Браян Макбрайд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Браян Макбрайд
Mcbride headshot.jpg
Особові дані
Повне ім'я Браян Роберт Макбрайд[1]
Народження 19 червня 1972 (47 років)(19720619)
  Арлінгтон-Гайтс[d], Іллінойс, США
Зріст 183 см
Вага 78 кг
Громадянство Flag of the United States.svg США
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1990—1993 США Університет Сент-Луїса
Професіональні клуби*
1994 США «Мілвокі Ремпейдж» 18 (17)
1994—1995 Німеччина «Вольфсбург» 18 (1)
1996—2004 США «Коламбус Крю» 161 (62)
2002  Англія «Престон Норт Енд» 9 (1)
2002  Англія «Евертон» 8 (4)
2004—2008 Англія «Фулгем» 139 (32)
2008—2010 США «Чикаго Файр» 59 (18)
2012 Англія «Вемблі» 0 (0)
Національна збірна
1993—2006 США США 96 (30)
Кубок конфедерацій
Бронза Мексика 1999
Золотий кубок КОНКАКАФ
Срібло США 1998
Золото США 2002
Бронза Мексика/США 2003

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Браян Роберт Макбрайд (англ. Brian Robert McBride, нар. 19 червня 1972) — колишній американський футболіст, який грав на позиції форварда за «Коламбус Крю», «Фулгем» і «Чикаго Файр» і став п'ятим бомбардиром в історії національної збірної США. Протягом більшої частини своєї кар'єри він грав у Європі, зокрема за «Фулгем» в англійській Прем'єр-Лізі.

Протягом його часу виступів в Лондоні, Макбрайд став улюбленцем уболівальників[2], а також капітаном команди; покинувши клуб, «Фулгем» перейменував спорт-бар на «Крейвен Коттедж» в його честь.[3][4][5]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Середня школа і коледж[ред. | ред. код]

Народився Макбрайд у місті Арлінгтон-Гайтс, Іллінойс, грав у футбол у команді Buffalo Grove High School, під керівництвом тренера Джона Ерфорта. За свої чотири роки в середній школі, він забив 80 голів, незважаючи на те, що частину виступів провів на позиції захисника.[6] У регіональному фіналі проти Stevenson High School в останньому сезоні, Макбрайд зіграв на позиції воротаря, відбивши чотири з восьми пенальті.[7]

Макбрайд зробив блискучу кар'єру в університеті Сент-Луїса, який закінчив у 1993 році. За його чотири сезони в університетській команді він зіграв у 89 матчах, в яких забив 72 голи і зробив 40 асистів. Крім того 1993 року Макбрайд потрапив до символічної збірної чемпіонату[8][9], а також був названий найціннішим гравцем у Great Midwest Conference протягом трьох років підряд. Після такої універсальний гравець у своїй любительської кар'єри, Макбрайд вирішив стати нападником на професійному рівні.[10]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Мілвокі Ремпейдж[ред. | ред. код]

Макбрайд недовго грав у нижчій лізі за клуб «Мілвокі Ремпейдж», де у 18 матчах він забив 17 м'ячів і зробив ще 18 асистів.[11]

Вольфсбург[ред. | ред. код]

У 1994 році Макбрайд покинув Сполучені Штати і відправився до Німеччини.[12] В той час «Вольфсбург» грав у Німеччині другому дивізіоні Німеччини і клуб надав можливість кільком молодим американським гравцям грати у футбол в Європі за їх клуб. Серед них був Чед Дірінг, Клаудіо Рейна і Майк Лаппер, а також Макбрайд. Браян намагався закріпитись у складі «вовків», проте виходив на поле нерегулярно. Проте, один з його двох голів допомогли перемогти з рахунком  2:1 перемогу над дубль мюнхенської «Баварії» в чвертьфіналі Кубка Німеччини. В підсумку «Вольфсбург» дійшов аж до фіналу турніру, в якому Макбрайд, щоправда, так і не зіграв.

Наприкінці сезону  Макбрайд отримав звільнення від «Вольфсбурга» і коли МЛС був створений, вирішив повернутися грати до Сполучених Штатів.

Коламбус Крю[ред. | ред. код]

Макбрайд повернувся в Америку в 1996 році для першого сезону в Major League Soccer. Там Браян провів вісім років з «Коламбус Крю», забивши за цей час 62 голи та віддавши 45 результативних передач в 161 матчі Ліги. У 2005 році він отримав нагороду MLS All-Time Best XI як одному з одинадцяти найкращих гравців Ліги за всю історію.

