Бреґґівський пік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крива Бреґґа на прикладі альфа-частинок з енергією 5,49 МеВ

Бреґґівський пік або пік Бреґґа — пік на кривій графіку залежності втрати енергії частки від глибини проникнення в речовину. Для альфа-часток й інших іонів крива має пік незадовго до зупинки частинки. Цей пік прийнято називати піком Брегга. Ці дані були отримані 1903 року Вільямом Бреггом на прикладі альфа-розпаду.

Крива відображає динаміку взаємодії частинки з речовиною. Основні втрати енергії пов'язані з іонізацією зарядженою часткою атомів речовини, перетин цього процесу зростає з падінням енергії, внаслідок чого основну частину енергії частка втрачає перед моментом зупинки.

Застосування[ред.ред. код]

Феномен того, що пік Бреґґа знаходиться близько до координати повної зупинки частинки використовується в адронотерапії при лікуванні раку, його врахування дозволяє сконцентрувати ефект опромінення іонним променем на пухлині пацієнта, мінімізуючи вплив на оточуючі її здорові тканини тіла.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Trikalinos, TA (2009). Particle Beam Radiation Therapies for Cancer [Internet]. Comparative Effectiveness Technical Briefs, No. 1. Rockville (MD): Agency for Healthcare Research and Quality (US). с. ES1–ES5. 

Посилання[ред.ред. код]