Братусь Ніна Василівна
| Ніна Василівна Братусь | |
|---|---|
| Народилася |
24 березня 1926 |
| Померла |
30 вересня 2002 (76 років) Вінниця |
| Країна | СРСР → Україна |
| Діяльність | науковиця |
| Alma mater | Вінницький медичний інститут |
| Галузь | фізіологія |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Нагороди |
 |
Ніна Василівна Братусь (24. 03. 1926, м. Ромни, нині Сумської області – 30. 09. 2002, Вінниця) - лікар-фізіолог, доктор медичних наук (1966 р.), професор (1966 р.), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1984 р.).
Біографія[ред. | ред. код]
Братусь Н.В. народилась у Ромнах, тут же пройшли її перші дитячі роки. На початку тридцятих років разом з батьками переїхала до Сум, де навчалася в середній школі №2. З початком Великої Вітчизняної війни, коли її сім'я разом із машинобудівним заводом імені Фрунзе, де працювала мати, переїхала на схід, продовжила навчання у школі № 17, яку закінчила в 1943 році. Але ще до того, у 1942 році почала працювати, як і багато інших юнаків і дівчат в суворі дні війни на місцевому заводі складальницею стабілізаторів для мін, потім статистом Челябінської міської контори Держбанку. Після одержання атестату зрілості у 1943 році, дівчина стає студенткою І курсу Київського медичного інституту, котрий тоді знаходився в Челябінську. Наступного року після повернення медінституту на визволену українську землю, вона навчалась у Києві, а потім у Вінниці, куди переїхала у зв'язку із сімейними обставинами. Закінчивши Вінницький медінститут з червоним дипломом, молода лікарка більше трьох років працювала в апараті Вінницького обласного відділу охорони здоров'я на посаді інспектора сектору охорони материнства і дитинства. В той же час працювала педіатром у дитячій лікарні. 1954 року Н.В. Братусь в Одеському медичному інституті захистила дисертацію і отримала науковий ступінь кандидата медичних наук. Десертація носила назву - «Вплив подразнень механорецепторів шлунка та 12-палої кишки на електричну активність головного мозку». А через десять років у Ленінградському інституті фізіології АН СРСР імені І.П. Павлова успішно захистила докторську дисертацію - «Мозочок і вісцерорецептори». Тоді ж відмовилась від пропозиції академіка В. Черніговського залишитися працювати в цьому закладі. Її серце належало Україні. Того ж року їй було присвоєно наукове звання професора.
Трудовий шлях[ред. | ред. код]
В 1951 році Ніна Василівна була зарахована до аспіратури у Вінницький медичний інститут на кафедру нормальної фізіології. З цим навчальним закладом відтоді і був пов'язаний весь трудовий і науковий шлях: викладач-асистент (1954 – 1960 рр.), доцент (1960 – 1965 рр.), завідувачка кафедри (1965 – 1992 рр.) Від 1991 року – професор кафедри нормальної фізіології.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Науковий інтерес Н.В. Братусь широкий, але найліпше він проявився в царині фізіології мозку, мозочка. Вивчала представництво внутрішніх органів у центральній нервовій системі, здійснення рухової активності тощо. Це мало величезне значення не тільки для теоретичної медицини та діагностики хвороб, але й для лікування, реабілітації, а також напрацювання сучасних основ рефлексот-рапії. Розповідь про цю видатну людину буде далеко неповною, якщо не сказати про неї як про неперевершеного лектора й педагога. Ми нечасто зустрічаємо вчених, конспекти лекцій яких уся багатосотенна та різновікова аудиторія записувала б настільки детально, автоматично, не відриваючи погляду від лектора. Ніна Василівна належала до таких. Завжди з теплою посмішкою, доброзичлива, енергійна, ця симпатична жінка володіла секретом не тільки притягувати увагу аудиторії, а й надихати. Відчувалася її закоханість у наукову інформацію, яку викладала. Те, що зустрічі з цією особистістю стануть пам'ятними на все життя, для студентів ставало очевидним уже з перших її лекцій. На них ніколи не було вільних місць. Навіть на сходах, навіть коли «не вистачало повітря». На заняття полюбляли приходити і старшокурсники, і практикуючі лікарі. Можливо, секретом оволодіння аудиторією була стримана, але надихаюча, доброзичлива інтонація, яка ніколи не здавалася нав'язливою. Такими ж промовистими були її рухи, жести, міміка. Професор не любила стояти за кафедрою, втім й аудиторією ходила небагато. Із середини 80 - х років Н.В. Братусь є членом Всесвітньої організації по вивченню мозку. Вона була організатором широких конференцій і з'їздів фізіологічного товариства.Її життя трагічно обірвалося у вересні 2002 року.
Досягнення і відзнаки[ред. | ред. код]
Н.В. Братусь виховала тринадцять кандидатів наук, подано консультативну допомогу по виконанню п'яти докторських дисертацій. Її трудова і наукова діяльність, невтомний вклад у повсякденну боротьбу за здоров'я хворих відзначено орденами «Знак пошани» і «Трудового Червоного Прапора», багатьма медалями. 1984 - присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки та техніки України». 1991 - отримала наукове звання професора
Наукові праці[ред. | ред. код]
Автор більше, ніж 180 наукових праць, головним чином з фізіології головного мозку та педагогіки у вищій медичній школі. В тому числі:
- Мозжечок и висцерорецепторы. Ленинград, 1969
- Преподавание вопросов медицинской деонтологии в курсе нормальной физиологии: Методическое пособие для студентов. - В., 1980
- Физиология центральной нервной системы: Руководство к практическим занятиям по физиологии. Москва, 1988; Фізіологія нервової системи: Підруч. К.; В., 2001.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сумщина в іменах. Енциклопедичний довідник.- Суми,2003.