Бровари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бровари
Brovary gerb new.PNG Flag of Brovary.svg
Герб Броварів Прапор Броварів
Зверху вниз, зліва направо: Церква Святих Петра і Павла, Зелений квартал, Будинок Прокуратури, в'їзна брама Броварського аеропорту, Парк Перемоги, пам'ятник Тарасу Шевченку, центральне озеро, вид на район вулиці Грушевського, вулиця Шевченка, Майдан Свободи, вид на центральну частину міста
Зверху вниз, зліва направо: Церква Святих Петра і Павла, Зелений квартал, Будинок Прокуратури, в'їзна брама Броварського аеропорту, Парк Перемоги, пам'ятник Тарасу Шевченку, центральне озеро, вид на район вулиці Грушевського, вулиця Шевченка, Майдан Свободи, вид на центральну частину міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Рада Броварська міська рада
Код КОАТУУ 3210600000
Засноване XII століття
Перша згадка 2 серпня 1630
Статус міста з 1956 року
Населення 102 856 (01.04.2017)[1]
Агломерація Київська
Площа 34 км²
Густота населення 3025 осіб/км²
Поштові індекси 07400
Телефонний код +380-4594
Координати 50°30′41″ пн. ш. 30°47′25″ сх. д. / 50.51139° пн. ш. 30.79028° сх. д. / 50.51139; 30.79028Координати: 50°30′41″ пн. ш. 30°47′25″ сх. д. / 50.51139° пн. ш. 30.79028° сх. д. / 50.51139; 30.79028
Висота над рівнем моря 108—138 м
День міста Третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бровари,
з. п. Княжичі
До обл./респ. центру
 - залізницею 20 км
 - автошляхами 0 (межує) км
До Києва
 - залізницею 20 км
 - автошляхами 0 (межує) км
Міська влада
Адреса 07400, м. Бровари, вул. Гагаріна, 15
Веб-сторінка Броварська міськрада
Міський голова Сапожко Ігор Васильович

Commons-logo.svg Бровари у Вікісховищі

Бровари́ (також, до 1886 року[2], та не послідовно до 1969 року — Броварі́)[3][4][5] — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Броварського району Київської області, найбільше місто Київської агломерації після Києва. Населення складає 103 тис жителів (2017).

Бровари, ймовірно, засновані близько 1120 року[6], але вперше згадуються у достовірних документальних джерелах з 1630 року, статус міста надано в 1956 році. Починаючи від 1970-х років місто має значну промислову базу. Відтоді у Броварах прогресує «будівельний бум», завдяки якому, місто займає в країні третє місце за кількістю введеного в експлуатацію житла на одного жителя (після Ірпені і Бучі) [7].

Місто Бровари має свій герб, прапор і гімн. Входить до Асоціації міст України.

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

Є декілька версій щодо походження назви міста Бровари, найпоширеніша з них — це походження назви від професії бровар (пивовар). Слово бровар має польсько-німецьку історію (має спільне походження з англ. словами brew і beer), але в XVII ст. воно вже було поширене і на території сучасної України.

Очевидно, що, входячи в місто, люди казали на місцевих Броварі (пивовари в множині), саме так, із закінченням — і, назва міста вживалася аж до 1969 року, хоча й не послідовно. У поемі Тараса Шевченка Катерина теж вживається назва Броварі. При картографуванні українських міст росіянами у XVII — XVIII століттях, були допущені помилки, [8][9] через що назва міста втратила своє звучання і стала писатися як Бровари.

Поступово назва «Бровари» повністю витіснила «Броварі» із вжитку броварчан, остання офіційна карта з позначенням Броварі датована 1885 роком, а останній документ з такою назвою — 1968 року. [10]

Броварські історики вважають, що справжня назва міста — саме Броварі.

Броварська броварня «Бровар ХоФ»

За іншими джерелами назва Бровари походить від вислову «браві вори» (сміливі розбійники), про що свідчить сіверський переказ: «Розбійники накрали дівчат (це сіверський звичай — за Нестором-літописцем) і поставили декілька хат. Жінки варили, а чоловіки ходили на здобич. Звідси й назва Борвори. Розбійники займалися броварством. От хто й казав Борвори, а хто Броварі».

Якщо не брати до уваги штучних лінгвістичних утворень, то є переконливий матеріал переказу про бравих ворів. Браві означає хоробрі, славні або дикі за аналогією із словом варвар. Вор означає хитрий, скритний. Цей переказ "Броварі — браві вори" пов'язує в єдине ціле Броварі, що на лузі Вороговище, назву села Заворичі (ті, що живуть за ворами) і древню літописну назву Воровичі.

На карті України Боплана 1648 року Бровари з'явились під назвою «Brewary». Потім, на пізніших картах місто з'явилось під назвами Brovary та Browary.

Транслітерація назви міста іншими мовами:

Розташування, місцевості та урбаноніми[ред.ред. код]

Мапа мікрорайонів Броварів

Місто Бровари знаходиться на півночі України, на заході межує з Києвом, на півночі з Києвом і селом Калинівка, на сході з селами: Перемога, Димитрове і Красилівка, на півдні — Княжичами і Требуховом.

З півночі і заходу місто оточене лісами, переважно хвойними, на півдні і сході — степова зона. Через місто не протікає жодної річки, натомість є кілька невеличких озер загальної площі в 12 га.

Рельєф міста переважно рівнинний, є лише кілька пагорбів. Найвища точка міста — 138 метрів над рівнем моря (на розі вулиць Київської та Лісової), найнижча — 108 метрів (в районі радіостанції, поблизу об'їзної дороги).

В територіальному відношенні місто Бровари поділяється на 10 історичних мікрорайонів.

У Броварах наявно 239 вулиць, 37 провулків, 1 бульвар, 1 дорога, 1 майдан, 1 площа та 3 парки, 1 сквер.

Клімат[ред.ред. код]

Місто розташоване в помірно-континентальному кліматичному поясі. Пори року чітко виражені. Літо — вологе і тепле, зима м’яка.

На території міста середня температура найхолоднішого місяця зими — січня становить -6,3 °C, а найтеплішого місяця — липня +19,5 °C. Мінімальна температура в даній місцевості була зафіксована на позначці -35 °C, а максимальна піднімалася до +39 °C. Період із температурами понад +10 °C триває 155 – 160 діб. Переважна більшість вітрів дме із заходу та північного заходу. У середньому на рік випадає 540 — 550 мм опадів. Дві третини всіх опадів припадає на теплий період року. Стійкий сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, як правило, до середини березня.

Висота снігового покриву сягає 20 см. Влітку часто бувають зливи з грозами, тумани. Взимку — тривалістю до місяця — можуть стояти сильні морози.

Демографія[ред.ред. код]

Чисельність населення[ред.ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1648 700
1666 690 −1.4%
1723 550 −20.3%
1769 708 +28.7%
1784 486 −31.4%
1790 1064 +118.9%
1810 1170 +10.0%
1830 1256 +7.4%
1850 1337 +6.4%
1858 1241 −7.2%
1860 1414 +13.9%
1877 3011 +112.9%
1885 1413 −53.1%
1891 3817 +170.1%
1897 4312 +13.0%
1917 4543 +5.4%
1919 5212 +14.7%
1920 2815 −46.0%
1923 4065 +44.4%
1926 5280 +29.9%
1930 5618 +6.4%
1939 8905 +58.5%
1943 3000 −66.3%
1945 8889 +196.3%
1959 17 824 +100.5%
1966 27 000 +51.5%
1970 39 104 +44.8%
1979 58 554 +49.7%
1989 82 042 +40.1%
1994 95 000 +15.8%
1997 92 400 −2.7%
2001 86 839 −6.0%
2006 91 500 +5.4%
2015 100 473 +9.8%
2017 102 856 +2.4%

За правління Богдана Хмельницького, в 16481654 роках місто населяли близько 700 мешканців.

Перший перепис населення Броварів відбувся в 1666 році — тоді було зафіксовано 114 дворів (приблизно 690 чоловік). Відомо, що більшість населення було знищено під час набігів московських військ на місто 1658 і 1668 років, тому в другій половині XVII століття місто майже не росло.

Наступний перелік відбувся 1769 року — населення склало 708 мешканців, а після ліквідації Київського полку залишилось всього 486 особи (1784 рік). Потому, упродовж XIX століття під час урбанізації містечка кількість броварчан значно зростало і на 1897 рік склало 4 312 осіб.

В XIX та на початку XX столітть великі коливання населення міста відбувались під час мобілізацій в царську армію, наприклад у 1914 році доросле чоловіче населення Броварів зменшилось чи не вдвічі — багатьох мобілізували на фронти Першої Світової війни.

За часів незалежності УНР, 1919 року, коли більшість військових демобілізувалось і повернулись по домівках, було зафіксовано 5 212 мешканців, але невдовзі місто постраждало від нападу на місто червоної, а потім білої російських армій та влаштованим комуністами репресіями. 1923 року населення Броварів склало 4 065 осіб, а вже 1930 року, після нетривалої стабільності НЕПу — збільшилось до 5 618 жителів.

Збільшення населення тривало до початку другого голодомору (1932–1933 років), через який від голоду загинуло 134 мешканці Броварів. Надалі, після його закінчення, місто знову почало рости, і на 1939 рік збільшилось до 8 905 осіб.

Великої демографічної кризи місто зазнало під час Другої світової війни, коли в Броварах залишилось близько 3 000 мешканців, а після закінчення бойових дій, в 19461947 роках населення знову зазнало репресій та голодомору від радянської влади. В післявоєнні роки населення збільшувалось з великою швидкістю (1959 р. — 17 800 городян), лише за період 196069 років воно збільшилось на 13 тисяч осіб.

В середині 1990-х років місто досягло населення близько 100 тисяч мешканців, наприклад 1997 рік — 92,4 тисячі осіб[11], але в наступні роки через низьку народжуваність і високу смертність в країні, Бровари почали втрачати своїх мешканців, і таким чином Перепис населення України 2001 року зафіксував у Броварах лише 86,9 тис. жителів[12], в подальших 2000-х почалось економічне зростання міста, що призвело до міграції в Бровари, як мешканців інших регіонів країни, так і іноземних громадян. Починаючи з 2010-х років в місті народжуваність перевищила смертність і крім міграційного росту міста почався природній приріст.

Сьогодні ж місто знову збільшує свою населеність, на 2017 рік у Броварах проживає 103 000 жителів. Бровари мають найбільшу народжуваність в Київській області, та друге місце за чисельністю населення (після Білої Церкви).

Кількість будинків (дворів)[ред.ред. код]

Наведена історична динаміка зміни кількості житлових будинків в місті Бровари.

Рік 1666 1723 1769 1858 1885 1891 1897 1919 1923 1926 1941 1943 2009
Кількість будинків 114 90 117 239 281 379 464 746 912 992 2312 138 6617[13]

Національний і мовний склад[ред.ред. код]

Абсолютна більшість сучасного населення міста — українці, що проживали тут від початку заснування містечка та сформувалися в основному від східносолв'янського плем'я сіверян [14][15]. Також в Броварах проживає невелика діаспора росіян і білорусів. В місті переважає українська мова, на другому місці російська, якою розмовляють близько 13% броварчан.

Російська мова і російська діаспора почала з'являтися в Броварах в кінці 18 століття, за часів правління Російської імперії та ліквідації Гетьманщини, коли в містечко направляли московських військових відставників, що ставали тут поміщиками і набирали собі у власність українських кріпаків.[16] Одночасно з переселенням росіян у місто, 1802 року, в Броварах почали з'являтися російськомовні школи, а україномовних шкіл не існувало, старі книжки староукраїнською мовою замінювались на російськомовні.[17] Русифікація міста продовжувалась понад 200 років, за винятком періоду 19171920 років, коли місто контролювала Українська Народна Республіка, та продовжувалась за часів УРСР аж до Незалежності України 1991 року.

