Братський народ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Братський народ» або «братній народ» — пропагандистський штамп, ідіома, ідіологема політико-ідеологічних процесів, яка широко застосовувалась в імперських та пост імперських країнах[1], насамперед Росії[2], і спрямована на підкорення сусідніх держав та поневолення сусідніх народів.

Міфологема братерства російського та українського народів була однією з основоположних міфологем радянської пропаганди, яка прийшла на зміну концепції «триєдинства руского народа» — офіційної доктрини часів Російської імперії.[3][4]

Німеччина та «братські народи»[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX століття ідіологема «братський народ» застосовувалась німецькими військовими теоретиками стосовно австрійців в контексті протистояння Німеччини та Франції[5].

Росія та «братські народи»[ред. | ред. код]

Історичне підґрунття[ред. | ред. код]

Штамп поширений у Росії (в різних формах її існування: Російська імперія, Російська РФСР, Російська федерація), насамперед, стосовно українців та білорусів[6][7], а також стосовно болгар, поляків, сербів, іспанців, чехів та словаків тощо. При цьому визнання цих народів «братськими» відбувалась в час та як складова російської агресія проти цих або сусідніх народів[8][9], а саме визнання є інструментом укріплення русського миру та експансії російської мови[10].

Болгарія[ред. | ред. код]

Експансія Російської імперії на Балканський півострів в другій половині XIX-го століття призвела до втягування декількох слов'янських народів, насамперед болгарського, який займав граничну з Російською імперією східну частину півострова, в коло «братських». Така політика щодо болгар підкріплювалась тим, що і росіяни, і болгари — православні, і навіть церковні книги в Росії і Болгарії написані тією ж церковно-слов'янською мовою[11].

Така політика продовжується і донині, причому — не завжди відкрито. Так, Президент Болгарії Росен Плевнелієв, стверджує, що є багато ознак того, що Росія фінансує антиєвропейські партії та засоби масової інформації в Болгарії та інших країнах Європи, прагнучи таким чином підірвати ЄС зсередини та зберегти вплив Росії на Болгарію. При цьому російські фахівці вважають, що болгарські еліти постійно конфліктують з братніми почуттями між народами Болгарії та Росії[11], мотивуючи це позицією окремих болгарських русофільських об'єднань.

Сербія[ред. | ред. код]

Серби виявились одним з перших народів, який, потрапивши до поля інтересів Російської імперії ще за часів Першої світової війни, був визнаний як «братній». В цей час імператорський посланник у російській імператорській Місії у Ніцці князь Григорій Трубецькой зазначав, що готовність підтримати братній народ в скрутну хвилину не тільки військовими засобами відповідало завданню Російської імперії щодо збереження завойованих в передвоєнні роки політичних позицій на Балканах, в першу чергу в Сербії і Чорногорії[12].

Польща[ред. | ред. код]

В 1881 році, в часи активної русифікації Польщі російський історик та політик Микола Кареєв писав: «Невже не подамо братської руки братському народу, що втратив спокій розуму од страшної долі, яка спіткала його вітчизну» (рос. «Неужели не подадимъ братской руки братскому народу, потерявшему спокойствіе ума отъ страшной судьбы, постигшей его отчизну»)[13].

Чехословаччина[ред. | ред. код]

В 1968 році під час народних протестів у Чехословаччині Міністр оборони СРСР Андрій Гречко заявив щодо вторгнення радянських військ у Чехословаччина: «ми йдемо до наших братів допомогти їм у захисті соціалізму»[14].

Білорусь[ред. | ред. код]

Навесні 2017 року Голова Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації Валентина Матвієнко заявила: Білорусь — це братський народ, стратегічний партнер, з яким ми будуємо Союзну державу[15]. При цьому білоруська сторона час від часу заявляє про неготовність йти на подальші поступки[16].

Україна[ред. | ред. код]

Значення ідіоми «братський народ» стосовно українців видозмінювалось в Росії залежно від політичних обставин. В Російській імперії робився наголос, що росіяни та українці — єдиний народ; за часів СРСР — братський, «єдинокровний»[17]; в сучасній Росії з початком зростання агресивних настроїв щодо України політичне керівництво та російська церква знову почали характеризувати народ України як єдиний з росіянами, як частину російського[18][6].