Оренди[ред. | ред. код]

Граючи за Коламбус в МЛС, Макбрайд двічі віддавався в оренду до клубів Англії. Вперше перейшов до Туманного Альбіону в 2000 році, коли грав за «Престон Норт-Енд», який очолював Девід Моєс.[13] Коли оренда підійшла до кінця, «Престон» намагався придбати його контракт у МЛС за $1,8 млн, але МЛС відкинуло пропозицію, вважаючи що Макбрайд коштує в два рази більше цієї суми.[14]


Два роки потому клуб Прем'єр-Ліги «Евертон» мав низькі ігрові результати. Девід Моєс, який уже був тренером «ірисок», згадав про Макбрайда, з яким працював у «Престоні» і вирішив знову запросити форварда. Протягом трьох місяців з клубом американець забив чотири голи у восьми матчах, включаючи перший матч за клуб проти «Тоттенхем Готспур» (3:4). Швидко потоваришував з такими гравцями, як Леон Осман і Річард Райт.[15] «Евертон», на відміну від «Престона», просто прагнули продовжити термін оренди Макбрайда, але МЛС і цього разу не погодилась.[16]

Фулгем[ред. | ред. код]

Макбрайд під час виступів за «Фулгем». 2005 рік.

У січні 2004 року клуб англійської Прем'єр-Ліги «Фулгем» купив Макбрайда у МЛС за $1,5 мільйона. Він зіграв 18 матчів у другій половині сезону 2003/04, забивши в цілому п'ять м'ячів. Його бомбардирський ритм залишився стабільним протягом наступних двох сезонів. У сезоні 2004/05 він зіграв 31 матч чемпіонату і шість ігор кубку, забивши шість голів у лізі й три голи в кубку. У 2005/06, він зіграв 38 ігор у чемпіонаті та один кубковий матч, забивши 10 голів у чемпіонаті й один у кубку.

Оригінальний контракт американця з «Фулгемом» тривав лише до кінця сезону 2005/06, однак 10 березня 2006 року він продовжив його на один рік. 2 лютого 2007, він підписав ще одне продовження на один рік, залишившись в команді до кінця сезону 2007/08 років. 

Макбрайд став найкращим бомбардиром «Фулгема» у сезоні 2006/07 з дванадцятьма голами, а у серпні 2007 року він отримав у клубі капітанську пов'язку.[17]

Проте забиваючи перший гол у домашньому матчі проти «Мідлсбро» 18 серпня 2007, Макбрайд вивихнув собі коліно, через що змушений був тривалий час лікуватись, поки не повернувся на поле в товариському матчі проти «Кардіфф Сіті» в кінці січня 2008 року і знову зіграв у Прем'єр-Лізі, вийшовши на заміну в матчі проти «Астон Вілли» 3 лютого 2008 року.[18] Макбрайд забив свій перший гол після травми у ворота «Евертона» (1:0) на «Крейвен Коттедж» 16 березня 2008 року.[19][20] Після цього головний тренер «дачників» Кріс Коулмен прокоментував, що це така ганьба, що Макбрайд не був «виявлений» раніше і не зіграв більше часу в Англії.

Забивши дванадцять м'ячів в сезоні 2006/07, який допоміг «Фулгему» зберегти місце в Прем'єр-Лізі, 14 травня 2007 року, Макбрайд отримав премію найкращому гравцю року в клубі. Він виграв її знов у 2008 році, і став такою популярною фігурою, що клуб перейменував бар на «Крейвен Котедж» на «Макбрайд» в червні 2009 року.

28 травня 2008 року Макбрайд оголосив, що він залишає «Фулгем», щоб повернутися в Сполучені Штати і грати в МЛС.[21]

Чикаго Файр[ред. | ред. код]

Макбрайд під час виступів за «Чикаго» у 2010 році

Після закінчення його контракту з англійцями, Макбрайд вирішив повернутися в Сполучені Штати, щоб завершити свою кар'єру в MLS. Він висловив бажання грати за Чикаго, його рідному місті. 

16 серпня 2008 року він дебютував за новий клуб, вийшовши на заміну у другому таймі проти «Ді Сі Юнайтед». Макбрайд забив свій перший гол у ворота «Х'юстон Динамо», а в плей-оф Східної конференції вперше Браян відзначився у грі проти «Коламбус Крю», його колишнього клубу. Однак, Чикаго програв гру 2:1 і не вийшов у фінал плей-оф.

Макбрайд забив дев'ять м'ячів в сезоні 2009 року, в тому числі два голи у трьох матчах Північноамериканської суперліги.