До Другої світової війни в Броварах існувала велика єврейська діаспора, що заселила місто переважно у другій половині XIX століття, поступово переселяючись із заходу після розпаду Польщі, у 1891 році 23,3% броварчан були євреями (888 чоловік)[18]. Частково єврейська меншина емігрувала до Києва під час революційних подій 19171921 років, побоюючись гніву броварських селян, оскільки єврейська громада в той час володіла більшістю броварських підприємств і мала значно більші статки і соціальне положення ніж українці, яких було майже 80%. Декілька євреїв загинули від єврейських погромів вчинених росіянами Денікіна, більшовиками, гайдамаками Скоропадського та іншими повстанцями. Після еміграції до Києва в Броварах частка євреїв складала 10%. А вже під час Другої світової війни, за 19411943 роки, майже все єврейське населення було знищене на фронтах та під час окупації німцями самого міста.[19]

Нація 1926[20] 1989[21] 2001[22] Мова 1926 2001
Українці 86,2% 80,8% 87,4% Українська 84,4% 86,4%
Росіяни 2,7% 16,7% 10,7% Російська 5,0% 12,9%
Євреї 10,0% Білоруська 0,2%
Білоруси 0,9% 0,6% Вірменська 0,1%
Поляки 0,3% 0,2% Ідиш 9,3%

Історія[ред.ред. код]

До заснування міста[ред.ред. код]

Перші поселення на території Броварів та Броварського району з'явилися в добу неоліту, близько 5000 років до н. е., а першими поселенцями були представники Дніпро-донецької культури, що займалися тут мисливством і збиральництвом. Пізніше, близько 3500 років до н. е., на території броварщини існувало поселення трипільців, які прийшли з південного-заходу та вперше застосували в околицях майбутнього міста землеробство та скотарство. Після трипільців на цьому місці мали своє поселення скотарі ямної культури — близько 2500 років до н. е..

З 2200 по 1600 роки до н. е. місцевість населяли представники середньодніпровської культури, також знайдені артефакти комарівської та тшинецької культури (1500—1000 років до н. е.) і пам’ятки багатоваликової кераміки (1500 років до н. е.).

Близько 400 року до н. е. територія Броварів належала скіфам-орачам, а вже у 200 році до н. е. землі заселяють перші слов'яни[23], які пізніше об'єдналися у плем'я сіверян. [24] З IV століття броварські землі входили до першого відомого державного утворення слов'ян — Антського союзу.

Близько 650750 років землі Броварів поступово перейшли під зверхність Хозарського каганату, з 830 року — Руського Каганату [25]. Вже з 882 року ці землі входили до складу Київської Русі.

Під владою Київської Русі, Золотої орди, Великого Князівства Литовського, Руського та Речі Посполитої (968—1648 роки)[ред.ред. код]

Перша згадка[ред.ред. код]

Польська карта околиць Києва, виготовлена, як додаток до судової справи. Найстаріше відоме зображення міста (близько 1640 року)[26]

Точна дата заснування Броварів не відома. Найстарішою ймовірною датою постання міста вважають 968 рік, коли печенігський хан Куря обложив Київ, а давній переказ оповідає, що воєвода Претич (за князя Святослава) косив траву в лузі за Дніпром, ловив рибу в озері й пив пиво з броварями.[27][28]

Краєзнавець Дмитро Гамалій вважав, що дане місто з'явилось близько 1120 року, через приналежність цих земель Київській Лаврі[29], достовірних документальних підтверджень цієї дати немає. Поселення, що існувало на цьому місці в часи Київської Русі ймовірно мало іншу назву, яка не збереглася. [30]

Ґрунтовним доказом існування Броварів в XII столітті є датований 1151 роком Лаврентіївський літопис, що пише про Андрія Боголюбського, котрий проходив через місто: Перебреде Дніпро на Воровичі і іде на Городок. Це підтверджує, що Бровари лежали на древній торговій дорозі, що вела до переправи через Дніпро мостом збудованим Володимиром Мономахом. Дорога йшла на сучасні Варовичі, Бровари, Заворичі. Тобто Бровари розташовувались поблизу східного торгового «Залозного» шляху до Києва, та були форпостом разом з Княжичами по берегах озера Світловщина, а першими броварчанами були сіверяни-розбійники. [31]

Після Хрещення Русі 988 року князем Володимиром, в XIXII століттях, було знищено удільне князівство з центром Княжичі — Броварі, а його місцевість передано Печерській лаврі. Постають стабільні монастир­ські села, процвітає монастирське господарство. Але центр давнього удільного переяславського малого князівства переноситься в розбудований Остерський городок. На багато сотень років Бровари поступилися своєю першістю Остру. Броварські землі закріплюються за Київським князівством.[32]

Близько 1050-х років, на річці Альті, яка в той час брала свій початок на північному сході Броварів, в межах сучасного села Димитрове і міського промислового вузла, була збудована система укріплень — «градів», що слугувала обороною жителів Київської Русі від набігів половців. [33]

Також відомо, що в XIIXIII століттях на півдні міста, біля озера Світловщина (сучасного болота), існувало невелике поселення рибаків, що прийшли з Княжичів. В ті часи броварські землі були не врожайні, тому перші поселенці займалися рибальством, мисливством і збиральництвом.

1238 року Данило Галицький приєднує броварські землі до Галицько-Волинського князівства.[34]

Восени 1240 року, після монголької навали на Русь та зруйнування Києва броварські землі на 120 років переходять у залежність Золотої Орди. В цей час всі поселення на території сучасного міста знищуються.

Після Битви на Синіх Водах, в грудні 1362 року, коли литовське військо на чолі з Ольгердом перемагає військо Золотої Орди, броварські землі в складі Київського князівства переходять до Великого князівства Литовського.

У 1414 році Лавра повертає свої дотатарські задніпровські володіння на броварських землях, коли литовський князь Вітовт передає Києво-Печерській лаврі володіння навколо Києва. За іншим джерелом, ці землі переходять до Лаври після смерті князя Дмитра Сокири в 1440 році. Приблизно з цього часу відбувається поступова відбудова поселень на місці Броварів.

Під час повстання Руського князя Свидригайла проти Польщі та Литви 14321435 років, броварські землі входили до Великого князівства Руського. [35]

Вже 1462 року в Броварах ймовірно була збудована перша церква лаврських селян — Святої Троїці, достовірно відомо, що вона була відбудована після пожежі 1631 року. Церква знаходилась на сучасній вулиці Старотроїцькій. [36]

1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала Королівство Польське та Велике князівство Литовське у Республіку Обидвох Народів — Річ Посполиту на території Броварів починає поширюватися польський вплив.

1593 рік — ймовірна дата розбудови Броварів Свято-Троїцьким монастирем. Ймовірно, що саме в цей час, у кінці XVI століття, Бровари отримали свою нинішню назву, що вживалася паралельно з назвою Броварі. [37]

Перша офіційна документальна згадка про Бровари — 2 серпня 1630 року у скарзі митрополита Рутського на архімандрита Києво-Печерського Петра Могилу. В деяких інших джерелах стверджується, що перша згадка — 1628[38] або 1629 рік[39]. У той час це був невеликий населений пункт, у якому нараховувалося близько 100 будинків і проживало 700 осіб. В основному, селяни займалися полюванням, землеробством, а заможніші козаки — виноробством та пивоварінням. Більша частина Остерського староства Речі Посполитої, до якого входили і Бровари, належала князю Яремі Вишневецькому. Про те, що місто було вже досить відоме на початку XVII століття свідчать мапи французького інженера Гійома де Боплана, та польських картографів де вони зазначали Бровари.

Під владою Гетьманщини (1648—1764 роки)[ред.ред. код]

Броварські козаки та війна за незалежність України[ред.ред. код]

Бровари на карті Боплана (1648 рік)
(північ — внизу)

З початком визвольної війни українського народу 1648–1654 років під проводом Богдана Хмельницького князь Ярема Вишневецький укріпив Бровари, збудував великий польський палац-фортецю[40] з земляними валами[41], зосередив тут озброєний 50 гаківницями та 2 гарматами загін.

Отримавши Універсали від Хмельницького, в червні 1648 року [42], броварчани повстають, оголосивши себе козаками, вони виходять з під ярма Речі Посполитої і знищують польський загін. Місто вперше стає незалежним.

В січні 1649 року у Броварах створюється Броварська козацька сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь, козаки розбудовують місто, допомагають селянам, а також будують нову, другу в містечку, церкву, що отримала ім'я Петра і Павла.

Зборівський договір, що був підписаний з поляками 8 серпня 1649 затвердив кордони нової української держави козаків — Гетьманської України, Бровари, разом зі своєю сотнею стали складовою Київського полку.

У 1650 році в Броварах, крім власної Броварської сотні, з переселенців із Правобережжя починає формуватися ще одна сотня Київського полку, проти чого виступили монахи Києво-Печерської лаври та Микільського монастиря, оскільки їх землі відійшли під розташування сотні. Богдан Хмельницький, якому була потрібна підтримка православної церкви, йде назустріч скаргами впливових київських ченців і ліквідовує сотню.

План укріплень Броварів на карті Боплана (1650 рік)

У цей час місто стає відомим центром торгівлі, тут проводяться ярмарки і базари, куди з'їжджався люд з навколишніх земель, привозили різноманітні товари. В містечку зупиняються делегати з Речі Посполитої, Московського царства, різні релігійні діячі.

Період незалежності і війни з Річчю Посполитою 16481654 років у Броварах був доволі спокійним, єдиний небезпечний випадок стався 13 серпня 1651 року, коли Бровари із сторони Києва прикривали 4 тисячі козаків від нападу на місто 55 тисячних Польсько-литовських військ, які увійшли 4 серпня в Київ і могли піти на лівобережжя. Але війська противника так і не рушили на містечко, а через місяць у Білій Церкві Гетьманщина уклала мирну угоду з Річчю Посполитою.

Союз та війна з Московією[ред.ред. код]

Березневі статті 1654 року, що стали наслідком Переяславської ради підписані між Гетьманщиною і Московією перевели Бровари, разом з всією Україною під протекторат Москви. Місто у січні 1654 року відвідала московська делегація на чолі з воєводою Василем Кікіним і змусила присягнути на вірність своєму царю. Вже через 3 роки після вимушеної присяги, козаки переглянуть своє рішення, вийдуть з під московського протекторату і підпишуть у Корсуні союзний договір зі Швецією, а ще через рік, через бездіяльність шведів — у Гадячі укладуть союзний договір з Литвою і Польщею.

22 січня 1656 року гетьман Богдан Хмельницький видає універсал київському полковнику Павлу Яненко-Хмельницькому про повернення Броварів Київському Троїцькому Лікарняному монастирю.

Після смерті Богдана Хмельницького починається Руїна — втрата незалежності Української Гетьманщини і початок московського втручання в політику країни. 1657 року Бровари підтримують наступника Богдана Хмельницького, новообраного козацького Гетьмана, Івана Виговського який починає витягувати Україну з під влади Москви.

21 вересня 1658 року розпочалась перша Російсько-українська війна. Бровари стають полем бою між козаками і московським військом.

Першого спустошення місто зазнало, ще до початку війни, 23 серпня 1658 року, коли московські війська за наказом графа Шереметьєва, який засідав в Києві, зруйнували Бровари і закатували місцевих жителів, які підтримували нового козацького Гетьмана, Івана Виговського. 24 серпня, йдучи на підмогу Шереметьєву, загін Якова Барабаша у Гоголеві зупиняють та розбивають війська Виговського. [43][44]

6 січня 1659 року, після підписання союзу з Польщею, Король Польщі Ян Казимир відправляє під Бориспіль на допомогу гетьману Івану Виговському польські війська на чолі з Якубом Потоцьким, з волохами і сербами. Шереметьєв з Києва виставляє проти них свої війська. В липні того ж року, між Броварами та Борисполем, польські війська завадили московському війську зруйнувати Бориспіль.[45] Після переможної Конотопської битви, московські війська відступили і залишили територію Гетьманщини, Бровари, як і інші козацькі містечка почали відбудовуватись.

Після Виговського, 11 вересня 1659 року, до влади в Україні приходить син Богдана Хмельницького — Юрій. Він передає українські землі включно з Броварами спочатку під протекторат Московії (1659 року), а потім під протекторат Польщі (1660 року), який так і не був реалізований у місті. Цим він розпочав поділ Гетьманщини на правобережну і лівобережну. У січні 1663 року Юрій Хмельницький зрікся гетьманської булави, а його наступники Яким Сомко, Павло Тетеря та Іван Брюховецький лише продовжували ділити Україну навпіл.

Остаточно поділ України затвердило у 1667 році Андрусівське перемир'я між Московським царством і Річчю Посполитою, що офіційно розділило Гетьманщину на правобережну і лівобережну, Бровари, що розташовувались на лівому березі Дніпра увійшли під протекторат Московського царства. Тоді ж Броварська сотня увійшла до складу Київської сотні у зв'язку з розширенням меж останньої, оскільки київські землі розділили навпіл і їх частина відійшла Речі Посполитій.

