Братська могила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бра́тська моги́ламісце поховання двох чи групи людей, які загинули в один час під час бойових дій, масових репресій чи померли в один час від епідемій, голоду, хвороб, природних, соціальних, техногенних катастроф, у загальній могилі з загальним надгробком. У переважної більшості братських могил відсутні окремі могили й індивідуальні надгробки. Такі об’єкти мають власний номер і позначаються на картах. Дані про осіб, які поховані в братських могилах, як правило, невідомі. Поховання поділяються на цивільні й військові[1].

В Україні 28 тисяч братських могил[2].

Історія[ред. | ред. код]

Братська могила 26 жертв громадянської війни в Іспанії 1936 року, розкопана у 2014 році.

Масові або спільні поховання були поширеною практикою до того, як у 1873 році Людовіко Брунетті розробив надійну кремаційну камеру.

У Стародавньому Римі відходи і трупи бідняків скидали в братські могили, які називалися путікули.[3]

У Парижі практика масових поховань і, зокрема, стан Cimetière des Innocents змусили Людовіка XVI ліквідувати паризькі кладовища. Останки були вилучені та поміщені в паризьке метро, утворивши ранні катакомби. Тільки Le Cimetière des Innocents потрібно було вивезти 6 000 000 мертвих. Поховання розпочалося за межами міста на нинішньому кладовищі Пер-Лашез.

Галерея[ред. | ред. код]

Братська могила «Скорботна мати»
Братська могила радянських воїнів (м. Кривий Ріг)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Братська могила // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 84–88. – 912 с.
  2. www.president.gov.ua Виступ Президента України Віктора Ющенка на церемонії військового перепоховання на Міжнародному кладовищі «Поле пам'яті» 08.05.2009[недоступне посилання з травня 2019]
  3. Emmerson, Allison L. C. (24 травня 2020). Life and Death in the Roman Suburb (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-259409-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]