Братська могила
Бра́тська моги́ла — місце поховання двох чи групи людей, які загинули в один час під час бойових дій, масових репресій чи померли в один час від епідемій, голоду, хвороб, природних, соціальних, техногенних катастроф, у загальній могилі з загальним надгробком. У переважної більшості братських могил відсутні окремі могили й індивідуальні надгробки. Такі об’єкти мають власний номер і позначаються на картах. Дані про осіб, які поховані в братських могилах, як правило, невідомі. Поховання поділяються на цивільні й військові[1].
В Україні 28 тисяч братських могил[2].
Галерея[ред. | ред. код]
Один з пам'ятників на території заповідника «Биківнянські могили» під Києвом на місці масових поховань
Братська могила на Марсовому полі, Санкт-Петербург, Російська Федерація
Братська могила вояків дивізії «Галичина» під Фельдбахом, Австрія
Братська могила часів громадянської війни, 1923 р. Село Писарівщина, Диканський район, Україна
Могила польських офіцерів, убитих НКВС у Катині в 1940 році, під час ексгумації (1943)
Див. також[ред. | ред. код]
- Кладовище
- Могила невідомого солдата
- Пам'ятка Великої Вітчизняної війни
- Цвинтар
- Цвинтар вояків СС Галичина в селі Ляцьке-Червоне
- Братська могила революціонерам-підпільникам
- Братська могила 68 воїнів, що загинули 22 лютого 1944 р.
- Братська могила «Скорботна мати»
- Братська могила радянських воїнів
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Братська могила // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 84–88. – 912 с.
- ↑ www.president.gov.ua Виступ Президента України Віктора Ющенка на церемонії військового перепоховання на Міжнародному кладовищі «Поле пам'яті» 08.05.2009[недоступне посилання з травня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Кладовище військове // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Итоговый документ научно-практической конференции «Этноконфессиональные традиции и практика мемориализации мест массовых захоронений жертв социальных катастроф» (рос.)