Більшість броварчан стають не задоволені московській окупації Гетьманщини, в лютому 1668 року місто виходить з під контролю Московії, на що через декілька днів, московські війська за наказом Шереметьєва, ще раз руйнують і спалюють Бровари та страчують непокірних Москві мешканців. Під час цього нападу було вирізано майже все українське та білоруське населення міста. [46] Після цього містечко, ще довго не могло відбудуватись, населення міста в 700 осіб, що проживали до вторгнення московських військ 1658 року, змогло досягти аж в 1769 році. [47]

Під владою Російської імперії (1764—1917 роки)[ред.ред. код]

Бровари під владою Києво-Печерської лаври та ліквідація Гетьманщини[ред.ред. код]

3 травня 1680 року, Бровари із всіма навколишніми селами остаточно перейшли у власність Києво-Печерської лаври. 1687 року володіння Лаври передають з Київської митрополії до Московського патріархату. Після цього, між броварськими козаками і новими власниками київських монастирів відбувалися постійні сутички і суперечки, які в 1760-х1770-х роках перетворилось в «тихе» закріпачення селян релігійною верхівкою нового Московського патріархату. [48]

В кінці XVII століття, на півночі Броварів, в урочищі Липовщина (на місці сучасного заводу порошкової металургії) існував трактир, в якому часто бував та одружився на доньці зазимського козака Марії, полковник Фастівського полку Семен Палій. 1703 року встановлено поштову дорогу Київ—Москва, що пролягла через Бровари. [49]

Під час боротьби за незалежність Гетьманської України від Московського царства під проводом гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика 17081711 років Бровари залишились остронь від повстань, ймовірно цьому сприяло повереднє винищення, нестача військових сил та страх перед московською кральною експедицією проти українців, яка розпочалась у сусідньому Києві.

Розташування Броварів при торгових дорогах зумовлює тут функціювання ярмарку. В 1750 році сюди везли з навколишніх сіл: хліб, сіль, дьоготь, шапки, кожухи, чоботи, коней і худобу. Впродовж XVIII століття містечко віддвідували такі відомі люди як: політичні діячі Російської імперії та зарубіжжя — цариця Катерина ІІ, венесуельський політик Франсіско де Міранда, данський посол Юст Юль, французький вчений-мандрівник Жільбер Ромм, французький дослідник Домінік П'єр Де ля Фліз та багатьох інших.

У 1760 році Лавра мала в місті свою винокурню на 3 казани, де щорічно вироблялося 1000 літрів горілки, її продавали у трьох монастирських шинках.

1762 року в містечку будується третя в місті церква — Вознесенська, яка була розташована біля Казенного болота. Розібрали храм у тому ж столітті, а його книги та ікони передали до Свято-Троїцької церкви. [50]

1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію, таким чином було знищено козацтво і у місті Бровари. А 3 травня 1783 року було запроваджувалося кріпосне право, що змусило броварчан стати рабами російських поміщиків. Після указу російської імператриці Катерини ІІ від 10 квітня 1786 року частина броварських монастирських володінь перейшла у казенне відомство.

На 1777 рік через Бровари проходить поштовий тракт на Глухів. Для поштарів-гінців тут знаходяться два павільйони по 4 коней.

У документах за 1787 рік записано, що в Броварах проживає 487 мешканців — кріпаків і казенних селян, тут також знаходиться маєток секунд-майора Кабатова. Жителі в основному козаки, решта — піддані Києво-Печерської лаври, під ігуменом Троїцько-Больничного монастиря доглядають хворих і немічних монахів. Лежить на низькому місці, земля для обробітку не годиться.

В 1770-ті1780-ті роки — було відремонтовано московські дороги, прокладено нову поштову дорогу на Бориспіль, Полтаву, так в місті з'явилась розвилка, що з часом стала новим центром міста. Там знаходилися заїжджі двори та шинок. 1802 року Бровари стають волосним центром в Остерському повіті. [51]

План міста Бровари 1868 року

У ніч з 7 на 8 серпня 1814 року у місті трапилася велика пожежа, під час якої згоріла дерев'яна церковна дзвіниця Петропавлівського храму, 22 будинки, та загинуло 16 броварчан, серед них — козаки Тонкий і Гаврило Гвозданий із сином, які рятували церковне майно. На місці дзвіниці було збудовано капличку, що збереглася до 1930-х років.

У 1823 році Петропавлівська церква була збудована на новому місці (тепер тут середня школа № 1), для будівництва використали матеріали зі старої церкви, та церкви у селі Ярославка, яку за 100 рублів броварчани викупили, ще у 1799 році. У 19001902 роках церква була перебудована і в такому вигляді дійшла до 1937 року, коли її остаточно знищили. Біля храму був цвинтар приходу.

Свято-Троїцька церква у середині 1850-х уже була в аварійному стані, тому у 1859 році їй збудували нове приміщення (нині на цьому місці площа Т. Шевченка). Неподалік біля неї було встановлено пам'ятник царю Олександру ІІ. Крім православних храмів в Броварах існував Єврейський молитовний будинок. [52]

1817 року в містечку була побудована поштова станція, яка вже на 1851 рік вона мала у своєму обслуговуванні 45 коней.[53] Ймовірно, що перша броварська поштова станція була побудована раніше, у 1780-х роках, а 1817 року вона була вже відбудована. [54]

У 1836 році розпочато будівництво 14-кілометрового шосе, яке з'єднало Бровари з лівим берегом Дніпра, а пізніше, у 1853 році, шосе з'єднали з правобережним Києвом Ланцюговим мостом. На світанку 14 серпня 1859 року диліжансом саме через цей міст по броварському шосе виїхав до Петербурга український поет Тарас Шевченко. Цією ж дорогою 19 травня 1861 року поет повернувся назад уже в домовині.

Станом на 1859 у козачому містечку, центрі Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії, мешкала 1241 особа (592 осіб чоловічої статі та 649 — жіночої), налічувалось 239 дворових господарства, існували 2 православні церкви, молитовна єврейська школа, поштова станція, відбувались 2 ярмарки на рік та базари. [55]

При Броварській церкві Петра і Павла 1860 року було відкрито церковно-приходську школу.

Скасування кріпацтва і промисловий переворот у Броварах[ред.ред. код]

Скасування кріпацтва 1861 року зумовило бурхливий розвиток господарського життя. За наступних десятиріч населення міста зросло у кілька разів. [56]

17 грудня 1868 року Бровари було з'єднано залізничним сполученням з Москвою і Санкт-Петербургом, за два роки до сполучення Києва, до 17 лютого 1870 року у Броварах функціював головний Київський залізничний вокзал, з якого відправляли пасажирів до Києва диліжансами. [57]

Посадка військ у вагони перед відправкою на Російсько-турецький фронт на станції Бровари (1877 рік)

В ці часи Бровари набирають все більше міських рис розвитку. 1877 року в містечку відкривається перша аптека, її власник В.О. Спиридонов. 1879 року в місті відкрито першу фабрику — канатну, її заснував купець Сумароков, вже 1884 року канатних фабрик було дві, наступну заснував купець Шилін. У 1880-ті роки — на території міста вже діють 4 борошномельні млини, лісопильня та підприємства для виробництва колісної мазі.

Станом на 18971898 роки у Броварах налічувалось 464 двори, де жили 4312 мешканців. Діяла церковно-приходська школа, згодом була побудована земська початкова школа, яка у 1896 році перетворена на двокласне сільське училище. Через сім років, в 1903 — в ній вже навчалося 208 учнів, викладання велося російською мовою. В 1897 році у Броварах відкрито сільську бібліотеку.

З 1890-х по 1910-ті роки в Броварах почали з'являтися і заклади відпочинку та невеличкі підприємства:

  • 1898 року — міщанин Шперлінг відкриває «Заведение по изготовлению прохладительных напитков».
  • 1898 року — міщанин Слободін збудовує «Заведение по изготовлению шипучих вод».
  • 1898 року — Д. Брикер створює «Заведение по выделке колесной мази».
  • 19011902 роках Міщанин Фейгін звів у містечку маслобойню.
  • 1904 року — А. Янискор будує миловарний завод і завод з переробки кишок із салотопнею.
  • 1906 року в Броварах запрацював паровий млин, його власником був І.Самойленко, добовий вихід борошна — 11 470 кг. [58]
  • 1907 року — Міщанин І. Ієрусалимський будує чавуноливарний завод, орендуючи землю у А. Пономаренка.
  • 19071908 роках відкриває свій заклад «газованих вод» міщанин Ейстрах.

На початку XX століття у Броварах працювало три скотобійні, працювало 70 кустарів — ковалів, слюсарів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів та інших, 45 робітників працювали на броварських заводах, що належали євреям.[59] До початку 1910-х від Броварів до Києва ходили диліжанси. З 1913 року курсував мототрамвай Київ—Бровари з двигуном внутрішнього згоряння, проте вже у 1917 році через страйк залізничників рух мототрамвая на деякий час було припинено. Власником управління Києво—Дарницького—Броварського мототрамвая було акціонерне товариство на чолі з київським мільйонером Апштейном.

1901 року Я. Беркович відкриває у Броварах аптеку, а в 1913 році випускниця медичного факультету Київського університету З. Рубінштейн відриває зуболікарський кабінет. З 1904 по 1942 роки у Броварах працював лікар Ісаак Фельдман. Він приймав пацієнтів у лікарні, що знаходилася на місці сучасної дитячої лікарні. Тепер там встановлено меморіальну дошку.

У 1913 році[60] в районі, де зараз розташована Київська птахофабрика, було закладено військовий аеродром, де проходили навчання авіаторів. У серпні 1913 року під час військових маневрів тут знаходилась третя авіаційна рота, якою командував полковник Боресков.

З початком Першої світової війни, 1914 року, близько половини чоловічого населення міста було мобілізовано на східний фронт у лави Російської імператорської армії.

1916 року — в містечку створюється телеграфна контора і сільськогосподарський банк взаємного кредиту.

Під владою УНР та Української Держави (1917—1920 роки)[ред.ред. код]

УНР та Радянсько-українська війна[ред.ред. код]

Буремні події 1917 року кардинально змінили уклад життя броварчан, розпад Російської імперії дав шанс на незалежність України від Росії. Вже з березня 1917 року Бровари формально підпорядковувалися Українській Центральній Раді у Києві. З проголошенням Першого Універсалу 23 червня 1917 року Бровари офіційно входять в Українську автономію. В цей час в місті створюється загін громадського порядку.

20 листопада 1917 року було проголошено створення Української Народної Республікуи з столицею у Києві, але її існуванню загрожувала небезпека, вже 21 грудня 1917 року на територію України війною увійшла червона армія радянської Росії, що швидко просувалась до столиці, на шляху якої були і Бровари.

22 січня 1918 року відбулося остаточне проголошення незалежності Української Народної Республіки від Росії, що надало небагато часу для розбудови нової держави, 30 січня 1918 року Симон Петлюра отримав на станції Бобрик Броварської волості звістку про бій під Крутами, саме тут він дав клятву боротися за самостійну Україну до кінця.

В Броварах в цей час, під впливом радянської агітації збунтувався полк імені Наливайка (1400 осіб[61]), намагаючись стати на бік більшовиків і перекрити Петлюрі та українським військам шлях відступу до Києва, де почалось збройне повстання більшовиків. Але сотня січових стрільців під командуванням Романа Сушка в кількості 200 осіб роззброїла його, 60 бійців того полку приєдналось до українського війська, інших розпустили по домівках. У Наливайківців зібрали 2500 рушниць, 75 кулеметів, 8 гармат та велику кількість різного військового майна. Частину цього майна було знищено, щоб не допустити заволодіння зброєю ворогом. Після роззброєння бунтівників штабний вагон Петлюри разом з військами рушив з Броварів до Києва.[62]

1 лютого 1918 року, під натиском червоноармійців, армія УНР відступила до Києва і Бровари були окуповані радянською Росією, в містечку була встановлена комуністична влада, на чолі з А. П. Березкою.

Церква Святих Петра і Павла, знесена комуністами в 1937 році

Але радянська влада в місті протрималась не довго, вже 3 березня 1918 року, після укладання Берестейсього миру між УНР з одного боку і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, червону армію з Броварів вибили німецькі війська, передавши місто під контроль Української Народної Республіки. Бровари входять у новостворену адміністративно-територіальну одиницю найвищого рівня — Землю «Київ». Порядок в місті контролює залишений тут невеликий німецький гарнізон.

В ніч з 29 на 30 квітня 1918 року у Києві відбувається гетьманський переворот, до влади в новій Українській Державі стає гетьман Павло Скоропадський. Повертається старий адміністративно-територіальний устрій, Бровари знову входять у Чернігівську губернію.