На початку 1860-х років російський етнограф Густав-Теодор Паулі у своєму багатотомному виданні «Етнографічний опис народів Росії» писав: «Теперішні малороси походять від тубільного населення, вони зберегли давню віру своїх предків, і до відокремлення Малоросії від Росії жили разом із росіянами — одновірною і братньою нацією» (рос. Нынешние малороссы происходят от туземного населения, они сохранили древнюю веру своих предков, и до отделения Малороссии от России жили вместе с русскими — единоверной и братской нацией).[19] При цьому він визнавав, що «малороси залишилися вільними від зовнішніх упливів та зберегли чистоту нації» (рос. «малороссы остались свободными от внешних влияний и сохранили чистоту нации»), тим самим виокремлюючи українців як націю.

За півстоліття до «Опису народів…» Г.-Т. Паулі майбутній одеський губернатор Олексій Льовшин відзначав «ненависть малоросіян до великоросіян»[20]

Під час російсько-української війни на сході України російський президент Путін визнав українців братським народом. При цьому на 2015 рік, як показують соціологічні дослідження, число тих, хто вважав народ сусідньої країни братським зменшилось до 34 % з близько 90 % в Україні і близько 80 % в Росії[21], як було до початку війни. Це вказує, що відносини між народами далекі від братських.

Естрадний виконавець Йосип Кобзон, уродженець українського Донбасу, зазначив, що братським народом для росіян є мешканці «ДНР»[22].

Підґрунтя російської експансії щодо «братів»[ред. | ред. код]

Класик російської літератури Федір Достоєвський писав[23]:

« рос. Какое тут может быть сравнение между русскими и славянами? И кто это будет устанавливать между ними равенство? ... Россия им неравна во всех отношениях - и каждому народцу порознь и всем им вместе взятым? »

І одночасно:

« рос. ... не будет у России, и никогда еще не было, таких ненавистников, завистников, клеветников и даже явных врагов, как все эти славянские племена, чуть только их Россия освободит, а Европа согласится признать их освобожденными! »

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. Г. Скочилова. Идеологема «братский народ»: фактор легитимности в конфликтном пространстве // Вестник Томского государственного университета. — 2017. № 415. — С. 115—118.
  2. Никогда не встречал на Западе понятия «братский народ» — писатель (рос.)
  3. Заступник директора соціологічної служби Михайло Міщенко. Україна та Росія — кінець братерства Архівовано 28 July 2018[Дата не збігається] у Wayback Machine.. Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова 23 квітня 2018
  4. Україна та Росія — кінець братерства 23.04.2018 uain.press
  5. Германская военная мысль // Карл фон Клаузевиц, Дитрих фон Бюлов, Карл Габсбург и другие (рос.)
  6. а б Кульчицкий: В России ведется пропаганда, что украинцы и россияне — уже не братские народы, а один народ
  7. Чи існує братерство народів?
  8. Путін назвав антиросійські санкції «повною дурницею»
  9. Китти Сандерс. Что скрывается за идеей братства народов?
  10. «Сербия, Россия — две сестры родные»
  11. а б Болгарский синдром: почему власть тянется к Западу, а народ — к России (рос.)
  12. Деятельность Комитета помощи сербам и черногорцам (конец 1914 октябрь 1915 гг.)
  13. Кареев, Н. И., Польский вопрос
  14. Пронин, А. А. Советско-германские соглашения 1939 г. Истоки и последствия: Монография (рос.)
  15. Валентина Матвиенко: Беларусь — это братский народ, стратегический партнер, с которым мы строим Союзное государство (рос.)
  16. Беларусь — Россия. Братской интеграции больше не будет (рос.)
  17. Польский поход 1939-го: освобождение или удар в спину?
  18. «Рано или поздно это произойдет»: Путин назвал украинцев братьями и частью российского народа
  19. Description ethnographique des Peuples de la Russie, 1862
  20. Олексій Льовшин писав:
    « (рос.) «Къ сожалѣнію я долженъ заключить описаніе нравственности Малороссіянъ неприятною чертою; къ сожалѣнію я долженъ наконецъ тѣбе сказать о ненависти ихъ къ Великороссіянамъ. Ты легко можешь здѣсь въ томъ удостовѣрится, ибо часто услышишь ихъ говорящихъ: Добрый чоловикъ, да Москаль. Но етаго еще мало! Они переливаютъ чувство сіе въ самыхъ малютокъ и пугаютъ ихъ Москалями. При семъ имени устрашенное дитя перестаетъ кричать» »
    Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанные Алексеем Левшиным. Харьков, 1816. — с. 72—73.
  21. Українці vs росіяни: революція чи еволюція ставлення?
  22. Кобзон назвал дончан братским народом России(рос.)
  23. Федор Михайлович Достоевский. Дневник писателя. Сентябрь — ноябрь 1877 года (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]