Бричук Олександр Васильович
Бричук Олександр Васильович | ||
---|---|---|
Загальна інформація | ||
Народження |
11 травня 1976 Севастополь | |
Смерть |
16 серпня 2014 (38 років) Красногорівка | |
Громадянство | Україна | |
Псевдо | «Старий» | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Спеціальна міліція | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Олекса́ндр Васи́льович Бричу́к (1976—2014) — рядовий патрульної служби міліції особливого призначення України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1976 року і виріс у Севастополі, де й працював останні роки. 1993-го закінчив севастопольську загальноосвітню школу № 15. В 1990-х роках проходив строкову військову службу у 459-й окремій ракетній бригаді ЗСУ. В 1997—2007 роках працював при Генеральному консульстві України на території РФ. Був директором спортивної школи у Самарській області, фахівець з питань розвитку спортивного туризму. Повернувся до Севастополя; займався спортом (повноконтактне карате та спортивне орієнтування), керував спортивно-оздоровчим табором, організовував туристичні змагання для рятувальників. Голова Севастопольського міського відділення Всеукраїнського громадського дитячого руху «Школа безпеки».
Після анексії Криму у травні 2014-го пішов добровольцем до батальйону «Дніпро-1». Влітку 2014 року був переведений; фахівець групи матеріального забезпечення, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Учасник звільнення від окупантів міста Мар‘їнка.
Загинув 16 серпня 2014-го при виконанні бойового завдання. Під час виконання бойового завдання бійці розвідгрупи потрапили у засідку в районі Красногорівки неподалік Донецька, двоє загинули — Олександр та Костянтин Бегма, один важкопоранений. Двоє товаришів залишилися живими і розповіли побратимам про героїчну смерть Костянтина та Олександра.
Вдома лишилися батьки і дві доньки. Поховали Олександра 20 серпня 2014 року в Лозовій на Харківщині, де живуть його батьки.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 37.
- Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
- Його ім'ям названо вулицю у місті Лозова.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Бричук Олександр Васильович [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- В Лозовій попрощалися з розвідником(рос.)
- Спорт — не поза політикою. 35 спортсменів, які загинули на Майдані та на Донбасі
- Український Меморіал
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 11 травня
- Народились 1976
- Померли 16 серпня
- Померли 2014
- Військовики добровольчих підрозділів МВС України
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські майстри спортивного орієнтування
- Українські каратисти
- Українські спортсмени, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну
- Уродженці Севастополя
- Батальйон міліції «Шахтарськ»
- Померли в Красногорівці
- Поховані в Лозовій
- Учасники АТО родом з Криму