Тим часом, відступаюча від українських сил радянська Росія змушена була визнати умови Берестейського миру і згодом, 12 червня 1918 року, підписала з Українською Державою прелімінарний мир. В Броварах, як і у всій Україні на деякий час стабілізується ситуація.

11 листопада 1918 року Німеччина капітулювала у Першій Світовій війні, через це Бровари, як і всю Україну залишають німецькі війська.

Скориставшись мометном, 18 листопада 1918 року радянська Росія почала другу війну проти України і за два місяці підходила до міста. На початку грудня, після зречення з поста гетьмана Скоропадського, містечко перейшло під контроль Директорії УНР. Маючи на той час в розпоряджені Армії УНР близько 40 000 чоловік, Головний Отаман України Симон Петлюра особисто керував операціями по його обороні. [63] В ніч на 25 січня 1919 року більшовики зайняли Семиполки, та знаходились в 27 км від броварських околиць, там вони розмістили штаб 3-го Богунського полку Миколи Щорса і готували звідти наступ на місто.

27 січня 1919 року почалась битва за Бровари[64], більшовицькі війська на чолі з Іваном Локотошем розгорнули наступ на місто. На підмогу червоним з окупованого Харкова прибули бронепоїзд № 9 та два полки з артилерією. Обороняли місто частини армії УНР, зокрема 1-й піхотний курінь Січових стрільців під командуванням полковника Івана Рогульського. [65] Саме оборонні бої в Броварах дали час евакуюватися Директорії УНР з Києва. [66]

30 січня захисники Броварів були взяті в оточення, а вже 1 лютого місто перейшло під контроль червоної армії. 4 лютого — тут зосередилися значні сили більшовицьких військ, у тому числі артилерія, кіннота, піхота, бронепоїзди. Володимир Антонов-Овсієнко оглянув розташовані в Броварах військові частини, які готувалися до наступу на Київ, який був взятий наступного дня.

Захопивши Бровари російські більшовики Богунського і Таращенського полку розпочали в місті червоний терор. Під час грабунків і погромів, з містечка почала тікати до Києва єврейська діаспора. Радянська армія, що зайняла Бровари лише на 20 % складалася з українців (неосвічених селян), а основну більшість становили росіяни, також до неї входили: латиші, башкири, угорці, серби і навіть китайці.[67]

Протягом радянської окупації на Броварщині відбуваються рухи протесту проти більшовиків, основна маса повстанців — селяни, яких не влаштовувала політика «совєтів» щодо села.

26 серпня цього ж року до Броварів наблизилися російські війська Денікіна. Два дні точилися кровопролитні бої, під натиском білогвардійської армії 27 серпня 1919 року радянські війська залишили Бровари. Зайнявши місто білогвардійці страчують місцевих комуністів — членів революційного комітету М.Осипова та А. Є. Андрєєва.

В цей час, 30 серпня війська УНР провели контрнаступ і вже увійшли в Київ, тобто знахдились всього в 15 кілометрах від Броварів. Отаману Зеленому був відданий наказ закріпитися з українським військам саме в Броварах. [68] Але наступного дня з Броварів їм назустріч вирушили білогвардійські війська, які з переважаючими силами витіснили українські війська з Києва.

Білогвардійці панували в Броварах неповні 4 місяці, а вже 10 грудня 1919 року, знову почали бій за місто червоноармійці. Оточивши і захопивши в полон Білозерський, Кабардинський і Гвардійський денікінські полки зі штабами і всім майном, комуністи втретє встановили радянську владу в місті.

11 травня 1920 року — відбувається наступ об'єднаних польсько-українських військ, Бровари звільнено від більшовиків, 2 радянські бронепоїзди потрапили в оточення. Наступного дня, 20-а бригада 12-ї армії і Башкирська бригада намагається зайняти станцію Бровари, однак того ж дня відступає. На деякий час фронт стабілізується. І лише 8 червня 1920 року — частинам 58-ї дивізії і 19-ї бригади Червоної Армії вдається захопити Бровари.

Останнім спротивом російсько-радянської окупації міста був полковник повстанської армії УНР Отаман Демид Ромашка, який з іншими повстанцями підпільно боровся в Броварах з Червоною армією до кінця 1921 року. [69]За 19171920 роки Бровари десять разів переходили під контроль різних армій.

Під владою СРСР (1920—1941 роки)[ред.ред. код]

Встановлення радянської влади і голодомор[ред.ред. код]

8 червня 1920 року в місті остаточно встановлюється радянська влада. У ці роки у житті краю спостерігається занепад. У церквах перестають вести літописні записи. Провадиться активна антирелігійна пропаганда, знищуються церкви, грабуються будинки. Занепадає господарство. Захопивши територію Броварщини, нові господарі встановлювали свої правила та переслідували прибічників попередньої влади. Провідниками радянської влади в Броварях стають представники російського населення Осіпов, Андрєєв, Гарін.

15 серпня 1920 року на волосному з'їзді рад був обраний волосний виконавчий комітет, якому передав свої повноваження волревком. Нова влада взяла на облік всі майстерні та їхніх робітників, чотири млини, лісопильню та підприємство з виробництва колісної мазі, всі інші виробництва в місті не працювали.

Деяке покращення життя в місті відбулося з прийняттям в 1921 році НЕПу — економічної політики, що дозволяла займатися селянам торгівлею. На такі кроки радянська влада пішла щоб зупинити селянські повстання проти окупаційної комуністичної влади. [70] У 1923 році відкрився будинок культури, при якому почали діяти бібліотечно-літературна, театральна, хорова та лекційна секції. Поступово відроджується господарство та пожвавлюється культурне життя. У 1924 році став до ладу чавуноливарний завод, паровий млин та канатні підприємства, в місті працює 103 робітника. Того ж року в Броварах відкрилася перша кооперативна крамниця.[71]

Броварський район створено навесні 1923 року. Населення Броварів становило на той час 4065 чоловік. 1930 року функції районного центру перейшли до Димерки, яка стала Великою Димеркою. А 1937 року Бровари знову стали центром Броварського району.

З приходом у 1924 році до влади в СРСР Йосипа Сталіна в Броварах як і у всій республіці розпочався ще більший терор та геноцид українців. В 19301931 роках в місті починається колективізація, створюються три артілі, куди заганяли працювати броварчан і змушували віддавати весь врожай комуністам, нічого не залишаючи собі.

Після розстрілу комуністами кобзарів 1930 року в Харківському оперному театрі вцілілі співці сходилися в Броварах на таємні зібрання на П’ятницькому базарі (нині — район Розвилка). Там вони співали, грали на кобзах і бандурах до початку Другої Світової війни. [72]

Під час Голодомору 1932–1933 років, влаштованим радянською владою від голоду загинуло 134 мешканці Броварів. Архівні документи, газети і спогади селян свідчать, що в усіх місцевостях України поширилися подвірні обшуки з конфіскацією, крім хліба, будь-яких запасів їжі: сухарів, картоплі, буряків, сала, солінь, фруктової сушки тощо — заготовлених селянами до нового врожаю. Конфіскація подавалася як кара за «куркульський саботаж» хлібозаготівель. На початку 1930-х років в Броварах більшовиками було створено підземне зерносховище колосальних розмірів. Вже в 1933 році там зберігався не один мільйон центнерів зерна, з якого для вимираючого українського народу не було взято жодного кілограма, що свідчить про штучну організацію комуністами голоду в Україні. Урожай ж 1932 був вище середнього. У перші дні війни 1941 року зерносховище підпалили і знищили енкаведисти. Спогади очевидців малюють жахливу картину: голодні люди змушені були їсти їжаків, собак, котів. Траплялися навіть випадки людожерства.

В рамках сталінської боротьби з релігією 1937 року руйнують Петропавлівський і Святотроїцький храми. На місті церковного цвинтаря комуністи організовують танцювальний майданчик.

Під владою Третього Рейху (1941—1943 роки)[ред.ред. код]

Друга світова війна[ред.ред. код]

Посадка літака ЗІГ-1 в Броварському аеропорту «Київ» (1940 рік)

У 1933 році в Броварах розпочато будівництво аеропорту «Київ», який з 1935 року став функціонувати як центральний аеропорт Києва. Аеропорт щоденно підіймав у повітря 50 літаків, «Київська кіностудія імені Довженка» знімала в ньому такі фільми як «Винищувачі» (1939 року), а «Білорусьфільм» і «Мосфільм» — «Будні» (1940 року). 25 червня 1941 року німецькі літаки здійснили на нього наліт і, випустивши 90 бомб, повністю його знищили.

1939 року, коли Радянський союз оголосив війну Фінляндії, броварчан, яких призвали до лав червоної армії, як і інших громадян республіки, змусили штурмувати лінію Манергейма і окуповувати територію Фінляндії. Через байдужість, кровожадність і невмілість радянського командування, майже половина радянських солдат загинула або була скалічена, при цьому не завдавши фінській стороні значних втрат. [73]

Із початком Німецько-радянської війни Бровари опинилась в епіцентрі подій. Із перших днів липня до 14 вересня 1941 року у Броварах розміщувався штаб Південно-Західного фронту (командувач — генерал армії Михайло Кирпонос), штаб Українського прикордонного округу, інші військові управління. Під час боїв за місто найбільше постраждала вулиця Київська, на якій і знаходився вищезгаданий штаб. Німецькі війська зайняли місто 19 вересня 1941 року. Бровари стали містом Бориспільського ґебіту, як адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна.

У 19411942 роках у Броварах розташовувався нацистський табір для радянських військовополонених.

Місто Бровари було відвойоване військами Червоної армії від німецьких військ 25 вересня 1943 року. Першим у місто увійшов танк Т-34 командира Павла Семеновича Патліна, щоб здійснити розвідку в межах Броварів його танк пройшов через усе місто, танкісти під час цього рейду знищили німецький дзот (у районі старого військкомату) та один ворожий танк на околиці міст.[74] Безпосередню участь у звільненні міста брали частини 163-ї Роменсько-Київської Червонопрапорної орденів Леніна, Суворова і Кутузова дивізії. У 1943 році у Броварах розташовувався штаб 2-ї Повітряної армії, якою командував маршал авіації Степан Красовський.

481 уродженець міста загинув на фронтах. За роки війни місто було майже повністю знищене — з 2174 будинків уціліли лише 138. З Броварщини походять 14 Героїв Радянського Союзу і один кавалер трьох орденів Слави.

Під час війни та повоєнні роки у невеликій кількості в містечку поширювались литсівки ОУН-УПА, з закликом вступати в лави українських повстанців і чинити опір як російським так і німецьким окупантам, але через велику відстань від осередків повстанської армії, обмежену кількість листівок і широку пропагандиську радянську компанію вони не набули масового розголосу. [75]

Під владою СРСР (1943—1991 роки)[ред.ред. код]

Післявоєнна відбудова та індустріалізація міста[ред.ред. код]

Прибуття першої електрички Київ—Бровари (1957 рік)

В перші дні відновлення радянської влади в Броварах, все населення працювало на відбудову промисловості і допомогу фронту: на радянську бойову колону «Київ» Бровари виділили 51 000 карбованців, що було колосальною сумою для знищеного вщент містечка. 3 жовтня 1943 року був відновлений колгосп імені Ілліча.

За 1944 рік було відновлено ряд великих підприємств та споруд: 2 шкіряні заводи, маслозавод, взуттєва і швейна майстерні, 2 школи, лікарню і будинок культури. Також було налагоджену броварську машино-тракторну станцію, готові 17 тракторів. Вже 1945 року було створено курси трактористів, в квітні цього ж року їх закінчило 37 осіб. Також в 1940-ві роки полоненими німцями було збудоване відділенння пошти (стара пошта).[76]

1946 року до ладу стали клінкерний та чавуноливарний заводи, харчопромкомбінат.

Під час відбудови міста 19461947 років, броварських колгоспників, як і більшість українців змушували працювати безкоштовно і мордуючи голодом. Тих, хто зривав декілька колосків, щоб хоч якось врятуватись від голоду комуністи відправляли на каторгу до ГУЛАГу. [77]

1951 року було відкрито новий районний будинок культури. 1955 року в Броварах відкрито завод електровиробів, що працює й по сьогодні. Після відкриття багатьох заводів мешканці міста перейшли в робітничу сферу, що дало змогу Броварам отримати статус міста 30 грудня 1956 року. В цей час починається будівництво нових мікрорайонів міста. Починається зведення перших багатоповерхових будівель у Броварах.

