Брати Тавіані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брати Тавіані
італ. Paolo e Vittorio Taviani
Taviani brothers Cannes 2015 (cropped, retouched).jpg
Вітторіо (ліворуч) та Паоло Тавіані у 2015 році
Громадянство Італія Італія
Професія кінорежисери, сценаристи
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Золота пальмова гілка (Канни, 1977),
Золотий ведмідь (Берлінаре, 2012)
Commons-logo.svg Брати Тавіані у Вікісховищі
Паоло Тавіані
італ. Paolo Taviani
Дата народження 8 листопада 1931(1931-11-08) (87 років)
Місце народження Сан-Мініато, провінція Піза, Італія
Професія режисер
Роки активності 1962 — донині
Commons-logo.svg Брати Тавіані у Вікісховищі
Вітторіо Тавіані
італ. Vittorio Taviani
Дата народження 20 вересня 1929(1929-09-20)
Місце народження Сан-Мініато, провінція Піза, Італія
Дата смерті 15 квітня 2018(2018-04-15) (88 років)
Місце смерті
Професія режисер
Роки активності 19622018
Commons-logo.svg Брати Тавіані у Вікісховищі

Паоло і Вітторіо Тавіана (італ. Paolo e Vittorio Taviani) — італійські кінорежисери і сценаристи. Лауреати премії Золота пальмова гілка 30-го Каннського міжнародного кінофестивалю (1977) за фільм «Батько-хазяїн» та низки інших професійних та фестивальних кінонагород .

Біографія[ред. | ред. код]

Вітторіо і Паоло Тавіані народилися відповідно 20 вересня 1929 року і 8 листопада 1931 року в Сан-Мініато, провінція Піза в Італії. Брати починали як організатори кіноклубів у Пізі і Римі. У кіно з 1952 року, коли в співавторстві з Джулиано Б'яджетті і Роберто Росселліні працювали над фільмом «Суперництво». Потім захопилися документалістикою і зняли більше десяти короткометражних фільмів, серед яких «Сан-Мініато, липень 1944» з коментарями Чезаре Дзаваттіні, «Карло Пізакане», «Моравіа», «Міські художники», «Вольтерра — середньовічна комуна» та ін. Після спільної роботи з Йорісом Івенсом над стрічкою «Італія не бідна країна» у співавторстві з Валентино Орсіні поставили ігровий дебютний фільм «Людина, яку потрібно знищити» (1962), що як і наступна робота «Шлюбне беззаконня» (1963) розповідали про проблему сицилійської мафії.

Починаючи зі стрічки «Розвінчувачі», в якій йшлося про нездатність деяких комуністів зрозуміти істинні причини політичної і духовної кризи в країні, брати Тавіані працюють тільки і завжди удвох.

У 1977 році брати поставили фільм «Батько-хазяїн» за автобіографічною книгою професора-лінгвіста Гавіно Ледди про життя хлопчика, який у віці семи років пішов у гори пасти овець. Він повернувся лише через 10 років, весь цей час він не бачив людей. Кинувши виклик батьку-хазяїну, хлопець вирушає до міста, де вступає до школи, а потім в університет, і стає професором. Стрічка була удостоєна «Золотої пальмової гілки» на 30-му Каннському кінофестивалі 1977 року[1].

У 1982 році Тавіані зняли фільм-притчу «Ніч святого Лоренцо» про італійських селян з Тоскани, які в останні дні Другої світової війни відправилися назустріч військам-союзникам (американському десанту), але потрапили в засідку місцевих фашистів. Фільм був удостоєний Гран-прі журі 35-го Каннського кінофестивалю і номінований на премію «Оскар»[2].

У 2012 році вийшов фільм братів Тавіані «Цезар має померти», який отримав низку фестивальних і професійних номінацій і нагород, в тому числі Золотого ведмедя 62-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисери Сценаристи
1954 к/м Сан-Мініато, липень 1944 року San Miniato, luglio '44
1960 Італія не бідна країна L'Italia non è un paese povero Так
1962 Людина, яку потрібно знищити Un uomo da bruciare Так
1963 Шлюбне беззаконня I fuorilegge del matrimonio Так
1967 Розвінчувачі I sovversivi Так
1969 Під знаком Скорпіона Sotto il segno dello scorpione Так
1972 т/ф У святого Михайла був півень San Michele aveva un gallo Так
1974 Аллонзанфан Allonsanfàn Так
1977 Батько-хазяїн Padre padrone Так
1979 Поляна Il prato Так
1982 Ніч Святого Лоренцо La notte di San Lorenzo Так
1984 Хаос Kaos Так
1987 Доброго ранку, Вавилоне Good morning Babilonia Так
1990 І світло в пітьмі світить Il sole anche di notte Так
1993 Флореаль — пора цвітіння Fiorile Так
1996 Виборча спорідненість Le affinità elettive Так
1998 Ти смієшся Tu ridi Так
2001 т/ф Воскресіння Resurrezione Так
2003 т/ф Луїза Сан-Феліче Luisa Sanfelice Так
2007 Гніздо жайворонка La masseria delle allodole Так
2012 Цезар має померти Cesare deve morire Так
2015 Декамерон Maraviglioso Boccaccio Так