3 вересня 2010 року Макбрайд оголосив про завершення ігрової кар'єри після закінчення сезону 2010 року. Макбрайд забив свій 80-й гол у МЛС під час останнього матчу, перш ніж був замінений під овації.[22]

Вемблі[ред. | ред. код]

У червні 2012 року, він був одним з декількох колишніх професійних гравців, які погодилися приєднатися до англійського напівпрофесійного клубу «Вемблі», щоб зіграти на Кубок у новому сезоні. Макбрайд разом з іншими колишніми зірками, такими як Рей Парлор, Мартін Кіоун, Клаудіо Каніджа, Хайме Морено, Денні Дікйо і Грем Ле Со, плюс Девід Сімен (як тренер воротарів) і колишній тренер збірної Англії Террі Венейблз (як технічний консультант) повернулись до ігрової кар'єри, щоб зіграти за «Вемблі».[23] Вони були вибиті в переграванні за «Аксбріджем» після перемоги над «Лангфордом» в попередньому раунді.[24]

Міжнародна кар'єра[ред. | ред. код]

Макбрайд був важливим гравцем для національної збірної США, зігравши 96 матчів і забивши 30 голів. Він дебютував у національній збірній в 1993 році, хоча і не потрапив у заявку на чемпіонат світу 1994 року.

Натомість він був гравцем американської збірної, яка грала в на чемпіонатах світу 1998, 2002 і 2006 років. При цьому Браян забивав голи у 1998 і 2002 роках, ставши першим американським гравцем, який забив у двох чемпіонатах світу. Згодом Лендон Донован повторив його рекорд, а Клінт Демпсі взагалі його побив, забивши на трьох чемпіонатах поспіль (2006, 2010 і 2014).

2 травня 200, Макбрайд був включений у заявку на свій третій поспіль чемпіонат світу. На турнірі в Німеччині Макбрайд був сильно закривавлений в матчі групового етапу проти Італії після того, як отримав ліктем в обличчя від Даніеле Де Россі. Американцю наклали три шви. Як покарання Де Россі був відсторонений на чотири матчі і оштрафований на CHF 10,000.[25] Після закінчення турніру, Макбрайд оголосив про свій відхід зі збірної 26 липня 2006 року.[26]

У 2008 році Макбрайд ненадовго повернувся до збірної, після того як був названий як один з трьох «дорослих» гравців олімпійської збірної США на Олімпіаді в Пекіні у 2008 році і був у статусі капітана збірної США, яка дійшла до чвертьфіналу турніру.[27][28]

Коучинг[ред. | ред. код]

Макбрайд створив власну футбольну Академію (Brian McBride Soccer Academy), яка базується у місті Лейк-Цюрих, штат Іллінойс.

Статистика[ред. | ред. код]

Клуб Чемпіонат Кубок Кубок ліги Міжнародні Всього
Сезон Клуб Ліга Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
Німеччина Чемпіонат Кубок Німеччини Інше Європа Всього
1994–95 «Вольфсбург» Друга Бундесліга 18 2 0 0 0 0 0 0 18 2
США Чемпіонат Відкритий кубок Кубок ліги Північна Америка Всього
1996 «Коламбус Крю» Major League Soccer 28 17 0 0 3 2 0 0 31 19
1997 13 6 0 0 4 1 0 0 17 7
1998 24 10 3 2 5 4 0 0 32 16
1999 25 5 2 2 5 0 0 0 32 7
2000 18 6 1 0 0 0 0 0 19 6
Англія Чемпіонат Кубок Англії Кубок ліги Європа Всього
2000–01 «Престон Норт-Енд» Перший дивізіон 9 1 0 0 0 0 0 0 9 1
США Чемпіонат Відкритий кубок Кубок ліги Північна Америка Всього
2001 «Коламбус Крю» Major League Soccer 15 1 2 0 0 0 0 0 17 1
2002 14 5 4 2 5 2 0 0 23 9
Англія Чемпіонат Кубок Англії Кубок ліги Європа Всього
2002–03 «Евертон» Прем'єр-ліга 8 4 0 0 0 0 0 0 8 4
США Чемпіонат Відкритий кубок Кубок ліги Північна Америка Всього
2003 «Коламбус Крю» Major League Soccer 24 12 0 0 0 0 0 0 24 12
Англія Чемпіонат Кубок Англії Кубок ліги Європа Всього
2003–04 «Фулгем» Прем'єр-ліга 16 4 3 1 0 0 0 0 19 5
2004–05 31 6 2 0 4 3 0 0 37 9
2005–06 38 10 0 0 1 1 0 0 39 11
2006–07 38 9 4 3 0 0 0 0 42 12
2007–08 17 4 0 0 0 0 0 0 17 4
США Чемпіонат Відкритий кубок Кубок ліги Північна Америка Всього
2008 «Чикаго Файр» Major League Soccer 11 5 0 0 3 1 0 0 14 6
2009 22 7 0 0 3 0 0 0 25 7
2010 26 6 1 0 0 0 0 0 27 6
Всього Німеччина 18 2 0 0 0 0 0 0 18 2
США 220 80 13 6 28 10 0 0 261 96
Англія 157 38 9 4 5 4 0 0 171 41
Загалом 395 120 22 10 33 14 0 0 450 144