В 1957 році у місті з'явився завод холодильників, 1960 рік — починає працювати Броварський експериментально-торговельний машинобудівничий завод «Торгмаш» та Світлотехнічний завод, а в 1963 — завод порошкової металургії, що був єдиним у всьому СРСР. 1964 року введено в експлуатацію броварський шиноремонтний завод, 1966 року — броварський ремонтно-механічний завод.

Всього за 19551970 роки в Броварах було збудовано більше 20 заводів. Чисельність населення міста зросла з 8,9 тисяч осіб у 1939 році до 17,8 тисяч осіб у 1959 році. 1979 року в місті проживало вже 58,6 тисяч мешканців.

Місто розвивалося шаленими темпами, 1967 року Бровари увійшли у шістку міст-фіналістів, що претендували на побудову заводу з випуску автомобілів ВАЗ-2101, але програли у фіналі Тольятті. Вже в 1990-х роках Бровари знову розглядали як місце для будівництва заводу Peugeot-Citroen, але й в другий раз передмістю Києва не пощастило.[78]

В 1960-х роках на Київському суднобудівельному заводі був закладений теплохід серії 559, який після спуску на воду отримав в честь міста назву «Бровари». [79]

«Будівельний бум» 1970—80-х років[ред.ред. код]

На початку 1970-х років у Броварах починається «будівельний бум» — місто забудовується багатоповерхівками тодішнього радянського зразка. Будуються заклади культури, відпочинку, спорту і охорони здоров'я. 1970 року закінчено будівництва нової Броварської лікарні на 2400 місць, 240 ліжок і поліклініки на 250 відвідувачів. 1971 року місто досягло нового рівня урбанізації — кожен третій житель Броварів — робітник. А вже у 1972 році Бровари стали містом обласного підпорядкування.

В 1973 році з'являється перша 9-поверхівка (на бульварі Незалежності). 1977 року — прийняв своїх перших відвідувачів кінотеатр «Прометей», розрахований на 800 місць. В 1979 році став до ладу єдиний в республіці завод алюмінієвих будівельних конструкцій.

У 19841985 роки було збудовано і відкрито новий Броварський міст, який дав змогу переїжджати через дві залізничні лінії та сполучив два найбільших міських мікрорайони — Торгмаш і Масив і значно зменшив затори на переїзді (попередній існуючий міст був вузьким).

Під час радянської інтервенції в Афганістан у 19791989 роках, військову службу проходило 285 жителів Броварів, один чоловік загинув — Білан Олександр Васильович.[80]

З 1970 по 1990 рік населення Броварів збільшилося понад удвічі, з 39 до 83 тисяч жителів. За цей час в місті було споруджено більше будинків ніж за весь час існування Броварів до цього. З невеличкого містечка Бровари перетворились у важиливий економічний і промисловий центр.

В незалежній Україні (з 1991 року)[ред.ред. код]

Незалежність[ред.ред. код]

16 липня 1991 року відбулася перша спроба підняти над містом синьо-жовтий стяг, що завершилася невдачею. Державний прапор України вперше було піднято над міською радою 21 вересня 1991 року, під час святкування дня міста, в церемонії підняття взяв участь автор Акту про Незалежність України Левко Лук'яненко. На референдумі 1 грудня 1991 року 94,2% броварчан проголосували за незалежність України.[81]

1996 року в Броварах було проведено Міжнародну виставку-ярмарок, яку відвідали представники Білорусі, Росії і тодішній президент України Леонід Кучма.[82]

12 вересня 1997 року відкрито рух по Броварській об'їзній дорозі, яка будувалася з 1993 року. В кінці 1990-х починається забудова нового району поблизу вулиці Грушевсього.

Початок XXI століття[ред.ред. код]

Вид на Бровари (17 квітня 2010)

З проголошенням Незалежності України місто переходить на ринкову економіку, нові інвестиції значно піднімають рівень життя в Броварах.

З 2000-х років у місті починається новий «будівельний бум», кількість будівництв багатоповерхівок в місті починає щорічно рости. Місто кожного року збільшує своє населення, відкриваються численні заклади розваг, перші супермаркети. 2003 року в місті збудовано першу 18-поверхівку — на вулиці Незалежності, 19.

2004 року була збудована головна площа міста — Майдані Свободи, де під час Помаранчевої революції 2004 року, броварчани збирали одяг і їжу для відправлення на київський Майдан.

У 2006 році в Броварах збудований ТРЦ «Термінал», що став найбільшим торговельним центром не тільки в Україні, але і у Східній Європі. Відкриті в ньому льодова арена, картинг-траса, аквапар, кінотеатри зробили його найвідомішою спорудою в місті свого часу.[83]

2007 року почалося будівництво нового мікрорайону міста, на півночі Броварів, поблизу в'їзду з боку Чернігова по трасі E95. Для його будівництва, до 2012 року, був демонтований старий радіоглушильний центр, що складався з декількох радіовеж. [84]

У 2008 році в місті збудували першу 20-поверхівку (вул. Короленко 74), а 2009 — цілий комплекс з трьох хмарочосів 21 і 20 поверхів Житловий комплекс «Купава». Населення досягає 95 000 мешканців.

28 жовтня 2010 року у Броварах було офіційно відкрито нову поліклініку, що стала найбільшою у Київській області.[85][86]

14 вересня 2013 року була завершена реконструкція і оновлення Площі Шевченка.

Революція та Російсько-українська війна[ред.ред. код]

Блокпост на в'їзді з Броварів до Києва
(20 лютого 2014)

Під час Євромайдану броварчани брали активну участь в революції гідності, особливим внеском мешканців міста стала блокада східного виїзду з Києва (на кордоні з Броварами), що не дало змогу беркуту і внутрішнім військам отримати підкріплення. Також броварчани допомагали киянам продуктовим та харчовим забезпеченням, і прямою участю в обороні Майдану. 18 лютого 2014 року, під час мирного пікету Революції Гідності загинула мешканка Броварів 61-річна Антоніна Дворянець, що стала єдиною жінкою-героєм «Небесної сотні». [87]

21 лютого 2014 року активісти скинули пам'ятник Леніну в місті[88].

З початком Російської агресії проти України багато броварчан пішли добровольцями на фронт захищати Україну. З початку війни загинуло п'ятеро броварчан, чотрирьох з них поховали в Броварах, одного — в селі Велика Димерка.

25 грудня 2015 року міська рада прийняла рішення про декомунізацію, 70 вулиць, що раніше носили імена комуністичних діячів, прейменували і надали імена героїв Російсько-української війни, Євромайдану, УНР, УПА та діячів української культури та науки. [89]

2 червня 2016 року було декомунізовано ще 5 броварських вулиць. [90]

2016 року 5 канал створив двосерійний документальний фільм про історію Броварів. [91]

В серпні 2017 року розпочалось будівництво нового стадіону вартістю 6,8 млн гривень.[92][93]

Приналежність[ред.ред. код]

Починаючи з 1120 року місто 35 разів переходило у власність нової держави. В дужках наведено країну якій належало місто в межах автономії.

Країна приналежності Термін правління Населення міста[94] Період
1 Alex K Kievan Rus..svg Київська Русь 1120 — 1132 ~50 осіб[95]
2 Alex K Kyiv Michael 2.svg Київське князівство (Alex K Kievan Rus..svg Київська Русь) 1132 — 1238 ~50 осіб[96]
3 Alex K Halych-Volhynia-flag.svg Галицько-Волинське князівство (Alex K Kievan Rus..svg Київська Русь) 1238 — 1240 ~50 осіб[97]
4 Alex K Kyiv Michael 2.svg Київське князівство (Golden Horde flag 1339.svg Золота Орда) 1240 — 1362 0 осіб[98] Монгольська навала на Русь
5 Alex K Kyiv Michael 2.svg Київське князівство (Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Литовське князівство) 1362 — 1394 ~до 50 осіб[99] Литовська демонголізація
6 Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике князівство Литовське 1394 — 1432 ~до 50 осіб[100] Польська експансія
7 Alex K Grundwald flags 1410-02.svg Велике князівство Руське 1432 — 1435 ~до 50 осіб[101] Війна за відновлення Русі
8 Alex K Kyiv Michael 2.svg Київське князівство (Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Литовське князівство) 1435 — 1471 ~50 осіб[102]
9 Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике князівство Литовське 1471 — 1569 ~100 осіб[103]
10 Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита 1 липня 1569 — червень 1648 600 осіб Польський гніт
11 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина червень 1648 — січень 1654 700 осіб Хмельниччина
12 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина (Great banner of Ivan IV of Russia.jpg Московське Царство) січень 1654 — 25 жовтня 1657 700 осіб
13 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина 25 жовтня 1657 — серпень 1658 700 осіб
14 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина (Great banner of Ivan IV of Russia.jpg Московське Царство) серпень 1658 — 16 вересня 1658 400 осіб Руїна
15 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина (Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита) 16 вересня 1658 — 17 жовтня 1659 500 осіб
16 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина (Great banner of Ivan IV of Russia.jpg Московське Царство) 17 жовтня 1659 — лютий 1668 500 осіб
17 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина лютий 1668 500 осіб
18 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина (Great banner of Ivan IV of Russia.jpg Московське Царство) лютий 1668 — 2 листопада 1721 400 осіб
19 Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина (Flag of Russia.svg Російська імперія) 2 листопада 1721 — 10 листопада 1764 600 осіб
20 Flag of Russia.svg Російська імперія 10 листопада 1764 — 8 березня 1917 4 312 осіб[104] Російська експанція
21 Flag of Russia.svg Російська Республіка 8 березня 1917 — 23 червня 1917 4 543 осіб[105] Лютнева революція
22 Flag of Ukraine.svg УЦР (Flag of Russia.svg Російська Республіка) 23 червня 1917 — 20 листопада 1917 4 500 осіб Українська революція
23 Flag of Ukraine.svg УНР 20 листопада 1917 — 1 лютого 1918 4 500 осіб Війна за незалежність
24 Flag of the Russian SFSR (1918-1920).svg РРФСР 1 лютого 1918 — 3 березня 1918 4 000 осіб
25 Flag of Ukraine.svg УНР 3 березня 1918 — 29 квітня 1918 4 500 осіб
26 Flag of the Ukranian State.svg Українська Держава 29 квітня 1918 — 14 грудня 1918 5 000 осіб
27 Flag of Ukraine.svg УНР 14 грудня 1918 — 1 лютого 1919 5 212 осіб[106]
28 Flag of the Russian SFSR (1918-1920).svg РРФСР 1 лютого 1919 — 27 серпня 1919 3 000 осіб
29 Flag of Russia.svg Білий рух 27 серпня 1919 — 10 грудня 1919 3 000 осіб
30 Flag of the Russian SFSR (1918-1920).svg РРФСР 10 грудня 1919 — 11 травня 1920 2 800 осіб
31 Flag of Ukraine.svg УНР 11 травня 1920 — 8 червня 1920 3 000 осіб
32 Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg УРСР (Flag of the Soviet Union.svg СРСР) 8 червня 1920 — 19 вересня 1941 6 000 осіб
33 Flag of the German Reich (1935–1945).svg Райхскомісаріат Україна (Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх) 19 вересня 1941 — 25 вересня 1943 3 000 осіб Друга світова війна
34 Flag of Ukrainian SSR.svg УРСР (Flag of the Soviet Union.svg СРСР) 25 вересня 1943 — 24 серпня 1991 82 042 осіб [107] Радянізація
35 Flag of Ukraine.svg Україна 24 серпня 1991 — сьогодні 101 010 осіб[108] Незалежність

Катастрофи[ред.ред. код]

25 квітня 1967 року рейсовий приміський автобус ЛАЗ «Бровари—Палац Спорту (Київ) №41», їдучи з Броварів до Києва, вилетів з моста Патона у Дніпро. Загинуло 45 осіб, в тому числі і заслужений тренер УРСР та СРСР Наполеон Каракашьян, який підсів у автобус на Ленінградській площі. Двоє людей врятувалися дивом — вистрибнули з вікна автобуса. Як встановило слідство: водій втратив керування, автобус врізався в трамвай, від потужного удару його розвернуло на зустрічну смугу і на великій швидкості викинуло через поручні мосту. За часів СРСР цю катастрофу замовчували, про її деталі стало відомо вже після незалежності України.[109]

Бровари стали сумно відомі всій Україні 20 квітня 2000 року, коли в житловий будинок на вулиці Незалежності влучила ракета «Точка-У» класу «земля-земля» випущена з Гончарівського полігону в Чернігівській області, внаслідок чого 3 людей загинули, 5 було поранено. Міністерство оборони України до 23 квітня заперечувало цю можливість, стверджуючи, що навчальна ракета влучила в заплановану ціль[110].

