Брижак Олег
| Олег Брижак | |
|---|---|
| нім. Oleg Bryjak | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 жовтня 1960 |
| Місце народження |
Жезказган, Казахська РСР |
| Дата смерті | 24 березня 2015 (54 роки) |
| Місце смерті |
Пра-От-Блеон, Альпи Верхнього Провансу, Франція |
| Причина смерті | авіакатастрофа |
| Поховання | Germanwings Flight 9525 Memoriald |
| Роки активності | 1984 — 2015 |
| Громадянство |
 Німеччина |
| Національність | українець |
| Віросповідання | православ'я |
| Професія | співак |
| Освіта | Карагандинське музичне училище, Алма-Атинська консерваторія |
| Співацький голос | бас-баритон |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанр | оперний спів |
| olegbryjak.com | |
Оле́г Брижа́к (нім. Oleg Bryjak; * 27 жовтня 1960 — † 24 березня 2015) — німецький оперний вагнерівський співак (бас-баритон) українського походження; співав арії Альберіха («Золото Рейну», «Зіґфрід», «Загибель богів»), Клінгзора («Парсіфаль»), Голландця («Летючий Голландець») та Ганса Сакса («Нюрнберзькі мейстерзінгери») на провідних сценах ФРН, Австрії, США тощо[1]. Протодиякон Української православної церкви у Крефельді під Дюссельдорфом[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько Олега у 15-річному віці під час німецько-радянської війни 1941—1945 років був вивезений з окупованої України до Німеччини на примусові роботи[1]:
Він вижив лише для того, щоб після звільнення Червоною армією стати «ворогом народу» та «зрадником», і провести 25 років у казахстанському ГУЛАЗІ. В цьому таборі, на поселенні, я і народився.
— Олег Брижак, інтерв'ю «Deutsche Welle», серпень 2014 року.
1979 року закінчив Карагандинське музичне училище по классу баяну. Під час навчання в училищі для заробітку працював у студентському хорі. Там вперше помітили його голос. Але остаточно вмовити спробувати співати вдалося лише батькові Олега[1]. Після закінчення 1984 року Алма-Атинської консерваторії по класу вокалу працював викладачем Джезказганського та Темиртауського музичних училищ.
У 1986 — 1989 роках був солістом Челябінського[ru] та Львівського оперних театрів.
У 1989 — 1991 роках — соліст Капели імені М. І. Глінки у Ленінграді. 1990 року отримав 2-у Премію на міжнародному конкурсі колоратурних співаків імені Сільвії Гесті (нім. Internationalen Koloratur-Gesangswettbewerbs-Sylvia Geszty) у Штуттгарті.
Після еміграції з Радянського Союзу до Німеччини у 1991 — 1996 роках — соліст Баденського державного театру[de] у Карлсруе. З 1996 року — соліст Німецької опери на Рейні[de] у Дюссельдорфі.
Неодноразово, ще за життя Вольфганга Вагнера[de], брав участь у щорічному вагнерівському Байройтському фестивалі; востаннє — у червні 2014 року, коли несподівано, за тиждень до вистави «Кільце Нібелунга» був запрошений замінити соліста Мартіна Вінклера в ролі Альберіха[1][3].
Своє ставлення до подій у Криму, на сході України, російської військової агресії Олег Брижак висловив так[1]:
Мені дуже болить спостерігати за подіями в Україні. Мій батько був українцем.
…я зростав серед дітей інших колишніх в'язнів з росіянами та українцями, литовцями та грузинами, латишами та казахами. Був такий інтернаціонал. Для мене міжнаціональна ворожнеча — щось незрозуміле.
Але найстрашнішим для мене, і я кажу вже не як оперний співак, а як протодиякон, що у цьому конфлікті гинуть люди. Кожного дня, кожної години. Гинуть діти. Жодна політична ціль цього не може виправдати.— Олег Брижак, інтерв'ю «Deutsche Welle», серпень 2014 року.
Служба у церкві[ред. | ред. код]
Наприкінці 1980-их років був висвячений на диякона у Російській православній церкві.
У Німеччині багато вільного від роботи часу отець Олег присвячував службі в Українській православній церкві у Крефельді, де мав духовний сан протодиякона. Служба правилася двома мовами — українською та німецькою[1]:
До нашої церкви приходять православні усіх національностей: росіяни, українці, ефіопи, серби та православні німці.
Євангеліє читається двома мовами. А вигуки[4] та єктенії — я вже дивлюся, кого сьогодні більше. Я щасливий, що можу служити…— Олег Брижак, інтерв'ю «Deutsche Welle», серпень 2014 року.
Трагічна смерть[ред. | ред. код]
Загинув біля 11-ї години 24 березня 2015 року у катастрофі літака Airbus A320-211 бюджетної авіакомпанії Germanwings на території муніципалітету Пра-От-Блеон у департаменті Альпи Верхнього Провансу на півдні Франції. Цим літаком Олег Брижак та його колега, оперна співачка Марія Раднер[de], поверталися додому з Барселони після виступів в опері Ріхарда Вагнера «Зіґфрід» у Великому оперному театрі «Лісеу»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Німецький оперний співак Олег Брижак: «Мені болить за Україну» // «Deutsche Welle», 24 серпня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Посол України підтвердив загибель Олега Брижака у катастрофі Airbus A320 // «ВВС Україна», 25 березня 2015. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Oleg Bryjak // Bayreuther Festspiele [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Виголос «Благословенне Царство» і Мирна єктенія // Катехизм УГКЦ «Христос — Наша Пасха», 358-359. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.
- ↑ Germanwings Airbus A320 plane crash: First pictures of opera singers Maria Radner and Oleg Bryjak among 150 dead // «Daily Mirror», 24 March 2015 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на офіційному сайті Олега Брижака (англ.), (нім.), (рос.)
- Брижак Олег на сайті IMDb (англ.)
- Opernsänger saßen mit Baby im Todes-Flieger // «BILD», 24 März 2015 [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
|
