Брати Капранови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брати Капранови
Віталій та Дмитро Капранови
Kapranovs brothers 14 09 2013 01.jpg
Брати Капранови
Народився 24 липня 1967(1967-07-24) (53 роки)
Дубоссари, Молдавська РСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українці
Мова творів українська
Роки активності 1990-ті — тепер. час
Жанр Спекулятивна белетристика
Magnum opus «Забудь-річка»
Сайт: kobzar.com.ua

CMNS: Брати Капранови у Вікісховищі
Q:  Брати Капранови у Вікіцитатах
імені Т.Г. Шевченка
Веб-сайт kobzar.com.ua
YouTube
Канал
Жанр історичний
Підписників 412 тис.
(22 березня 2021 року)
Усього переглядів 25 514 588
(22 березня 2021 року)


YouTube Silver Play Button 2.svg 100 000 підписників
Оновлено 22 березня 2021 року

Капранов Дмитро Віталійович та Капранов Віталій Віталійович (Брати Капранови) (нар. 24 липня 1967, Дубоссари, нині Молдова) — українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі, блогери.

Життєпис[ред. | ред. код]

Брати Капранови народилися 24 липня 1967 року в Дубоссарах, нині Молдова. Мають старшого брата Сергія.

Дитинство минуло в Очакові Миколаївської області, там же 1984 року вони закінчили середню школу. Української мови у школі не вивчали. Окрім загальноосвітньої, закінчили ще спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи.

Вищу освіту отримували в Уральському політехнічному інституті (Свердловськ, РФ) та Московському енергетичному інституті за фахом «Технічна кібернетика».

1988 року одружилися з сестрами-близнючками (нині вони є власницями туристичної фірми) та переїхали до Москви. Мають синів та доньку. Працювали у фармацевтичному та виноробному бізнесі.

4 вересня 2019 року брати Капранови створили свій YouTube-канал «імені Т. Г. Шевченка», на якому розповідають про історію України.

Початок видавничої діяльності[ред. | ред. код]

На Форумі видавців у Львові, 2014

На початку 90-х у Москві організувався потужний український діаспорний рух. Брати Капранови в цей час видавали московську українську газету «Тинди-ринди» та журнал української фантастики «Брати». У той період, 1993-го року, познайомилися з майбутнім російським президентом Путіним. «Тоді він був у Собчака не те що підмітайлом, але ходив за ним із валізою», — згадував Віталій.

Тоді ж почали писати свою першу книжку «Кобзар 2000». Капранови працювали над цією книжкою 10 років, а закінчили вже 1998 р. у Києві, адже вирішили повернутися в Україну, бо за кордоном їм не особливо усміхалася перспектива самореалізації.

Опинившись у Києві в час книжкового «голодомору»[1] (1998 р.), Капранови не могли видати свою книжку, тому вирішили самі стати видавцями.

Брати Капранови, 21 жовтня 2016

Перший книжковий проєкт Капранових — каталог книжок поштою «Книгоноша». У 1998 р. році брати Капранови зібрали з усіх видавництв усі книжки українською мовою, які були на складах, — незалежно від року видання. Таких книжок набралося 600 назв, усі вони ввійшли до першого каталогу (1998 р. в Україні існувало лише 600 назв книжок українською мовою, що засвідчено документально).

1999 р. Капранови разом із телеканалом «1+1» та шоколадом «Корона» організували перший конкурс української гостросюжетної літератури «Золотий Бабай». Переможцем став роман Василя Шкляра «Ключ».

Діяльність видавництва «Зелений пес»[ред. | ред. код]

Брати Капранови презентують свої книжки на Львівському форумі видавців на власному горбатому «Запорожці» (2008)

2000 р. стартувало видавництво «Зелений пес», яке очолили Віталій та Дмитро. Першою книжкою став роман Леоніда Кононовича «Я, зомбі».

2001 р. вийшов «Кобзар 2000» братів з ілюстраціями Владислава Єрка. «Кобзар 2000» мав непоганий відгук і перевидавався вже 5 разів.

2004 р. Уряд України прийняв бюджет, який зупинив видавництво книжок. 4 лютого Капранови разом з колегами-письменниками на знак протесту спалили рукопис нового роману під Кабінетом Міністрів України. Акція мала широкий розголос, а через півроку Уряд змінив бюджет.

  • Восени 2004 вийшов друком другий роман Капранових «Приворотне зілля».
  • 2006 читачі побачили третій їх роман «Розмір має значення».
  • 2007 видали книгу своїх статей «Закон Братів Капранових».
  • У вересні 2008 року презентували «Нові розділи до „Кобзаря 2000“».
  • Восени 2009 року видали свою першу книжку для дітей «Зоряний вуйко».
  • Восени 2010 року вийшов «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи».
  • У вересні 2011 року — «Щоденник моєї секретарки». Влітку вийшла електронна версія книги, восени — паперова. Цей роман суттєво відрізняється від попередніх творів Братів[2].
  • На Форумі видавців 2012 представили друге видання «Приворотного зілля».
  • 2013 року брати Капранови видали, як зазначено в анотації, «для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями», 80-сторінкову «Мальовану історію Незалежності України».