Голи за збірну[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

США
Коламбус Крю
Фулгем
  • Гравець року у клубі: 2005 2006,

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946–2005. Queen Anne Press. с. 386. ISBN 1-85291-665-6. 
  2. Quarstad, Brian (June 17, 2009). Sports Bar at Craven Cottage to be Renamed After Brian McBride. InsideSoccer.com. Архів оригіналу за травень 18, 2017. Процитовано August 15, 2010. 
  3. Lewis, Brian (June 23, 2009). Fulham renames pub after Brian McBride. New York Post. Архів оригіналу за 6 вересень 2012. Процитовано November 27, 2013. 
  4. In McBride's Honor. Fulham F.C. June 17, 2009. Процитовано November 27, 2013. 
  5. McBride's. Fulham F.C. Процитовано 27 November 2013. 
  6. Biography. US Soccer. Архів оригіналу за September 30, 2007. Процитовано July 19, 2007. 
  7. McBride sets standard as Player of Year. Chicago Sun-Times. November 4, 1989. 
  8. 1992 All Americans. NSCAA. Архів оригіналу за September 27, 2011. Процитовано November 27, 2013. 
  9. 1993 All Americans. NSCAA. Архів оригіналу за June 15, 2011. Процитовано November 27, 2013. 
  10. http://www.espnfc.us/video/espn-fc-tv/86/video/2486316/ask-the-ref-sporting-kcs-penalty
  11. USA vs. Portugal Game Story. USA Today. June 5, 2002. Процитовано November 27, 2013. 
  12. Brian McBride on Past, Present and Future. Fulham Official Website. 25 January 2008. Процитовано 18 April 2014. 
  13. Carlisle, Jeff (September 3, 2010). An American Trailblazer. ESPN. Процитовано September 4, 2010. 
  14. McBride's swan song for Preston North End to come Wednesday against Wolverhampton. Soccer Times. March 8, 2001. Архів оригіналу за 30 вересень 2007. Процитовано January 11, 2008. 
  15. Christmas hangover carries into new year. 4thegame.com. February 2, 2003. Архів оригіналу за 18 квітень 2004. Процитовано November 27, 2013. 
  16. McBride to leave Everton. BBC. March 20, 2003. Процитовано January 11, 2008. 
  17. Club Captain. Fulham F.C. August 8, 2007. Процитовано November 27, 2013. 
  18. Match Stats. Fox Sports. February 3, 2008. Процитовано February 4, 2008. 
  19. Lewis, Aimee (March 16, 2008). Fulham 1–0 Everton. BBC Sport. Процитовано March 16, 2008. 
  20. Edwards, Ian (16 March 2008). EPL Extra Time: McBride leading Fulham down the comeback trail. Yahoo! Sports. Процитовано 12 June 2015. 
  21. Fulham hit by McBride blow as striker goes home. ESPN. May 28, 2008. Процитовано November 27, 2013. 
  22. Ljungberg steals show in McBride, Brown farewell. chicago-fire.com. October 24, 2010. Процитовано October 24, 2010. 
  23. Terry Venables' Wembley FC recruit former stars for FA Cup. BBC Sport. June 21, 2012. Процитовано June 22, 2012. 
  24. VIDEO: Wembley Cup dream over. thefa.com. August 30, 2012. Процитовано July 17, 2013. 
  25. Italy's De Rossi gets four-match ban from FIFA. ESPN. June 23, 2006. Процитовано November 27, 2013. 
  26. McBride, second leading scorer in U.S. history, retires. ESPN. July 26, 2006. Процитовано November 27, 2013. 
  27. McBride to lead US football Beijing Olympic challenge. The Sydney Morning Herald. July 18, 2008. Процитовано November 27, 2013. 
  28. U.S. Men's Olympic Team Ties Ivory Coast 0–0 in Hong Kong in Warm-Up Match. United States Soccer Federation. July 30, 2008. Архів оригіналу за 16 грудень 2009. Процитовано November 27, 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]