Браницькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Браницькі
POL COA Gryf.svg
Гриф
Опис герба: У червоному полі срібний грифон. В нашоломнику срібний грифон без передніх лап, із мисливським золотим рогом.

Місце походження: Королівство Польське
Замки / палаци: Палац Браницьких у Хорощі, Палац Браницьких у Білостоці, Палац Браницьких у Варшаві

Брани́цькі або Брані́цькі[1] (пол. Braniccy) — польські шляхетські та магнатські роди. Відомі чотири роди Браницьких — гербів Голобок, Гриф, Корчак та Яніна, що мали цілком різне походження. Найстаровиннішим з цих родів є рід Браницьких герба Гриф.

Браницькі гербу Голобок[ред. | ред. код]

Ян, протопласта Браніцьких гербу Голобок, мав бути сином Пйотра Цебровського, а з братом Пйотром у 1441 році поділити спадок батька[2].

Представники:

  • Пйотр — суддя земський львівський
  • Катажина (1690 — ?)[3]

Браницькі гербу Гриф[ред. | ред. код]

Рід Браницьких герба Гриф є гілкою магнатського роду Грифітів[pl] і походить з Браніце та Рущі — давніх місцевостей близько Кракова, що нині знаходяться в межах міста[4].

На відміну від Потоцьких чи Калиновських політичної ваги Браницькі набули досить пізно — на початку XVII століття. Саме тоді вони стали власниками величезних маєтків у Червоній Русі (Галичині) та на Поділлі.

Початок могутності роду Браницьких поклав Ян Клеменс Браницький — надвірній маршалок коронний. Саме з ним та його сином Стефаном Миколаєм пов'язаний процес розширення земельних володінь родини і придбання впливу при королівському дворі[4].

У другій половині XVIII століття Ян Клеменс Браницький ІІІ, названий так на честь діда, єдиний син Стефана Миколая, добився найвищої військової посади в Речі Посполитій — став у 1752 році великим гетьманом коронним і залишався ним 19 років. До цього він служив у Франції, одержав звання генерала артилерії. У 1767 році Ян Клеменс активно співпрацював у Радомській конфедерації. Він не мав дітей і, після його смерті у 1771, ця гілка роду Браницьких згасла[4].

Представники:

Маєтності:

Браницькі гербу Корчак[ред. | ред. код]

Рід Браницьких герба Корчак походить з Любельщизни[4]. Був представлений на Брацлавщині та Поділлі.

Першим видатним представником цього роду став Францішек Ксаверій (17301819), який, завдячуючи дружбі з молодості з королем Станіславом Августом Понятовським, зробив стрімку кар'єру та отримав значні земельні володіння[4]. В травні 1766 він був призначений ловчим коронним, у 1768 — отримав у довічне володіння Любомльське староство, де 1782 року збудував палац-резиденцію — Любомльський палац Браницьких. 1773 Францішка Ксаверія було призначено польним гетьманом коронним, а вже 8 лютого 1774 — великим гетьманом коронним. Він обіймав цю посаду 19 років — до 1793[5]. В 1781 у Санкт-Петербурзі Францішек Ксаверій Браницький одружився з племінницею Потьомкіна, улюбленою камер-фрейліною Катерини II — Олександрою Енгельгардт. До магнатських володінь подружжя на території нинішньої України входили міста Біла Церква і Сквира, а також 134 села з населенням понад 40 тисяч осіб. Головною резиденцією був маєток у Білій Церкві, тут Олександра Браницька заклала вишуканий дендрологічний парк «Олександрія»[5].

Жовтневий переворот більшовиків призвів до втрати Браницькими їх маєтностей та влади, занепаду роду. Останнім представником роду Браницьких герба Корчак був Адам Браницький[pl]. Він мав три дочки і жодного сина, помер у 1947 році.

Представники:

Маєтності:

Браницькі гербу Яніна[ред. | ред. код]

Браницькі гербу Яніна походять з Браніц Люблінського воєводства[8].

Представники:

  • Адам, Єнджей — згадані 1539 року
  • Єнджей — близько 1632 року підписав вибір королем Владислава IV
  • Людвік, Казімєж — близько 1647 року підписали вибір королем Яна ІІ, як представники Люблінського воєводства
  • Юзеф — близько 1673 року підписав вибір королем Яна III Собеського

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика. — С. 115—116.
  2. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313. (пол.)
  3. Marek Jerzy Minakowski. Katarzyna Branicka h. Hołobok. http://www.sejm-wielki.pl (пол.). Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Процитовано 2018-04-06. 
  4. а б в г д Stefan Ciara. Zarys kariery Branickich herbu Gryf oraz Branickich herbu Korczak. http://www.wilanow-palac.pl (пол.). Музей у Вілянуві. Процитовано 2018-03-23. 
  5. а б Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій, 2003
  6. Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 409—411. (пол.)
  7. Marek Jerzy Minakowski. Adam Maria Jan hr. Branicki z Wilanowa h. Korczak. http://www.sejm-wielki.pl (пол.). Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Процитовано 2018-03-29. 
  8. Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz: Lipsk 1839—1845.— T. 2. — S. 282—283. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]