31 липня 2008 року місто струсонула нова небезпечна техногенна ситуація — на території ринку «Нива» в торгових ятках та металевих контейнерах роздрібної торгівлі виникла пожежа, внаслідок якої вогнем знищено 100 яток на площі 400 м².

15 червня 2011 року в Броварах загорівся недобудований склад техніки «Технополіс», площею 27 000 м². На гасіння пожежі було використано 20[111] одиниць пожежної техніки, за годину після виклику пожежників полум'я було знешкоджено, це була найбільша пожежа за всю історію міста. Дим було видно навіть з правого берега сусіднього Києва.[112] У результаті пожежі одна людина загинула та ще одна людина в стані середнього ступеня тяжкості була госпіталізована у центральну районну лікарню.[113]

Економіка[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Бровари перетинає автошлях міжнародного значення М01 (Київ — Чернігів — Нові Яриловичі), який є частиною Європейських автомобільних шляхів E95 та E101, автошлях національного значення Н07 (Київ — Суми — Юнаківка).

Через місто проходить залізнична лінія ДарницяНіжин. У межах Броварів на ній розташовані станція «Бровари» та зупинна платформа «Княжичі». Залізничний рух в Броварах функціонує з 1868 року, електрифіковано в 1957 році.

Основний громадський транспорт міста — Броварське маршрутне таксі — забезпечують як внутрішньоміські перевезення пасажирів, так і сполучення міста з Києвом та Княжичами. Станом на 2015 рік діють 6 внутрішньоміських, 9 нетранзитних приміських мікроавтобусних маршрутів, що сполучають із Києвом, та 1 маршрут, що сполучає із Княжичами. Автопарк налічує понад 200 автобусів і маршруток, в основному: Богдан А092, Богдан А092, ЗАЗ А07А І-Ван, БАЗ-А079, Рута 25 та декількох десятків інших автобусів.[114]

У 19131941 роках місто було сполучене з Києвом трамвайною лінією, а у 19351941 діяв Броварський аеропорт.

У планах — будівництво тролейбусної лінії Київ — Бровари.

Станом на квітень 2017 року в місті діють 3 електрозаправки. [115]

Промисловість[ред.ред. код]

Автокран КС-55712 «Броварчанець» на шасі КрАЗ-65101, вироблений на броварському заводі «Стріла»
Вертоліт Softex-Aero VV-2, що виготовляється в Броварах

Бровари — значний економічний центр Київщини, в місті нараховується 2976 підприємств та організацій.[116] Значного розвитку тут набули хімічна промисловість, машинобудування, капітальне будівництво житла, деревообробка. Підприємства харчової промисловості забезпечують місцеві потреби. Під Броварами у Великій Димерці працює великий завод з виробництва безалкогольних і газованих напоїв компанії Кока-Кола ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна лімітед»[117]. Бровари посідають перше місце в Київській області по прямим іноземним інвестиціям.[118]

Провідними підприємствами і виробництвами, в тому числі і бюджетоутворюючими для міста, в Броварах є:

  • Казенний завод порошкової металургії (Броварський Завод Порошкової Металургії — БЗПМ);
  • ВАТ «Броварський Завод Будівельних Конструкцій»;
  • ЗАТ «Броварський завод пластмас»;
  • ВАТ «Броварський шиноремонтний завод»;
  • ВАТ «Броварський завод комунального обладнання»;
  • СП «Броварський завод торгового машинобудування»;
  • ДП «MERX»;
  • ТОВ «Броварський домобудівельний комбінат „Меркурій“»;
  • ВАТ «Кранобудівна фірма „Стріла“»;
  • КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»;
  • ВАТ «Броварська друкарня»;
  • Дочірнє підприємство «Зееландія»;
  • ТОВ «Київгума»;
  • Броварська меблева фабрика «Meblissimo»;
  • ТОВ «Хімлаборреактив». [119]

Широко відомою є продукція броварських підприємств — вироби із вуглецевих матеріалів, тугоплавких з'єднань, труби з термопластів, плівки полімерні, крани на автомобільному ходу, камери холодильні, меблі, бланки, трикотаж, газетна продукція, хлібобулочні вироби, молочні продукти.

З 2010 року компанія Softex-Aero виготовляє в Броварах багатоцільові гелікоптери: VV-2, V-52 та літаки бізнес-класу: V-24/V-24L. [120] [121]

Будівництво[ред.ред. код]

Будівництво нового району в Броварах (2015 рік)

На території Броварів розташований житлобудівний комбінат ДСК; у місті високі темпи будівництва. За кількістю новобудов Бровари посідає друге місце в Україні (поступаючись лише столиці місту Києву)[122].

Вже 1986 року в місті Бровари існувала 16-типоверхівка (рідкість на той час для українських райцентрів). 2009 року збудовано висотний комплекс «Купава» (21 поверх) — в свій час, найбільший житловий комплекс районного значення. Капітальне будівництво, зокрема, зведення житлових висоток, не припинялась в місті і за умов економічної кризи 200809 років. З 2008 року в Броварах триває будівництво нових мікрорайонів (будинки 10—30 поверхів), планується, що з будівництвом населення міста досягне 200 000 мешканців.[123]

В 20142017 роках ведеться будівництво одразу трьох висотних кварталів 24-27 поверхів: «Зелений», «Лісовий» і «Олімпійський».[124] Бровари є одним з шести міст України, де будують будівлі, вищі 25 поверхів.

В березні 2016 року розпочалося будівництво найбільшого в Київській області житлового містечка «Скандія», що включає 100 семиповерхових будівель, розрахованих на 25 тисяч нових жителів.[125] [126]

Навесні 2017 року в Броварах почалось будівництво 26-поверхового хмарочоса А-12. [127]

Докладніше: Список найвищих будівель Броварів

Туризм[ред.ред. код]

ТРЦ «Термінал»

Туризм в Броварах виражений в розважальному типі міста, сюди з'їжджаються люди з інших міст у пошуках розваг і відпочинку оскільки в місті знаходяться численні заклади розважального типу. Одним з відомих закладів активного відпочинку у місті є «Сапсан–спорт» — стрілецький клуб, де тренується Олімпійська і Параолімпійська збірні України, заклад надає послуги з тренування у стрільбі, водіння військової техніки і конної їзди. [128]

Станом на 2015 рік у місті діють 11 готелів, мотелів і хостелів: 3 зіркові — «Ландхаус», «Венський», «Гранд Спорт». Інші — «Петровський Бровар», «Круїз», «Княжий Двір», «Піраміда», «Едем», «У лісі». Хостели — «Термінал». Мотелі — «З легким паром»

Бровари у рейтингу міст за версією журналу Фокус
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
39 49 30 30 33 24 -

Медицина[ред.ред. код]

Центральна районна поліклініка

Першим і єдиним лікарем у Броварах у 1904 році був Ісаак Фельдман, який одночасно виконував обов'язки і терапевта, і хірурга, і акушера-гінеколога, і невропатолога. У 1911 році земство збудувало амбулаторію, де вже працювало 3 фельдшери.

Хронологія розширення медичної допомоги в місті:

  • В 1926 році у приміщенні амбулаторії був організований стаціонар на 10 ліжок, а через 2 роки їх кількість збільшилась до 25.
  • В 1971 році було побудовано типовий корпус з інфекційним корпусом (всього на 240 ліжок) та будівля поліклініки на 250 відвідувань в зміну.
  • В 1979 році був введений в експлуатацію терапевтичний корпус на 240 ліжок.
  • В 1981 році було введено в дію новозбудований корпус пологового будинку.
  • В 1991 році закінчено будівництво і введено в дію дитячу лікарню.
  • В 1996 році завершено будівництво нового хірургічного корпусу.
  • В 1998 році побудовано гуртожиток ЦРЛ.
  • В 2007 році відкрито амбулаторію сімейної медицини в районі житлового масиву «Торгмаш».
  • В 2011 році завершено будівництво нової районної поліклініки на 1200 відвідувань в зміну із денним стаціонаром на 30 ліжок.

На сьогодні центральна районна лікарня є потужним медичним закладом на 785 ліжок, з яких 125 в дитячій лікарні (всього в районі 900 ліжок, з них: 115 ліжок в сільських дільничних лікарнях), який забезпечує медичне обслуговування населення Броварів і Броварського району.

ЗМІ[ред.ред. код]

У Броварах працюють різні засоби масової інформації: новинні сайти, видаються газети, діють радіо- і телестанції, в тому числі місцеві.

Інтернет-ЗМІ[ред.ред. код]

Газети, журнали[ред.ред. код]

  • газета «Нове життя» (з 1937 року) — найдавніше видання Броварів та Броварського району;
  • газета «Броварська панорама» — газета Броварської міської ради;
  • газета «Громадський захист Київщини» — інформаційно-аналітичне видання;

Радіомовлення[ред.ред. код]

Броварська радіощогла, висота 260 м,
(існувала 1972—2013 роки)

Радіозв'язок в Броварах з'явився в грудні 1926 року. Бровари — в минулому, потужний радіокомунікаційний центр, оскільки мав десяток радіопередавальних веж й інших радіокомунікаційних будівель.

Будівництво центру розпочалося в 1931 році (одночасно з будівництвом Радіодому на Хрещатику, 26). У червні 1936 року розпочалися перші випробувальні радіопередачі. Тоді це був передавач з сітковою модуляцією потужністю 150 кВт.

З 1955 року в Броварах збудували «Об'єкт 10» — потужний радіоглушильний центр, який складався з чотирьох 115-метрових радіовеж, оснащених передавачами «Сніг». За допомогою цього пристрою велися глушильні операції проти «ворожих радіохвиль». Пізніше, в 1962 році були встановлені дві радіощогли по 150 метрів висотою, ПК-2 і ПК-1.

Головним радіокомунікаційним підприємством був Броварський радіопередавальний центр, що мав в арсеналі дві потужні вежі (260 і 180 метрів), перша, 260-метрова, на момент побудови, була 4-ою найвищою конструкцією України[129]. В останні роки свого існування вежі передавали в ефір радіо Промінь (549 кГЦ), «БІ-БІ-СІ UA», «БИ-БИ-СИ (RU)», «BBC WORLD SERVICE» (594 кГЦ), «НРКУ 1» — «Перший Національний Канал» (207 кГЦ) і ще декілька радіопередач.

З 2009 року компанія «BBC WORLD SERVICE» урізала кошти в результаті чого майже повністю свою діяльність припинили обидві радіостанції. До 2014 року всі об'єкти радіостанції були демонтовані.

Місто також обладнано вежами мобільного радіозв'язку, працюють телефон і радіоприймач. 23 квітня 2015 року в Броварах почав першим в Україні працювати у тестовому режимі UMTS (3G) зв'язок від Київстар.[130] [131]

Телебачення[ред.ред. код]

ЕКТА[ред.ред. код]

Емблема телеканалу «ЕКТА»
Емблема інтернет-телеканалу «HromadskeBro»

З 2002 року у Броварах почав мовлення внутрішньоміський телеканал «ЕКТА ТОВ». Антена потужністю 100 Вт надає можливість покриття броварського телеканалу у Києві та Броварському районі. ЕКТА ретранслює й інші українські і зарубіжні 33 телеканали: Інтер, 1+1, ICTV тощо.[132]

До лютого 2014 року на телеканалі було відсутнє всебічне висвітлення інформації, опозиційні сили до мера Ігоря Сапожка та місцевого осередку Партії регіонів не мали можливості бути об'єктивно представленими і показаними у новинах каналу «Наше місто» та в інших сюжетах[133][134][135][136].

23 лютого 2014 року активісти Броварської народної ради взяли під свій контроль телестудію «Наше місто»[137], однак вже наступного дня нових журналістів, які взялись відновлювати роботу телестудії, виганяють невідомі молодики під керівництвом депутата Броварської районної ради Олега Кищука. Після цих подій обладнання телестудії опиняється у неробочому стані, телебачення не відновлюють.[138] У подальшому повідомляють про ліквідацію телестудії.[139]

Броварське громадське телебачення[ред.ред. код]

Із червня по листопад 2015 року в інтернеті мовило Броварське громадське телебачення.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта у Броварах
Гімназія ім. С. І. Олійника

У Броварах діє достатньо розгалужена мережа освіти.