Сьогодні видавництво «Зелений пес» видає понад 60 назв українських книжок щороку.

З 2004 року брати Капранови двічі на місяць видають літературну газету «Друг Читача» та, спільно з «Главредом», ведуть проєкт «Книжкові сезони».

З 2005 року брати ведуть також проєкт «Гоголівська Академія»[3]. Наразі сайт функціонує:

1. як літературний сайт — gak.com.ua — територія, цілком придатна для вільної самореалізації усіх охочих, перебуваючи на якій, ви дістанете змогу не лише донести власне творіння до величезної кількості відвідувачів світової Мережі, а й майже відразу отримати безпосередню реакцію і обґрунтовану критику у вигляді рецензій і коментарів.

2. як літературний альманах — перше число якого має назву «digital Романтизм» — селективний друкований орган, ідейне й естетське утворення, мета якого відібрати найцікавіше і впорядкувати його якнайкраще, а потім представити широкому загалу зацікавлених читачів.

Обидва втілення проєкту перебувають у прямій і непрямій залежності один від одного, обидва є відкритими для інтерпретації і комунікації, обидва запрошують до участі всіх охочих, обидва зацікавлені в подальшому розвитку мережевої і немережевої української літератури[4].

У 2007 році Капранови виступили ініціаторами Надзвичайних Зборів «Україна — зона культурного лиха»[5]. Результатом Зборів стало проголошення України зоною культурного лиха, також було висунуто ряд вимог та пропозиції до влади для покращенню ситуації.

У 2007 році Капранови заснували премії «Золотий намордник» — за перше місце в рейтингу державного хамства та «Золотий ошийник» — за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування)[6].

З 2009 року Брати Капранови є кураторами культурної програми ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ»

У 2011 році започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.

21 березня 2016 року Брати Капранови презентували свій новий роман «Забудь-річка».

Політична позиція[ред. | ред. код]

У спецвивуску газети «Свобода», що розповсюджується в березні 2019 р. на замовлення кандидата в президенти Кошулинського Руслана тиражем 100.000 екз., Віталій Капранов фігурує як агітатор за Кошулинського на виборах 31.03.19 р. (с. 4, правий верхній кут).[сумнівно ]

Програма соціальних розслідувань «Брат за брата»[ред. | ред. код]

27 травня 2015 року Брати Капранови стали ведучими тележурналу соціальних розслідувань «Брат за брата» на телеканалі ZIK.

Програма «Брат за брата» складалася з сюжетів-розслідувань, тривалістю 55 хвилин кожна, та виходила щосереди о 22:05[7].

Після призначення на посаду креативного продюсера телеканалу ZIK Наталії Влащенко, брати Капранови виступили з критикою на її адресу. Брати Капранови на своїй сторінці у «Фейсбук» написали:

« Ми тут довідалися, що Наталія Влащенко стала креативним продюсером телеканалу ZIK, і вимушені висловитися з цього приводу. Усім відомо, що пані Влащенко керувала журналом «Публічні люди», який спеціалізувався на замовних іміджевих матеріалах, а по-простому «джинси». Тому призначення фахівця з «джинси» продюсером каналу журналістських розслідувань, на наш погляд, псує обличчя каналу та карму усім його працівникам.

З іншого боку, ZIK сьогодні є насправді єдиним українським серед усіх національних каналів. А пані Влащенко дуже професійно створила собі ефірний образ українофобки та ватниці. І цей образ аж ніяк не прикрасить телеканал — більше за те, вплине навіть на наше особисте реноме, ми тепер не знатимемо, як коментувати глядачам роботу з подібною персоною в межах одного каналу.

Ми розуміємо, що керівництво каналу має свої плани та розуміння стратегії, а також усвідомлюємо, що воно може закрити наш проєкт "Брат за брата" тоді, коли вважатиме за потрібне. Але поки цього не сталося, оголошуємо свою передачу зоною вільною від Наталії Влащенко. Ми не дозволимо їй впливати на наших журналістів і редакторів та втручатися у роботу програми.

Бо ані з професійної ані з національної точки зору співпраця з цією персоною для нас не є можливою[8].

«

Після цього допису брати Капранови написали, що проєкт «Брат за брата» закритий телеканалом ZIK

« Ну що, друзі і не дуже, щойно закрили передачу «Брат за брата». Вітаємо[9][10]. «

Статті[ред. | ред. код]

YouTube канал[ред. | ред. код]

4 вересня 2019 року брати Капранови заснували YouTube канал «ім. Т. Г. Шевченка» в якому публікують відео матеріали про історію України. Найпопулярнішим відео є «Історія України за 10 хвилин / Українська історія / History of Ukraine (english subtitles)», яке було опубліковане 27 жовтня 2019 і менше ніж за місяць набрало півмільйона переглядів.[11]

Книги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бондаренко Богдан. Я зустрічався з Путіним // Експрес. — 2014. — 17–24 липня

Посилання[ред. | ред. код]