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Паоло і Вітторіо Тавіані[3] 
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1962 Премія New Cinema за найкращий фільм Людина, яку потрібно знищити Нагорода
Приз Пазінетті (паралельна секція) Нагорода
Премія Cinema 60 Нагорода
1967 Золотий лев Розвінчувачі Номінація
1986 Золотий лев за кар'єру Нагорода
1991 Премія П'єтро Б'янкі Нагорода
Премія «Золотий кубок»
1963 Пластина Людина, яку потрібно знищити Нагорода
1978 Найкращий режисер Батько-хазяїн Нагорода
1993 Ніч Святого Лоренцо Нагорода
Кінофестиваль неореалізму в Авелліно
1967 Laceno d'Oro за найкращий фільм Розвінчувачі Номінація
2009 Приз за кар'єру Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1968 Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу Розвінчувачі Номінація
Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет Номінація
1975 Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет Аллонзанфан Номінація
1978 Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу Батько-хазяїн Нагорода
1983 Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу Ніч Святого Лоренцо Нагорода
Срібна стрічка за найкращий сценарій Нагорода
1985 Срібна стрічка за найкращий сценарій Хаос Нагорода
1991 Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу І світло в пітьмі світить Номінація
2012 Срібна стрічка року Разом з іншими кінематографістами Нагорода
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1972 Премія Інтерфільм (секція Форум нового кіно) У святого Михайла був півень Нагорода
1977 Гран-прі Інтерфільм Батько-хазяїн Нагорода
2012 Золотий ведмідь Цезар має померти Нагорода
Приз екуменічного журі Нагорода
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1972 Золотий Г'юґо за найкращий фільм У святого Михайла був півень Номінація
1982 Ніч Святого Лоренцо Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1977 Золота пальмова гілка Батько-хазяїн Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
1982 Золота пальмова гілка Ніч Святого Лоренцо Номінація
Гран-прі журі Нагорода
Приз екуменічного журі Номінація
1993 Золота пальмова гілка Флореаль — пора цвітіння Номінація
Премія «Давид ді Донателло»
1978 Спеціальний Давид ді Донателло Батько-хазяїн Нагорода
1983 Найкращий режисер Ніч Святого Лоренцо Нагорода
Премія Аліталія Нагорода
1985 Найкращий режисер Хаос Номінація
Найкращий сценарій Нагорода
1989 Приз Лукіно Вісконті Нагорода
2012 Найкращий фільм Цезар має померти Нагорода
Найкращий режисер Нагорода
Найкращий сценарій Номінація
2016 Премія 60-річчя Давида ді Донателло Нагорода
2018 Найкращий адаптований сценарій Приватна справа Номінація
Приз Синдикату французьких кінокритиків
1983 Найкращий іноземний фільм Ніч Святого Лоренцо Нагорода
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса
1983 Найкращий іноземний фільм Ніч Святого Лоренцо 2-ге місце
Cпілка кінокритиків Бостона
1984 Найкращий режисер Ніч Святого Лоренцо Нагорода
Премія «Золотий глобус» (Італія)
1984 Найкращий фільм Ніч Святого Лоренцо Нагорода
1985 Хаос Нагорода
2005 Золотий глобус за кар'єру Нагорода
2012 Найкращий фільм Цезар має померти Номінація
Найкращий режисер Номінація
Національна спілка кінокритиків США
1984 Найкращий режисер Ніч Святого Лоренцо Нагорода
Премія Кінема Дзюмпо
1988 Найкращий італійський фільм Доброго ранку, Вавилоне Нагорода
Монреальський кінофестиваль
1996 Спеціальний Гра-прі Америк Нагорода
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
1998 Найкращий режисер Ти смієшся Нагорода
Московський міжнародний кінофестиваль
2002 Золотий Святий Георгій Воскресіння Нагорода
Єреванський міжнародний кінофестиваль
2007 Приз за життєвий внесок Нагорода
Гавайський міжнародний кінофестиваль
2012 Найкращий фільм Цезар має померти Нагорода
Найкращий режисер Нагорода
Гентський міжнародний кінофестиваль
2012 Почесний приз Жозефа Плато Нагорода
Премія Європейської кіноакадемії
2012 Найкращий європейський фільм Цезар має померти Номінація
Найкращий європейський режисер Номінація
Почесний приз Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Awards 1977 : All Awards. Архів оригіналу за 4 грудень 2013. Процитовано 18 вересня 2016. 
  2. Фільм-лауреат Берлінського кінофестивалю висунуто на «„Оскар“» від Італії[недоступне посилання з травень 2019] Укрінформ, 28.09.2012
  3. Нагороди та номінації Паоло і Вітторіо Тавіані на сайті IMDb(англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]