Бровки Перші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бровки Перші
Будинку старої школи в с.Бровки 68.JPGСтара школа в теперішньому стані
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський
Рада/громада Бровківська сільська рада
Код КОАТУУ 1820380801
Основні дані
Колишня назва Бровки
Населення 961
Площа 32,17 км²
Густота населення 29,87 осіб/км²
Поштовий індекс 13444
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 49°55′55″ пн. ш. 29°11′51″ сх. д. / 49.93194° пн. ш. 29.19750° сх. д. / 49.93194; 29.19750Координати: 49°55′55″ пн. ш. 29°11′51″ сх. д. / 49.93194° пн. ш. 29.19750° сх. д. / 49.93194; 29.19750
Середня висота
над рівнем моря
236 м
Водойми річка Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради вул. Івана Франка, с. Бровки Перші, Андрушівський р-н, Житомирська обл., 413444; тел. 5-14-35
Карта
Бровки Перші. Карта розташування: Україна
Бровки Перші
Бровки Перші
Бровки Перші. Карта розташування: Житомирська область
Бровки Перші
Бровки Перші
Мапа

CMNS: Бровки Перші у Вікісховищі

Бро́вки Перші (в давнину — Бровки) — село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області.

Село розташоване за 1 км від залізничної станції Бровки (з 1870 року) (лінія Фастів - Козятин). Село межує з селом Ярешки і підпорядковується спільній сільській раді.

Походження назви[ред. | ред. код]

Щодо походження назви села “Брівки” існує три легенди.

Перша роповідає, що на місті села було два великі озера. Люди почали селитися навколо цих озер, і дивлячись звисока, неважко було помітити, що будинки були ніби брови над очима. І саме на честь цього незвичного явища поселення назвали Брівками.

Інша розповідає,що жив тут пан,який мав у своєму розпорядженні велику територію. І була в нього дочка з надзвичайно красивими бровами. Саме на честь краси брів своєї доньки він назвав одне із сіл Брівками.

Третя легенда розповідає, що в нашому селі за часів козаччини жив козак на ім'я Бровко. У селі він побудував красиву церкву і саме на честь засновника цієї споруди село було назване Брівками.

Історія[ред. | ред. код]

Мапа 1860 р.

Під час правління польського короля Сигізмунда III село було колонізоване польською шляхтою. Воно було власністю князів Любомирських, а потім Рогозинських. Починаючи з 18 століття, селом, яке входило до Сквирського повіту, володів рід Сцібор-Рильських. Село мало власну церкву та вітряний млин.

З 1834 року селом, разом із сусідніми Ярешками (загалом — 412 чоловіч. душ), володів Діонизій-Каетан (Діонисій Антонович) Рильський (Сцібор-Рильський) — двоюрідний брат Теодора Рильського — прадіда Максима Рильського і онук відомого Шимона Рильського, що належав до гербу Остоя. Протягом трьох років згідно з вибором місцевого дворянства Діонисій Сцібор-Рильський був сквирським повітовим суддею. У 1870 населення становило 723 православних і 39 католиків.[1]

До 1918 селом володів Оскар Сцібор-Рильський (Oskar Ścibor-Rylski) разом з дружиною Марією з роду Раціборовських.

За свідченнями очевидців, від Голодомору 1932–1933 рр. у селі загинуло 19 людей[2].

Персоналії[ред. | ред. код]

Збігнєв Сцібор-Рильський
  • Шевченко Олесь Євгенович (22 лютого 1940), народився в м.Сквира Київської обл. Журналіст, учасник національно-визвольного руху, політичний діяч, кавалер ордена «За мужність» 1 ступеня. У 1957 р. закінчив десятирічку у школі, що розміщувалася в маєтку Сцібор-Рильських. Надалі навчався й мешкав у Києві. Одружений з Лідією Шевченко (дів. — Сидоренко, с. Бровки, 16 липня 1946), яка по материнській лінії (Шостаківські) є прямим нащадком діда президента УНР Михайла Грушевського Федора Грушевського.
  • З Бровками пов'язнані дитячі спогади Максима Рильського, який гостював у родичів по батьковій лінії, маєток яких знаходився в Бровках. Ці спогади знайшли відображення у перших віршах поета:
ДИТИНСТВО
М.Т.Рильський
На стільці я їду по Сахарі,
Пелікана з палички стріляю,
Поринаю в піну Ніагари, 
Океан на трісці пропливаю.

Вчора був я лоцманом. Синіли
І ревіли темнокосі хвилі,
А сьогодні я господар вілли, 
Де в саду блукають пави білі.

Взавтра маю їхати в Пампаси, 
Де бізони бродять табунами, 
І складаю їстівні припаси: 
Сухарі, консерви, сир од лами.

А Ясько готує томагавки
І бурмоче, чистячи гвинтовки, 
Що, мовляв, бізон - не для забавки, 
А Пампаси - не Криве й не Бровки. 
1911-1918

Фото з архіву Сцібор-Рильських[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Маєток.jpg

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чернецький Євген. Розділ VII. Родознавчі студії. Архів оригіналу за 19 листопад 2009. Процитовано 27 липень 2009. 
  2. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 215
  3. Generał brygady Zbigniew Ścibor-Rylski ps. «Motyl»