Брати Тавіані
Брати Тавіані | |||
---|---|---|---|
італ. Paolo e Vittorio Taviani | |||
Громадянство | Італія | ||
Професія | кінорежисери, сценаристи | ||
Нагороди та премії | |||
Золота пальмова гілка (Канни, 1977), Золотий ведмідь (Берлінаре, 2012) | |||
Брати Тавіані у Вікісховищі |
Паоло Тавіані | |
---|---|
італ. Paolo Taviani | |
Файл:— | |
Дата народження | 8 листопада 1931 |
Місце народження | Сан-Мініато, провінція Піза, Італія |
Дата смерті | 29.2.2024[1] |
Роки активності | 1962 — донині |
Нагороди та премії | |
Брати Тавіані у Вікісховищі |
Вітторіо Тавіані | |
---|---|
італ. Vittorio Taviani | |
Файл:— | |
Дата народження | 20 вересня 1929 |
Місце народження | Сан-Мініато, провінція Піза, Італія |
Дата смерті | 15 квітня 2018 (88 років) |
Місце смерті | |
Роки активності | 1962–2018 |
Нагороди та премії | |
Брати Тавіані у Вікісховищі |
Паоло і Вітторіо Тавіані (італ. Paolo e Vittorio Taviani) — італійські кінорежисери і сценаристи. Лауреати премії Золота пальмова гілка 30-го Каннського міжнародного кінофестивалю (1977) за фільм «Батько-хазяїн» та низки інших професійних та фестивальних кінонагород .
Вітторіо і Паоло Тавіані народилися відповідно 20 вересня 1929 року і 8 листопада 1931 року в Сан-Мініато, провінція Піза в Італії. Брати починали як організатори кіноклубів у Пізі і Римі. У кіно з 1952 року, коли в співавторстві з Джулиано Б'яджетті і Роберто Росселліні працювали над фільмом «Суперництво». Потім захопилися документалістикою і зняли більше десяти короткометражних фільмів, серед яких «Сан-Мініато, липень 1944» з коментарями Чезаре Дзаваттіні, «Карло Пізакане», «Моравіа», «Міські художники», «Вольтерра — середньовічна комуна» та ін. Після спільної роботи з Йорісом Івенсом над стрічкою «Італія не бідна країна» у співавторстві з Валентино Орсіні поставили ігровий дебютний фільм «Людина, яку потрібно знищити» (1962), що як і наступна робота «Шлюбне беззаконня» (1963) розповідали про проблему сицилійської мафії.
Починаючи зі стрічки «Розвінчувачі», в якій йшлося про нездатність деяких комуністів зрозуміти істинні причини політичної і духовної кризи в країні, брати Тавіані працюють тільки і завжди удвох.
У 1977 році брати поставили фільм «Батько-хазяїн» за автобіографічною книгою професора-лінгвіста Гавіно Ледди про життя хлопчика, який у віці семи років пішов у гори пасти овець. Він повернувся лише через 10 років, весь цей час він не бачив людей. Кинувши виклик батьку-хазяїну, хлопець вирушає до міста, де вступає до школи, а потім в університет, і стає професором. Стрічка була удостоєна «Золотої пальмової гілки» на 30-му Каннському кінофестивалі 1977 року[2].
У 1982 році Тавіані зняли фільм-притчу «Ніч Святого Лоренцо» про італійських селян з Тоскани, які в останні дні Другої світової війни вирушили назустріч військам-союзникам (американському десанту), але потрапили в засідку місцевих фашистів. Фільм був удостоєний Гран-прі журі 35-го Каннського кінофестивалю і номінований на премію «Оскар»[3].
У 2012 році вийшов фільм братів Тавіані «Цезар має померти», який отримав низку фестивальних і професійних номінацій і нагород, в тому числі Золотого ведмедя 62-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисери | Сценаристи | |
---|---|---|---|---|---|
1954 | к/м | Сан-Мініато, липень 1944 року | San Miniato, luglio '44 | ||
1960 | Італія не бідна країна | L'Italia non è un paese povero | |||
1962 | Людина, яку потрібно знищити | Un uomo da bruciare | |||
1963 | Шлюбне беззаконня | I fuorilegge del matrimonio | |||
1967 | Розвінчувачі | I sovversivi | |||
1969 | Під знаком Скорпіона | Sotto il segno dello scorpione | |||
1972 | т/ф | У святого Михайла був півень | San Michele aveva un gallo | ||
1974 | Аллонзанфан | Allonsanfàn | |||
1977 | Батько-хазяїн | Padre padrone | |||
1979 | Поляна | Il prato | |||
1982 | Ніч Святого Лоренцо | La notte di San Lorenzo | |||
1984 | Хаос | Kaos | |||
1987 | Доброго ранку, Вавилоне | Good morning Babilonia | |||
1990 | І світло в тьмі світить | Il sole anche di notte | |||
1993 | Флореаль — пора цвітіння | Fiorile | |||
1996 | Виборча спорідненість | Le affinità elettive | |||
1998 | Ти смієшся | Tu ridi | |||
2001 | т/ф | Воскресіння | Resurrezione | ||
2003 | т/ф | Луїза Сан-Феліче | Luisa Sanfelice | ||
2007 | Гніздо жайворонка | La masseria delle allodole | |||
2012 | Цезар має померти | Cesare deve morire | |||
2015 | Декамерон | Maraviglioso Boccaccio |
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|
Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
1962 | Премія New Cinema за найкращий фільм | Людина, яку потрібно знищити | Перемога |
Приз Пазінетті (паралельна секція) | Перемога | ||
Премія Cinema 60 | Перемога | ||
1967 | Золотий лев | Розвінчувачі | Номінація |
1986 | Золотий лев за кар'єру | Перемога | |
1991 | Премія П'єтро Б'янкі | Перемога | |
Премія «Золотий кубок» | |||
1963 | Пластина | Людина, яку потрібно знищити | Перемога |
1978 | Найкращий режисер | Батько-хазяїн | Перемога |
1993 | Ніч Святого Лоренцо | Перемога | |
Міжнародний кінофестиваль у Лачено (Італія) | |||
