Великі Низгірці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великі Низгірці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада/громада Великонизгірецька сільська рада
Код КОАТУУ 1820880901
Основні дані
Населення 879
Площа 3,144 км²
Густота населення 279,58 осіб/км²
Поштовий індекс 13352
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°53′21″ пн. ш. 28°41′21″ сх. д. / 49.88917° пн. ш. 28.68917° сх. д. / 49.88917; 28.68917Координати: 49°53′21″ пн. ш. 28°41′21″ сх. д. / 49.88917° пн. ш. 28.68917° сх. д. / 49.88917; 28.68917
Середня висота
над рівнем моря
261 м
Місцева влада
Адреса ради 13352, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с.Великі Низгірці, вул.Серватнюків,8 , тел. 7-92-35
Карта
Великі Низгірці. Карта розташування: Україна
Великі Низгірці
Великі Низгірці
Великі Низгірці. Карта розташування: Житомирська область
Великі Низгірці
Великі Низгірці
Мапа

Великі Низгірці у Вікісховищі?

Великі Низгірці — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 879 осіб.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 5 км на схід від районного центру та залізничної станції Бердичів.[2]

Селом протікає річка Безіменна, права притока Гнилоп'яті.

Історія села[ред. | ред. код]

Поблизу Великих Низгірців виявлено залишки поселення трипільської культури[2].

Село засноване в 17 столітті[2].

Перші визвольні змагання[ред. | ред. код]

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Унаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

Радянський період[ред. | ред. код]

У 1924 році в селі організовано перше колективне господарство — ТСОЗ ім. В. І. Леніна. Наступного року утворено артіль «Червоний Жовтень»[2].

Осередок комуністичної партії створено 1925 року, осередок комсомолу — у 1923 році[2].

У 19321933 селяни пережили сталінський геноцид.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 300 жителів Великих Низгірців, з них 155 загинули, 275 були нагороджені радянськими орденами й медалями[2].

У боях за село та на підступах до нього загинуло понад 500 вояків Червоної Армії. Їх останки поховані в центрі села. 1965 року на могилі невідомого солдата встановлено фігуру «воїна-визволителя»[2].

У південно-східній частині села знаходиться братська могила 55 радянських воїнів, їхні прізвища невідомі, а також братська могила 87 радянських воїнів, прізвища 42-х загиблих відомі.

Початок 1970-х[ред. | ред. код]

Станом на початок 1970-х село мало 410 дворів із населенням 1118 осіб[2].

У селі розміщувалася центральна садиба колгоспу «Здобуток Жовтня», за яким було закріплено 1826 га сільськогосподарських угідь, з яких 1576 га — орної землі. У господарстві вирощували зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво. На базі колгоспу діяла районна школа передового досвіду птахівництва.

У селі працювала середня школа, у якій 19 учителів навчали 232 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 5,6 тис. книг, медпункт, дитячий садок на 100 місць, відділення зв'язку[2].

Партійна організації компартії об'єднувала 28 комуністів, дві комсомольські — 106 членів ВЛКСМ[2].

За самовіддану працю 49 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них механізатора Д. В. Малиновського — орденом Леніна[2]

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У південно-східній частині села розташована братська могила, в якій поховані 55 воїнів 183-ї, 389-ї стрілецьких дивізій та 44-ї гвардійської танкової бригади, які загинули в період 29 грудня 1943-1 січня 1944 р. під час визволення села від німецько-фашистських загарбників. Прізвища їх невідомі.

Могила у вигляді земляного насипу, обнесена блоками з полірованого граніту. У 2000 р. на могилі встановлено прямокутну стелу з габро висотою 1,2 м. Напис на стелі: «Тут захоронені 55 невідомих радянських воїнів, які загинули, визволяючи с. Великі Низгірці (1941—1945 рр.)».

Уродженці[ред. | ред. код]

Уродженцем села є кандидат геологічних наук О. П. Куба.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 14.12.2013. Процитовано 19.03.2012. 
  2. а б в г д е ж и к л м н Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 192. — 15 000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації Ф. 3136, оп. 2, спр. 23 – Арк. 17-19;. Ф. 183 сд, оп. 9033, спр. 44 - Арк. 36; Ф. 1713, оп. 2, спр.23, Арк. 11.
  • Житомирський ОВК, від. 4. – Облікова картка військового поховання.