Братська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Братська вулиця
Київ
DSC09671-вул.Братська в бік Контрактової пл.JPG
Братська вулиця
Місцевість Поділ
Район Подільський
Назва на честь Братського монастиря
Колишні назви
Володимирська
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 50°27′40″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.461306° пн. ш. 30.524611° сх. д. / 50.461306; 30.524611Координати: 50°27′40″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.461306° пн. ш. 30.524611° сх. д. / 50.461306; 30.524611
Координати кінця 50°27′49″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.463861° пн. ш. 30.520778° сх. д. / 50.463861; 30.520778
Поштові індекси 04070
Номери телефонів 417-.., 425-..
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Контрактова площа»,
Kiev Metro Second Line logo.svg «Поштова площа»
Автобуси А  115 (по вул. Андріїській)
Трамваї лінія існувала до 2011 року
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10147
У проекті OpenStreetMap r356498
Мапа
CMNS: Братська вулиця (Київ) на Вікісховищі

Бра́тська ву́лиця — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Простягається від Ігорівської до Іллінської вулиці.

Прилучаються Андріївська і Борисоглібська вулиці.

Історія[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших вулиць Києва. Мала назву Володи́мирська. В давні часи вела від Поштової станції до Братського монастиря (зберігся лише частково), від назви монастиря 1869 року отримала сучасну назву[1]. За її сучасною лінією вулиця виникла після перепланування Подолу за проектом петербурзького архітектора Вільяма Гесте 1812 року, але про її колишній напрямок свідчить положення будинку № 2, спорудженого у XVIII столітті.

Забудова[ред. | ред. код]

Братська вулиця, паралельна їй Сагайдачного та прилеглі Андріївська, Ігорівська, Іллінська, Борисоглібська складають архітектурний ансамбль старого Подолу, будівлі створені в стилях пізнього класицизму та (рідше) руського модерну.

Будинки № 5, 8, 9, 12, 11, 13, 15/9 споруджені у XIX — на початку ХХ ст. Поблизу перетину з Борисоглібською вулицею стояв храм Святих Бориса й Гліба, споруджений 1692 р. і знищений у 1934 р.

Пам'ятки архітектури та історично цінні будівлі[ред. | ред. код]

  • № 1/9 — колишній особняк К. Сорокіної. Побудований за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. Єдиний будинок, що зберігся від садиби, яка належала К. Сорокіній (кінець XIX — початок XX сторіччя).
  • № 2 — Хлібний магазин магістрату, згодом пересильна в'язниця (1760-ті роки; арх. Іван Григорович-Барський).
  • № 7 — колишній готель «Московський».
  • № 14 — прибутковий будинок (поч. ХХ ст.).

Персоналії[ред. | ред. код]

У будинку № 2 в пересильній в'язниці утримувався Тарас Шевченко, а у будинку № 7 1854 року мешкала письменниця Марко Вовчок.

Меморіальні дошки[ред. | ред. код]

  • буд. № 7 — на честь письменниці Марко Вовчок, яка мешкала у цьому будинку в 1854 році. Мармурову дошку відкрито 7 січня 1958 року (архітектор Ісроель Шмульсон).

Установи та заклади[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Київтелеком» (буд. № 3)
  • Київський професійний ліцей водного транспорту (буд. № 12)
  • Дошкільний навчальний заклад № 307 (буд. № 7/11)

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]