Бринський Антон Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антон Петрович Бринський
Бринський Антон Петрович 2.jpg

Скульптурний портрет Антона Бринського авторства Павла Гусєва (Кмитівський художній музей)
Прізвисько дядя Пєтя
Народився 10 червня 1906(1906-06-10)
село Андріївка
Помер 14 червня 1981(1981-06-14) (75 років)
Нижній Новгород
Місце поховання Q4238710?
Країна СРСР СРСР
Роки служби 1928—1958
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Вторгнення СРСР до Польщі (1939)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
CMNS: Антон Петрович Бринський на Вікісховищі

Анто́н Петро́вич Бри́нський (* 10 червня 1906, село Андріївка, нині Чемеровецький район, Хмельницька область, Україна — † 14 червня 1981, Горький, РРФСР, СРСР) — радянський письменник. Герой Радянського Союзу (4 лютого 1944).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 10 червня 1906 року в селі Андріївка (нині Хмельницька область) у селянській родині.

У 1921 поселився в Кам'янці-Подільському, жив у свого дядька Івана біля синагоги. Навчався в учительській семінарії (кілька місяців), 1922 року в трудовій школі № 2 (нині ЗОШ № 8), у 1923—1924 роках у лісовій профшколі, у 1925—1926 роках — у радянській партійній школі. У Кам'янці-Подільському вступив у комсомол (1922), партію (1925). Секретар райкому комсомолу, голова райвиконкому в Старій Ушиці (1926—1927).

З 1928 року в Червоній армії.

У 1939 був учасником походу радянських військ у Західну Білорусь.

Початок німецько-радянської війни зустрів біля Білостока. Батальйон, в якому Бринський був комісаром, потрапив в оточення, перейшов до партизанських методів боротьби у Вітебській і Мінській областях, здійснив рейд в Україну, встановив зв'язок із підпільниками Волинської та Рівненської областей. Об'єднавшись із місцевими партизанськими та підпільними групами, загін було реорганизовано в партизанську бригаду особливого призначения.

Від серпня 1941 року до квітня 1944 року перебував у розпорядженні ГРУ Генерального штабу Червоної армії, виконував спеціальні завдання в тилу німців. Партизанське прізвисько — «дядя Пєтя».

Бригада під командуванням підполковника Бринського здійснила близько 5000 диверсій на території Білорусі, України та Польщі: партизани пустили під укіс 800 ешелонів, спалили понад 500 автомашин, 73 танки, висадили в повітря близько 100 мостів, знищили тисячі нацистів.

На початку 1943 бригада Бринського влаштувала низку провокацій, внаслідок яких почалися репресії німецького командування проти українських поліціантів [1]. Відтак останні пішли в ліси, приєднавшись до українських партизанів [2]. На думку деяких істориків, така зміна співвідношпення сил спричинила ескалації польсько-українського конфлікту на Волині [3].

13 жовтня 1943 року його загін спалив село Стара Рафалівка (нині Володимирецького району Рівненської області України), вбивши близько 60 людей, серед них і дітей (хлопчикові розпороли живота штиком, а дівчинку спалили живцем) [4].

1945 — закінчив курси «Постріл», 1952 — курси комісарів дивізії.

Від 1958 року — полковник у відставці.

Нагороди, пам'ять[ред.ред. код]

Нагороджено трьома орденами Леніна.

У Нижньому Новгороді іменем Бринського названо вулицю, дитячу бібліотеку, а на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.

Почесний громадянин Луцька (ухвала Луцької міської ради від 7 жовтня 1971 року, № 411) [5].

Творчість[ред.ред. код]

Портрет Антона Бринського Кмитівський музей.jpg
Художній конверт із портретом Антона Бринського (Росія, 2006)

Твори з партизанського життя:

  • «По той бік фронту» (Москва, 1958; Київ, 1976 — книга 1, 1978 — книга 2),
  • «Хлопчик у картатому кашкеті» (Горький, 1960),
  • «Партизанський кур'єр» (Горький, 1961),
  • «Бойові супутники мої» (Горький, 1964),
  • «Моя Андріївка» (автобіографічна повість; Горький, 1976).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Національний архів Республіки Білорусь (НАРБ), комплект 3500, опис 2, папка 46, к. 85-95
  2. А.Бринский. По ту сторону фронта. Воспоминания партизана. Ч. 2. - Москва, 1961, c. 172-183
  3. Ґжеґож Мотика. Антипольська акція ОУН-УПА
  4. Гогун Александр. Народные мстители — народу. // Секретные материалы 20 века. Специальный выпуск №2. — 2005. — С. 83-90
  5. Почесні громадяни Луцька

Література[ред.ред. код]

  • Радянська енциклопедія історії України. — Т. 1. — С. 199.
  • Карпенко О.В. Бринський Антон Петрович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Редкол. І. М. Дзюба (співголова), А. І. Жуковський (співголова) (та ін.). — К. : [б. в.], 2004. — Т. 3: Біо — Бя. — 696 с. — 10000 прим. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 458.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 138.
  • Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 13.
  • Гордость и слава Подолии: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Хмельницкой области. — Львов, 1985. — С. 45—49.
  • Стамбульська С. Подарунок бібліотеці // Прапор Жовтня. — 1969. — 23 липня. — С. 3.
  • Спігер Віктор. Вирушали в похід партизани: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1972. — 2 грудня. — С. 4.
  • Гогун Александр. Народные мстители — народу. — В кн.: Секретные материалы 20 века. Специальный выпуск № 2 / 2005. — 128 с. С. 83-90.

Посилання[ред.ред. код]