Мережа дошкільних і загально-освітніх закладів включає в себе:

  • два десятки дошкільних закладів;
  • 10 загальноосвітніх шкіл;
  • приватна школа нового зразка;
  • гімназія ім. С. І. Олійника.

Позашкільними закладами освіти для талановитих дітей є:

  • Будинок дитячої та юнацької творчості
  • 2 дитячо-юнацькі спортивні школи;
  • Броварська міська дитяча школа мистецтв;
  • Броварська міська дитяча музична школа;
  • Дитячий естетико-натуралістичний центр "Камелія".

Спеціальну середню і вищу освіту можна здобути в наступних навчальних закладах і філіях інших вишів у місті:

  • Поліцейський фінансово-правовий коледж;
  • Професійне технічне училище № 4;
  • Броварське вище училище фізичної культури;
  • Економіко-технологічний університет;
  • Броварське представництво вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна“».

Культура, дозвілля і духовність[ред.ред. код]

Місто Бровари надає своїм городянам і гостям різноманітні можливості для культурного відпочинку і дозвілля, задоволення духовних потреб.

Заклади культури і дозвілля[ред.ред. код]

Парк «Перемоги» з висоти
«Аквапарк Термінал» — найбільший критий аквапарк в Україні

У місті працюють заклади культури клубного типу, в тому числі і районний, ряд музеїв — державний і декілька, в тому числі кімнат-музеїв на громадських засадах[140].

Традиційно центром виховання любові до рідного міста, прищеплення знань з історії та культури Лівобережжя Київщини є Броварський краєзнавчий музей.

Від 2005 року великим осередком сучасного дозвілля не лише для містян, а й приїжджих спеціально гостей зі столиці став торгово-розважальний центр «Термінал» (один із найбільших у державі), де функціонують кінотеатр «Баттерфляй Бровари», боулінг-клуб, картинг-центр, популярна ковзанка, різноманітні ігрові автомати; також працюють продуктовий мережевий супермаркет, великий мережевий магазин побутової техніки та електроніки, численні магазинні бутики популярних брендів (переважно одягу), готель тощо.

Одним з головних місцем відпочинку броварчан і візитівкою міста є Парк «Перемоги», де не лише приємно відпочити після трудового будня або у вихідні, а й відбуваються чи не всі міські свята й народні гуляння, зокрема День міста.

День міста[ред.ред. код]

День міста Броварів щорічно припадає на третій тиждень вересня. До нього готуються за декілька днів[141]. Вранці наводиться лад на міських шляхах, вулиці міста прибираються і прикрашаються жовто-блакитними державними прапорами. До міста запрошують відомих співаків і організовують святкове шоу, невід'ємним кінцевим акордом якого стає феєрверк.

2007 року на день міста було виготовлено гігантський 600-кілограмовий торт. Після відкриття свята всі охочі могли поласувати виробом місцевих кондитерів. Того ж дня було виконано надзвичайний салют, найбільший за історію міста, який тривав близько 15-ти хвилин. Його вартість перевищувала 3 млн гривень.

2008 року, на 378-у річницю Броварів, організатори святкування виготовили скульптуру з повітряних кульок, що зображала герб і прапор Броварів. Крім того, гімн Броварів був виконаний хором з 5000 школярів. Ці події увійшли в історію як три рекорди України.

2010 року, на 380-річчя міста, був проведений «Парад історії» у якому взяли участь 2000 броварчан. Ця подія увійшла в «Книгу рекордів України» як найбільший історичний парад в Україні.[142]

Спорт[ред.ред. код]

Льодова арена «Термінал» Бровари

Бровари мають славні спортивні традиції. Вихованці місцевого училища олімпійського резерву по праву є гордістю України. Прикметно, що спорт у Броварах розвивався навіть у важкі економічно 1990-ті роки, продовжує розвиватися і тепер, в тому числі і стараннями всесвітньо відомих спортсменів (причому у багатьох видах спорту), що, не в останню чергу, зобов'язані місту, яке виховало і сформувало їх як представників спорту високих досягнень. Найвідомішими сучасними спортсменами, які, в тому числі сприяють розвиткові спортивних традицій Броварів, є всесвітньо знаний боксер Володимир Кличко і майстер вищого класу з плавання Олег Лісогор.

Осередками і матеріальною базою розвитку спорту в місті є: 2 дитячо-юнацькі спортивні школи, Броварське вище училище фізичної культури, 2 спорткомплекси, зал боксу, стадіон, льодова ковзанка ТРЦ «Термінал», шаховий клуб, айкідо тощо.

У місті діють ХК «Білий Барс», ФК Бровари, гандбольний клуб «Будівельник» та ще декілька команд. Футбольні змагання проводяться на стадіоні «Спартак», розрахований на 7000 глядачів.

Від осені 2009 року на базі ковзанки в «Терміналі» у місті відкрилась перша українська Академія фігурного катання (в тому числі і завдяки сприянню Національної федерації з фігурного катання), головним тренером і організатором занять у якій є уславлений український фігурист, олімпійський призер Руслан Гончаров[143].

На льодовій арені ТРЦ «Термінал» з 22 по 28 березня 2010 року проходив юніорський чемпіонат світу з хокею із шайбою 2010 у II дивізіоні (група B).

14 грудня 2013 року в Броварах (арені Терміналу) Олександр Усик здобув другу перемогу у своїй кар'єрі на професіональному рингу над Епіфаніо Мендозою. [144]

Безпека[ред.ред. код]

Нова пожежна частина в Броварах

Пожежно-рятувальна служба[ред.ред. код]

До складу місцевого МНС входять дві пожежні частини: До складу управління входять 10-ПДПЧ (вул. Симона Петлюри, 11а) та ППЧ-46 (вул. Ярослава Мудрого, 55).

Склад рятувальної техніки налічує 19 одиниць, в тому числі різних пожежних автомобілів, автоцистерн, автодрабин і один пожежний човен. [145]

Охорона правопорядку[ред.ред. код]

В Броварах існує 14 поліцейських установ: таких як відділи МВС, ДАІ, СБУ, державної охорони, митниці.

По вулиці Ярослава Мудрого, 24 знаходиться Броварський районний відділ ГУ МВС України в Київській області, Броварський міжрегіональний відділ управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України, Відділ державної служби Боротьби з економічними злочинами.

Під час Євромайдану, по вулиця Постишева, 1 (теперішня назва Аркадія Голуба) в Броварах базувалась Оперативна рота №1 батальйону міліції особливого призначення «Беркут».

1 лютого 2016 року, в рамках реформи української поліції в місті створені перші поліцейські групи швидкого реагування. [146]

Архітектура[ред.ред. код]

Сучасна архітектура міста в основному виражена в багатоповерховій та приватній забудові, оскільки історичний центр був частково зруйнований комуністичною владою в 1920-ті1930-ті роки, та повністю знищений німецьким бомбардуванням 1941 року. З довоєнних будівель залишилось лише декілька будівель збудованих в 1930-х1940-х роках.

В кожному районі помітна відмінність забудови, наприклад райони Торгмаш і Масив в основному забудовані багатоповерхівками 9—27 поверхів, Старий центр — 5 поверхівками, а інші райони — приватними будинками до 5 поверхів.

З кінця 1990-х років в місті активно будуються релігійні споруди, станом на 2016 рік в Броварах існує 11 церков і храмів.

Пам'ятники[ред.ред. код]

МіГ-15 — пам'ятник броварським літунам і зенітникам

У місті споруджено низку пам'ятників і пам'ятних знаків. Багато з них зосереджено в міських скверах і парках, зокрема в Парку «Перемоги».

У місті присутні пам'ятники на честь радянських вояків, загиблих під час Другої світової війни, воїнам-інтернаціоналістам, Т. Г. Шевченкові, хрести на місці двох поховань жертв Голодомору 1932-33 рр. та пам'ятник-хрест жертвам Голодомору та політичних репресій, жертвам Чорнобиля, Євромайдану, тощо.

Також у місті стояв пам'ятник В. І. Леніну, який, попри те, що з № 856/2008[147] та № 432/2009[148], мав би бути демонтований раніше, був повалений 21 лютого 2014 року[149].

Культові споруди[ред.ред. код]

Майже всі культові споруди є новобудовами кінця 1990-х — 2010-х років:
Головні броварські храми

На фото (зліва направо):

1. Храм Покрови Пресвятої Богородиці (УПЦ КП). Побудований 20052009 роках. Служби проводяться українською мовою. У 2008 році, на території церкви відкрито пам'ятник жертвам Голодомору 1932-33 рр. та політичних репресій.

2. Храм святого Апостола Іоанна Богослова (УПЦ МП). Побудований в 2006 році разом із відкриттям ТРЦ «Термінал». Служби проводяться по суботах, неділях та у святкові дні.

3. Церква Святих Петра і Павла (УПЦ МП). Друга церква Броварів, відкрита 1648 року (Історичне розташування — на місці міськрайонної прокуратури в районі Старого Центру) — була знищена під час пожежі 1814 року, пербудована в 1823, і оновлена в 19001902 роках. Знищена радянською владою 1937 року. Нині — збудована у стилі українського бароко[150].

4. Свято-Троїцька церква (УПЦ МП). Перша церква в місті, збудована в 1462 році по вулиці Старотроїцькій[151], відбудована після пожежі 1631 року, 1859 перебудована на місці сучасної Площі Шевченка, зруйнована радянською владою в 1937 році. Сучасна будівля збудована в 20022005 роках по вулиці Євгенія Зеленського[152][153].

5. Перша церква ЄХБ Бровари, розташована по вулиці Армії УНР.

6. Церква Благодать — дім молитви євангельських християн-баптистів. Знаходиться по вулиці Ярослава Мудрого, 94. Збудована 1994 року.

7. Церква адвентистів Сьомого дня, розташована по вулиці Переяславський шлях.

8. Церква Ісуса Христа святих останніх днів.

9. Храм Святого Дмитра Солунського (УПЦ МП) на Торгмаші

10. Храм Трьох Святителів (УГКЦ), збудований 2016 року.

11. Храм Святого Тарасія, (УПЦ КП), відкритий 13 вересня 2015 року. [154]

Влада[ред.ред. код]

Міська[ред.ред. код]

Рада.png

Броварська міська рада — адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у складі Київської області. На місцевих виборах до міської ради обирається мер і 36 депутатів.

Склад Броварської міської ради обраної на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року:

Районна[ред.ред. код]

Броварській районній раді підпорядковані 3 селищні ради та 23 сільські ради, які об'єднують 45 населених пунктів. До Броварської районної ради на місцевих виборах обирається 36 депутатів.

Склад районної ради обраної 25 жовтня 2015 року:

Споруди Броварської міської ради
Приміщення броварських міської та районної рад
 
Установи Броварської міської ради
 

Відомі особистості[ред.ред. код]

Див. також: Почесний громадянин міста Бровари

Пам'ятний знак на відзначення 150-ї річниці поховання Т. Г. Шевченка

1829 року геніальний український поет, митець і мислитель Тарас Шевченко вперше відвідує Бровари, 15-річний підліток у валці з іншими кріпаками іде за паном Енгельгардтом, який переїжджає у Вільно. Пізніше, у 1840-х він ще кілька разів відвідав Бровари та Броварщину, що знайшло відображення у його творах «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Варнак», «Близнецы», «Сотник». Вже після смерті Шевченка, 19 травня 1861 року, процесія, що супроводжувала домовину поета, зупинялась у Броварах, її зустрічали студенти та представники інтелігенції міста Києва.

1936 року в місті було здійснено комплектацію трудової колонії № 5 НКВС, якою деякий час керував відомий педагог Антон Макаренко.