1967 | Золотий Лачено за найкращий фільм | Розвінчувачі | Номінація |
2009 | Премія Камілло Маріно | за життєві досягнення | Перемога |
Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
1968 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Розвінчувачі | Номінація |
Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Номінація | ||
1975 | Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Аллонзанфан | Номінація |
1978 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Батько-хазяїн | Перемога |
1983 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
Срібна стрічка за найкращий сценарій | Перемога | ||
1985 | Срібна стрічка за найкращий сценарій | Хаос | Перемога |
1991 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | І світло в пітьмі світить | Номінація |
2012 | Срібна стрічка року | Разом з іншими кінематографістами | Перемога |
Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
1972 | Премія Інтерфільм (секція Форум нового кіно) | У святого Михайла був півень | Перемога |
1977 | Гран-прі Інтерфільм | Батько-хазяїн | Перемога |
2012 | Золотий ведмідь | Цезар має померти | Перемога |
Приз екуменічного журі | Перемога | ||
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
1972 | Золотий Г'юґо за найкращий фільм | У святого Михайла був півень | Номінація |
1982 | Ніч Святого Лоренцо | Номінація | |
Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
1977 | Золота пальмова гілка | Батько-хазяїн | Перемога |
Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
1982 | Золота пальмова гілка | Ніч Святого Лоренцо | Номінація |
Гран-прі журі | Перемога | ||
Приз екуменічного журі | Номінація | ||
1993 | Золота пальмова гілка | Флореаль — пора цвітіння | Номінація |
Премія «Давид ді Донателло» | |||
1978 | Спеціальний Давид ді Донателло | Батько-хазяїн | Перемога |
1983 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
Премія Аліталія | Перемога | ||
1985 | Найкращий режисер | Хаос | Номінація |
Найкращий сценарій | Перемога | ||
1989 | Приз Лукіно Вісконті | Перемога | |
2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Перемога |
Найкращий режисер | Перемога | ||
Найкращий сценарій | Номінація | ||
2016 | Премія 60-річчя Давида ді Донателло | Перемога | |
2018 | Найкращий адаптований сценарій | Приватна справа | Номінація |
Приз Синдикату французьких кінокритиків | |||
1983 | Найкращий іноземний фільм | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | |||
1983 | Найкращий іноземний фільм | Ніч Святого Лоренцо | 2-ге місце |
Спілка кінокритиків Бостона | |||
1984 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
Премія «Золотий глобус» (Італія) | |||
1984 | Найкращий фільм | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
1985 | Хаос | Перемога | |
2005 | Золотий глобус за кар'єру | Перемога | |
2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Номінація |
Найкращий режисер | Номінація | ||
Національна спілка кінокритиків США | |||
1984 | Найкращий режисер | Ніч Святого Лоренцо | Перемога |
Премія Кінема Дзюмпо | |||
1988 | Найкращий італійський фільм | Доброго ранку, Вавилоне | Перемога |
Монреальський кінофестиваль | |||
1996 | Спеціальний Гра-прі Америк | Перемога | |
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата | |||
1998 | Найкращий режисер | Ти смієшся | Перемога |
Московський міжнародний кінофестиваль | |||
2002 | Золотий Святий Георгій | Воскресіння | Перемога |
Єреванський міжнародний кінофестиваль | |||
2007 | Приз за життєвий внесок | Перемога | |
Гавайський міжнародний кінофестиваль | |||
2012 | Найкращий фільм | Цезар має померти | Перемога |
Найкращий режисер | Перемога | ||
Гентський міжнародний кінофестиваль | |||
2012 | Почесний приз Жозефа Плато | Перемога | |
Премія Європейської кіноакадемії | |||
2012 | Найкращий європейський фільм | Цезар має померти | Номінація |
Найкращий європейський режисер | Номінація | ||
Почесний приз | Номінація |
- ↑ Помер італійський кінорежисер Паоло Тавіані? Erhsyajhv? 01.03.2024
- ↑ Awards 1977 : All Awards. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 18 вересня 2016.
- ↑ Фільм-лауреат Берлінського кінофестивалю висунуто на «„Оскар“» від Італії[недоступне посилання з травня 2019] Укрінформ, 28.09.2012
- ↑ Нагороди та номінації Паоло і Вітторіо Тавіані на сайті IMDb(англ.)
- М.М. Черненко (составитель). Тавиани Паоло и Витторио // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 150-151. — ISBN 5-85646-077-4. (рос.)
- Паоло Тавіані на сайті IMDb (англ.)
- Вітторіо Тавіані на сайті IMDb (англ.)
- Великі офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Командори ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Народились 8 листопада
- Народились 1931
- Нагороджені орденом «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Лауреати премії «Золотий ведмідь»
- Фільми — лауреати премії «Давид ді Донателло»
- Лауреати премії «Срібна стрічка»
- Лауреати премії «Давид ді Донателло»
- Народились 20 вересня
- Народились 1929
- Померли 15 квітня
- Померли 2018
- Померли в Римі
- Італійські кінорежисери
- Італійські сценаристи