Бретонська чорно-ряба порода
| Бретонська чорно-ряба порода | |
|---|---|
 Корови бретонської чорно-рябої породи. | |
| Країна |
 Франція |
| Ріст |
бугаїв — 123 см, корів — 117 см |
| Маса |
бугаїв — 600 кг, корів — 400 кг |
| Колір | чорно-рябий |
Бретонська чорно-ряба порода (фр. Bretonne pie noir, до 1882 — морбіанська, фр. Morbihannaise, бретонська, фр. Bretonne, корнуайська, фр. Cornuailles) — порода великої рогатої худоби молочного напряму. Виведена у Франції в регіоні Корнуай (захід Бретані). Племінну книгу було відкрито у 1884 році. У 1880-х роках становила 1/8 всього поголів'я французької великої рогатої худоби, однак у XX столітті її поголів'я значно зменшилося, що викликало потребу прийняття програми з її збереження. За розмірами тулубу й масою є найменшою породою Франції.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Як окрема порода, визнавалася вже у 1843 році на сільськогосподарських виставках. Спершу порода називалася просто «бретонською».[1] У 1884 році порода отримала сучасну назву, тоді також було відкрито племінну книгу,[1] що тепер є однією з найстаріших племінних книг Франції.[2] Окрім чорно-рябого, існувало також червоно-рябе відріддя породи, яке було схрещене з даремською породою (теперішня шортгорнська) і перетворене на армориканську породу. У 1880-х роках налічувалося 1,5 млн голів бретонської чорно-рябої породи, що становило 1/8 всього поголів'я великої рогатої худоби Франції. Міністерство торгівлі США у 1888 році характеризувало породу як «найспокійнішу й найвитривалішу з усіх наявних порід». Худоба була невеликого розміру: середній зріст корів становив 97-107 см, а маса — 150—200 кг (маса бугаїв 220—350 кг). Надої молока становили 1460—1825 кг на рік.[1]
У 1900 році налічувалося 0,5 млн голів цієї породи. З 1950-х років порода зазнавала конкуренції з боку французького типу фризького відріддя голландської породи (теперішня прим-голштинська порода). Між 1968 і 1972 роками бретонську чорно-рябу породу схрещували з айрширською породою, однак безуспішно.[1] У середині XX століття поголів'я породи значно зменшилося. У 1975 році поголів'я породи налічувало 15 000 голів. Тоді було прийнято програму зі збереження породи. Для програми було відібрано лише 311 корів 46 власників і 22 бугаї з відомим походженням. Це була перша порода поміж усіх порід Франції з нечисленним поголів'ям, для якої було створено програму зі збереження й розвитку.[1]
Окрім схрещування з айрширською худобою, робилися спроби схрещувати бретонську чорно-рябу породу з шортгорнською, однак вони також не мали успіху. Схрещуванням бретонської породи з фризькою і шортгорнською було одержано базужеську породу, що була дещо популярна у 1930-х роках.[1]
Опис[ред. | ред. код]
Масть тварин чорно-ряба. За розмірами порода є найменшою серед порід великої рогатої худоби Франції. Середній зріст бугаїв становить 123 см, корів — 117 см, жива маса бугаїв — 600 кг, корів — 400 кг.[1] Через незначні схрещування порода є однією з тих, що найкраще зберегли свій первісний характер. Середньорічний надій становить 3561 кг молока жирністю 4,33 %.[3]
Поширення[ред. | ред. код]
Худоба бретонської чорно-рябої породи поширена переважно у Бретані та суміжних з нею департаментах, а також значно меншою мірою — в інших регіонах Франції. Станом на липень 2013 року налічувалося 1490 корів, що утримувалися у господарствах 305 власників.[1]
Виноски[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бретонська чорно-ряба порода |
- ↑ а б в г д е ж и к Breton Black Pied. // Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (sixth edition). Wallingford: CABI. — P. 140. ISBN 9781780647944. (англ.)
- ↑ Vache Bretonne pie noir. Сайт "Races de Bretagne" http://www.races-de-bretagne.fr. Fédération des Races de Bretagne. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано січень 2017. (фр.)
- ↑ Race bovine Bretonne pie noir. Сайт "Races de France" http://www.racesdefrance.fr. Maison Nationale des Éleveurs. Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано січень 2017. (фр.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