В місті народилися такі відомі люди як:

В місті також народилась Галина Колотницька, медсестра лівійського диктатора Муаммара Каддафі.[155]

Багато визначних українських спортсменів є випускниками Броварського училища олімпійського резерву. Серед них:

В 19571979 роках в Броварах жила Ольга Гасин — підпільниця Організації українських націоналістів, зв'язкова Олекси Гасина та Романа Шухевича.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Місто Країна Дата угоди
Фонтене-су-Буа Франція Франція 1985
Рокфорд Flag of the United States.svg США 1990
Слуцьк Білорусь Білорусь 1992
Сілламае Естонія Естонія 1992
Красницький повіт Польща Польща 2006
Тонала Мексика Мексика 2011[156][157]

30 вересня 2016 року, посилаючись на вторгнення російських військ в Україну, міський голова Броварів оголосив про розірвання угоди про співпрацю з російським містом Щолково[158], що існувала з 1992 року. [159]

Галерея[ред.ред. код]

Новорічна панорама Майдану Свободи

Примітки[ред.ред. код]

Герб Броварів до 2006 року
  1. Чисельність населення — щомісячна статистика Головне управління статистики у Київській області
  2. 1885 год. Европейская Россия, издательство Ильина
  3. Історія міста Бровари: Швидка комунізація і довга декомунізація. Машина часу. 5 канал. 28.11.2016
  4. Рекомендовано до вживання мовознавцем Олександром Пономаревим
  5. Дещо з ономастики
  6. Гамалій називав вік Броварів в понад 870 років у 1994 році
  7. Київщина випередила столицю темпами будівництва житла
  8. Генеральна карта Російської Імперії 1799 року зобразила Бровари як Броваркі
  9. Поштова карта київського намісництва записала Бровари як Бропарі
  10. Броварам - 386 років. Що варто знати про рідне місто?
  11. [data.gov.ua/file/46801/download?token=1RRgqTHO Бровари - Єдиний державний веб-портал відкритих даних]
  12. Дані Перепису населення України 2001 року (Київська область) на офіційному сайті
  13. із них 371 багатоповерховий будинок, 4 гуртожитки, 23 будинки ЖБК та ОСББ, 83 будинки відомчого підпорядкування.
  14. До нас, на Броварщину. Незалежний інформаційний портал Броварів та району
  15. Чернігівське наріччя: забута мова сіверян
  16. У Броварях поселяються і дворянські родини, як правило, це відставні військові — Соколіков, Антоненков, Білохвостов, Бублик, Грабовський, Забродіна, Кислий, Литвинов. Опис Семенова-Тяньшанського за збірником "Росія"
  17. За ред. І. Л. Лікарчука. Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528с.
  18. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (включені данні Броварів за 1891 рік)
  19. В. Мельник. «Євреї на Броварщині»/ «Нове життя». – Бровари, 1999, №21(9017), с. 3
  20. Етномовний склад міст у 1926 р.
  21. Про кількість та склад населення Київської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  22. Про кількість та склад населення Київської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  23. Рання Залізна доба на терені Броварщини
  24. Існування поселень часів Київської Русі на території Броварщини
  25. http://litopys.org.ua/hrushrus/iur10705.htm Хозарська зверхність, здогади про її вплив на полїтичну органїзацію Руси. Роля торговельних центрів. Варязкі дружин й їх значінне, розвій княжої власти // М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. I. — Розділ VII. — С. 5.
  26. 2.4. Заплава Дніпра в Києві в період становлення України (від 1240 р. до сер. ХІХ ст.)
  27. Така загадкова назва – Бровари
  28. Браві вори
  29. Гамалій називав вік Броварів в понад 870 років у 1994 році
  30. Археологічні пам’ятки на території Броварщини
  31. Браві вори brovarland
  32. сайт Броварської районної ради. Історична довідка
  33. Часи Київської Русі на землях Броварщини
  34. Мапа Галицько-Волинського князівства
  35. Мапа Великого князівства Руського
  36. Д.Гамалій. Церква у Броварах – 01.12.1990
  37. М. Барбон. «Нотатки про броварську старовину» / «Незглибима «Криниця». Антологія. – Броварі: Українська ідея. – 2005, с.380-388
  38. [1] з посиланням на журнал «Киевская старина», 1896 р. № 5, с. 261. Ця дата була також зазначена на старому гербі міста (до 2006 року).
  39. А. Бульвінський. «Хроніка письмових згадок про містечко Бровари XVII .»/ «Нове життя». – Бровари, 2001, с. 2
  40. Броварский замок в городе Бровары
  41. http://zyzlikov.forum2x2.ru/t291-topic М. Барбон. «Нотатки про броварську старовину» / «Незглибима «Криниця». Антологія. – Броварі: Українська ідея. – 2005, с.380-388
  42. Київ у визвольній війні 1648—1654 рр.
  43. До нас, на Броварщину ОГЛАВ БІЛОХАТИЙ
  44. Книга: Битва під Конотопом. 1659
  45. А. Бульвінський. «Хроніка письмових згадок про містечко Бровари XVII .»/ «Нове життя». – Бровари, 2001, с. 2-3
  46. ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ ЛИСТ ДО ДОНСЬКИХ КОЗАКІВ від 14 лютого 1668 року
  47. М. Барбон. «Нотатки про броварську старовину» / «Незглибима «Криниця». Антологія. – Броварі: Українська ідея. – 2005, с.380-388
  48. У 1776 році козаки Броварів подали скаргу Генеральному військовому суду про те, що Троїцький Больницький монастир Лаври хоче їх закріпачити.
  49. М. Барбон. «Нотатки про броварську старовину» / «Незглибима «Криниця». Антологія. – Броварі: Українська ідея. – 2005, с.380-388
  50. Володимир Мельник. Нам віра і пам’ять серця зігрівають – 25.11.1998
  51. Бровари у 18 столітті
  52. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  53. Історія міста
  54. У Броварах презентували рідкісні карти Київщини XIX століття
  55. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
  56. Історична довідка - Бровари
  57. Історія будівництва залізничного сполучення Бровари – Курськ у XIX столітті
  58. 900 пудів
  59. До нас, на Броварщину Браві вори
  60. Забутий броварський аеропорт
  61. Події Української революції початку 20 століття і наш край
  62. Винниченко і Петлюра - політичні портрети революційної доби
  63. Історія України - Коваль М.В.- Реорганізація Директорії
  64. Вторая война большевиков против УНР (декабрь 1918 — октябрь 1919)
  65. Броварська міська рада: Історія
  66. Влада і місто: нариси життя Києва за Директорії УНР (грудень 1918 — січень 1919 рр.) / О. Бойко
  67. “Богунці” і “таращанці” під час Громадянської війни на Броварщині
  68. Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. — Нью-Йорк: Червона калина, 1974. — 325 с.
  69. Повстанський детектив, або "лихі" 1920-ті на Броварщині
  70. Селянський повстанський рух на поч. 1920-х рр.
  71. Розвиток промисловості Броварів в 20-у столітті
  72. Історична ретроспектива: шляхи кобзарів у Броварах сходяться
  73. Жителі Броварщини на радянсько-фінській війні
  74. Танкісти в боях 1943 року на Броварщині
  75. Листівки ОУН-УПА на Броварщині
  76. Поштове відділення (Укртелеком) у Старому Місті (Бровари)
  77. Голод 1946 – 1947 років на Броварщині
  78. Золотая «копейка» советского автопрома: Неизвестные факты о ВАЗ 2101
  79. Теполохід назвали “Бровари”
  80. «БРОВАРИ Моє місто — Мій дім Бровари 2009 УДК 908 (477.41-21) ББК 26.89(4Укр-4Киї) Р25 Ратніков Д. Бровари. Моє місто – Мій дім. – Бровари, 2009. – 128 с.: іл. Висвітлено ...»
  81. Бровари. Моє місто - мій дім
  82. Бровари. Моє місто - мій дім
  83. Про торговий центр Термінал
  84. почалось будівництво нового мікрорайону Броварів
  85. В Броварах відкрито нову лікарню
  86. Відкриття нової поліклініки
  87. Рік тому на Євромайдані загинула броварчанка Антоніна Дворянець
  88. Повалення Леніна в Броварах 21.02.2014. Іван Палій
  89. Сьогодні депутати ухвалили бюджет-2016 та перейменували 70 броварських вулиць
  90. У Броварах перейменують ще кілька вулиць та демонтують пам’ятні дошки комуністичним ідолам. ОНОВЛЕНО
  91. Двосерійний фільм «5 каналу» про історію Броварів уже в мережі – ВІДЕО
  92. Будівництво у Броварах-2017: реконструкція садочків, проектування шкіл та новий стадіон в парку
  93. Тривають роботи на запасному полі стадіону "Спартак"
  94. Враховане середнє значення за період
  95. Приблизна оцінка населення поселення рибаків та розбійників на території Броварів
  96. Приблизна оцінка населення поселення рибаків та розбійників на території Броварів
  97. Приблизна оцінка населення поселення рибаків та розбійників на території Броварів
  98. Населення було знищено Монгольською навалою
  99. Приблизна оцінка населення на момент відбудови поселення
  100. Приблизна оцінка населення на момент відбудови поселення
  101. Приблизна оцінка населення
  102. Приблизна оцінка населення
  103. Приблизна оцінка населення
  104. На 1897 рік
  105. На 1917 рік
  106. На 1919 рік
  107. на 1989 рік
  108. На 2016 рік
  109. Блог історика: 1967 рік. Катастрофа, про яку наказали мовчати
  110. http://www.day.kiev.ua/47717/
  111. У Броварах (Київська область) горить новобудова магазину «Технополіс» площею 27 тис. кв. м. Склади розташовані біля заводу з виробництва алюмінієвих конструкцій.
  112. Під Києвом горять склади з побутовою технікою
  113. Пожежа в Броварах на складах «Технополісу» забрала життя однієї людини
  114. АВТОБУСНЫЙ ТРАНСПОРТ объединенная фотогалерея
  115. Електрокари у Броварах
  116. Бровари: довідник підприємств
  117. ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна лімітед» на who-is-who.com.ua
  118. Бровари – лідер Київської області за обсягом прямих іноземних інвестицій
  119. ТОВ «Хімлаборреактив»
  120. https://www.softex.aero/ Softex-Aero
  121. http://cfts.org.ua/news/2016/09/14/ukrainskaya_kompaniya_predstavila_prototip_novogo_skorostnogo_vertoleta_video_36415 Українська компанія представила прототип нового швидкісного вертольота (відео)
  122. новобудови на skyscraperpage.com
  123. Новий мікрорайон в Броварах
  124. новобудови Броварів
  125. Будівництво п’яти колекторів і очисних споруд в Броварах профінансує інвестор - ЗМІ
  126. Бровары в тройке лидеров по темпам роста численности населения в области
  127. ЖК А12
  128. «Сапсан–спорт»
  129. діаграма найвищих споруд України на 1972 рік
  130. «Киевстар» будет тестировать 3G-сеть в Броварах
  131. Первая 3G-связь появится в Броварах
  132. ЕКТА
  133. «Не хочу в камеру!»
  134. Чому я вирішив зняти 14-ту сесію на відео?
  135. У Броварах Дід Мороз просить депутатів не чіпати парк «Перемога»
  136. Радник Прем'єр-Міністра України звинуватив столичних журналістів у продажності
  137. Броварчани «перезавантажили» міське телебачення. Маєш право знати. 24.02.2014
  138. Турчинов призначив головою Броварської райадміністрації контрреволюціонера. Ні корупції! 10.06.2014
  139. Броварські депутати планують ліквідувати міське телебачення. Маєш право знати. 22.07.2014
  140. Мордух Тетяна Де причаїлась культура у Броварах ?, стаття в газеті «Вісті» (Новини Лівобережжя Київщини)
  141. http://www.calendarium.com.ua/ua/den_brovariv
  142. Крупнейший исторический парад прошел в Броварах. Обозреватель. 20.08.2010 (рос. )
  143. А у нас тренер — Гончаров! А у вас?.. // інф. у газ. «Газета По-киевски» № 184 за 2 жовтня 2009 року
  144. Усик здобув другу дострокову перемогу на профі-ринзі
  145. Рішення виконкому від 14.01.2013 №27 "Про підсумки роботи Броварського районного відділу ГУ ДСНС України в Київській області за 2013 рік"
  146. Броварська поліція презентувала групи швидкого реагування, – ФОТОРЕПОРТАЖ
  147. Указ Президента України «Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів»
  148. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні»
  149. Повалення Леніна в Броварах 21.02.2014. Іван Палій
  150. Д. Ратніков. Бровари. Моє місто — Мій дім. — Бровари, 2009. — 144 с.: іл. // Вказано на с. 60-63
  151. Д. Гамалій. « …І воскресне пам’ять»/ «Нове життя». – Бровари, 1992, №52(8295), с.4
  152. Дмитро Гамалій. Броварські церкви
  153. Храм Святої Трійці м. Бровари
  154. На Розвилці відкрили храм на честь Святого Тарасія – ФОТО
  155. Украинская медсестра Каддафи хочет обратно в Бровары
  156. Мексиканські гості в Броварах
  157. Місто Бровари з Київщини здобуло побратима в Мексиці
  158. Бровари розривають співпрацю із російським містом Щолковим – ДОКУМЕНТ. Маєш право знати. 04.10.2016
  159. Договір про співпрацю з російським Щолковим розірвано

Посилання[ред.ред. код]