Брати Ялові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Брати Ялові – всесвітньо відомий цирковий акробатичний дует з Києва, засновники професійної циркової школи в Україні.

Василь Степанович Яловий (30 листопада 1917 року, м. Київ – 19 травня 1995 року, м. Київ) – акробат-рекордсмен (в дуеті Ялових – нижній акробат), перший завідувач циркового відділення в Республіканській студії естрадно-циркового мистецтва (сьогодні – Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв), викладач з акробатики.

Олександр Степанович Яловий (30 червня 1919 року, м. Київ – 19 червня 2002 року, м. Київ) – акробат-рекордсмен (в дуеті Ялових – верхній акробат), викладач з акробатики та англійської мови у Республіканській студії естрадно-циркового мистецтва (сьогодні – Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв).

Сім’я: батько – Степан Кирилович Яловий (1889-1969), мати – Ганна Петрівна Ялова (1880-1960), брат Степан Степанович Яловий (1913-1978), брат Петро Степанович Яловий (1915-1983), брат Володимир Степанович Яловий (1916-1941).

Олександр Яловий був одружений двічі. 1950 року з Костюковою Людмилою Андріївною (1952-1979), мали сина Сергія (1955-1978). У 1982 році одружився вдруге з Аршинніковою Нонною Василівною (1927 р. н.). Василь Яловий у 1987 році одружився з Білоножко Ніною Федорівною (?-1994).

Історія акробатичного дуету братів Ялових розпочалась просто неба, адже хлопці виховувалися у родині садівника і багато часу перебували на свіжому повітрі, допомагаючи батькові. Їх перше враження від акробатики – заїжджий пасічник, що полюбляв нескладні трюки - ходив на руках. Влітку Ялові із друзями йшли займатися на Труханів острів. Зауважимо – їхня дитяча циркова компанія досить плідно поповнила історію вітчизняного циркового мистецтва. Тому що на Труханів острів за якоюсь незбагненною примхою долі завітав уславлений режисер радянського цирку Арнольд Григорович Арнольд. Василю тоді було тринадцять років, Олександру, який в дуеті став верхнім – всього одинадцять.

Фактично концертна діяльність братів Ялових розпочалася 1931 року в літньому естрадному театрі Києва. Але офіційно доля циркових артистів радянської України вирішувалася в Харкові, який тоді був столицею. У супроводі повнолітнього брата Степана батько Яловий відпустив дітей на головний професійний іспит.

Старший брат Степан певний час мав пряме відношення до кар’єрного зростання акробатичного дуету. Пізніше організаторські здібності допомогли йому стати комерційним директором Київського цирку, а згодом директором-розпорядником. Йому довелося побувати у багатьох країнах світу, де він забезпечував виступи радянських артистів цирку, а також особисто займався підготовкою приміщень для виступу повітряних акробатів.

1931 року братів зарахували артистами до Центрального Управління Державних цирків СРСР. Вони успішно дебютували на відкритих майданчиках Луганську, Харкова, Житомиру. На відкриття зимового сезону їх відправили до Московського цирку, а згодом – до Ленінграду. Від легендарних зірок арени тих часів сестер Кох братам Яловим залишилась на згадку фотографія: «Прекрасным исполнителям нашего циркового искусства, будущим знаменитостям братьям Яловым от искренне уважающих вас за короткое время сестёр Кох. Ленинград. 28 октября 1931 год».

Вже тоді, у тридцяті роки минулого століття було зрозуміло – брати Ялові унікальне явище в історії цирку. Зазвичай трюки силової акробатики виконувалися артистами послідовно – трюк, поклон. Брати Ялові з комбінації у комбінацію переходили плавно, легко, не розриваючи внутрішньої драматичної і зовнішнє фізичної дії. Ще додавали до свого номера акробатичних стрибків. Наприклад Василь Яловий був єдиним акробатом, який виконував по колу манежу 25 арабських сальто. А «японський кульбіт» - одну з найскладніших комбінацій силової акробатики, артисти настільки ускладнили, що й досі «японський кульбіт» братів Ялових лише намагаються відтворити. Недивно, що на афіші Василя та Олександра Ялових до слова «акробати» з’явився допис: рекордсмени. Оригінальним і унікальним у ті часи було виконання трюку «копфштейн» (від німецького kopf – голова, stehen – стояти) – акробатичний трюк із жанру силової акробатики і еквілібристики, збереження рівноваги, стоячи на голові, без допомоги рук, що виконується на голові або на руці партнера.

Директори цирків усі геть пересварилися, намагаючись придбати номер хлопців у свої програми. Юним артистам довелося виступати на одному манежі із видатними майстрами циркового мистецтва – дресирувальником Володимиром Дуровим, клоуном Віталієм Лазаренком, ілюзіоністом Емілем Кіо. Крім циркових вистав брати брали участь у найпрестижніших концертних програмах того часу. Тож доля зводила Ялових із уславленими митцями театру, кіно та естради Леонідом Утьосовим, Ріною Зельоною, Дмитром Покрассом. А в Сочі номером акробатів з Києва був захоплений полярний льотчик Валерій Чкалов, який щойно повернувся із свого знаменитого перельоту з Північного полюса до Америки.

