дій. Спочатку індуси мали успіхи, проте у 711 році на чолі арабів постал Мухамад ібн Касім, який у низьці битв завдав поразки армії Дахіра, захопив важливі міста Дебал (сучасний Карачі), Брахманабад. У вирішальній битві біля Інду армія Дахіра зазнала поразки, а він сам загинув.

У 720 році син Дахіра — Джаясіах — прийняв іслам та уклав угоду з арабами. Втім невдовзі, скориставшись розгардіяжем в халіфаті у зв'язку з повстаннями проти Омейядів, вирішив повернути батьківські землі. Втім зазнав поразки й вимушений був задовольнитися маленьким князівством.

Релігійна політика[ред. | ред. код]

Брамінська династія підтримувала прихильників брахманізму, при цьому переслідували буддистів. Це негативно відобразилося в час арабського наступу. Хоча буддисти й не співпрацювали з арабами, але й не чинили необхідного спротиву.

Магараджи[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mirza Kalichbeg Fredunbeg: The Chachnamah, An Ancient History of Sind, Giving the Hindu period down to the Arab Conquest. Translated by from the Persian by, Commissioners Press 1900