У 1934-1939 роках гастролювали у Монголії, республіками СРСР, з великою концертною групою обслуговували прикордонні війська Забайкалля та інші військові частини Сибіру. У 1939 році радянський цирк відмічав свій 20-річний ювілей. Номер Ялових був включений до програми концерту в приміщенні Великого театру. Уряд СРСР високо оцінив акробатичний дует братів Ялових і в 1939 році нагородив Василя та Олександра орденами «Знак Пошани».

Друга Світова війна не лише зруйнувала дружню велику родину мирного садівника, але й на довгі шість років безжалісно перервала творчий шлях братів акробатів. У складі 377 Окремого батальйону зв’язку Василь та Олександр 1941 року виїхали на Південний фронт. Брати Ялові брали участь в обороні Чорноморського узбережжя, звільняли Краснодарський край та півострів Тамань. У Краснодарі, у зруйнованій бібліотеці Олександр знайшов томік Шекспіра англійською і зберігав свій скарб всю війну. Ця книжечка стала поштовхом для вивчення англійської мови. Нею Олександр Яловий з часом оволодів бездоганно. Навіть вже в мирному житті, закінчивши відповідний факультет, викладав в цирковому училищі не лише акробатику, а й англійську мову. Восени 1943 року батальйон, де служили Василь та Олександр Ялові перейшов у підпорядкування Першого Українського фронту, приймав участь у звільненні Києва та правобережної України, дійшовши з боями до Чехословаччини.

За бойові заслуги брати Ялові нагороджені: Олександр – Орденом Слави ІІІ ступеню, Василь – Орденом Червоної Зірки, а також медалями: «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній Війні».

Демобілізувалися брати Ялові лише влітку 1946 року. І одразу почали тренування, щоб повернутися в цирк. Вони повністю відновили свій номер та продовжували експериментувати у жанрі силової акробатики. Паралельно з роботою в цирку брати вступили до Київського Музичного училища на відділ духових інструментів. Згодом у свій акробатичний номер включили саксофон, поєднавши гру на музичних інструментах з трюками. У 1949 році Олександр вступив до Інституту іноземних мов на заочне відділення і в 1954 році отримав диплом викладача англійської мови.

Визнаний історик цирку Рудольф Славський у серпневому номері журналу «Радянський цирк» за 1967 рік так писав про братів-акробатів з Києва: «Они были одними из первых в цирке, кто начал подлинно творческий поиск в области акробатики, создавая из отдельных разрозненных трюков сложно построенные комбинации,— здесь они были новаторами. И если сегодня акробатика в цирке, на эстраде, в спорте радует нас своим богатством и разнообразием форм, своими рекордными достижениями, то в этом, бесспорно, немалая заслуга Василия и Александра Яловых».

Наприкінці сорокових років акробатичний дует Ялових приймав участь у популярних концертних програмах знаменитих естрадних коміків Тимошенка та Березіна – Тарапуньки і Штепселя. 1953 року Ялові представляли Україну в Фінляндії. 1956 року брати Ялові гастролюють Англією, Шотландією та Північною Ірландією, де Олександр професійно спробував себе ще й в якості перекладача з англійської мови.

На завершення артистичної кар’єри брати Ялові підкорили Болгарію, Німеччину, Угорщину, Чехословаччину, Ємен, Єгипет та Лівію. 1961 року згідно діючого закону СРСР про труд брати Ялові вийшли на пенсію, оскільки їх стаж роботи у цирку склав вичерпні 20 років.

1961 року відбулась історична для вітчизняного циркового мистецтва подія – в приміщенні Київського цирку, побудованого 1960 року на площі Перемоги, створюється Республіканська студія естрадного та циркового мистецтв. Ідея навчального закладу для артистів цирку належить братам Яловим. Відтоді брати Ялові перейшли на викладацьку діяльність з класу акробатики. З 1975 року Олександр працював викладачем англійської мови.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15.02.1972 р. нагороджені почесним званням «Заслужений працівник культури УРСР» і «Персональний пенсіонер республіканського значення».

Поховані Олександр та Василь Ялові на Байковому кладовищі в м. Києві.

Сьогодні, коли вже студія перетворилась на Академію, можна сміливо сказати – саме акробатами-рекордсменами Василем та Олександром Яловими започаткована професійна школа циркового мистецтва в Україні, яка визнана одною з найсильніших у світі шкіл з підготовки артистів цирку.

30 листопада 2017 року в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв відбувся культурно-мистецький захід «100 років з дня народження фундатора української школи циркової акробатики Василя Ялового». Захід було ініційовано ректором, заслуженим діячем мистецтв України, доктором культурології, професором Владиславом Корнієнком. Серед почесних гостей були присутні видатні діячі циркового мистецтва: Людмила Шевченко, Єфим Глоцер, Олег Рибченко, Світлана Добровольська, Анатолій Стеценко, Павло Книш, Нонна Аршиннікова, Володимир Крюков, Юрій Поздняков, Дмитро Орел, Олексій Біткіне, Олексій Титаренко, Олег Кій, Наталія Соляник, Ольга Кіпніс, Вероніка Гумарова, Олександр Бабінський.

У 2019 році за підтримки директора Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Діани Попової до щорічної Мистецької премії «Київ» було включено номінацію в галузі циркового мистецтва імені братів Василя та Олександра Ялових.

джерело за посиланням - Київська Муніципальна Академія Естрадного та Циркового Мистецтв