Бровченко Володимир Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Бровченко
Бровченко Володимир Якович.jpg
Ім'я при народженні Бровченко Володимир Якович
Народився 1 червня 1931(1931-06-01)
Українська РСР Мала Виска
Помер 19 серпня 2013(2013-08-19) (82 роки)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСР,
Україна Україна
Національність українець
Діяльність поезія
Alma mater Одеська національна академія харчових технологій
Мова творів українська
Роки активності 1953—2013
Magnum opus «Шумлять жита»
Партія КПРС
Діти Микола Бровченко
Премії імені П. Тичини,
Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (1994)

Володи́мир Я́кович Бро́вченко (1 червня 1931, Мала Виска — 19 серпня 2013[1]) — український поет та громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. Під час війни брав участь у бойових діях, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями.

Після закінчення середньої школи вступив 1955 р. до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській районній газеті опубліковано його першого вірша «Хліб».

По закінченні інституту працював інженером-механіком консервного комбінату в Херсоні. Згодом став організатором і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (нині — «Новий день»). У газеті працював до 1961 р. Перша поетична збірка «Шумлять жита» побачила світ в Одесі 1956 року. 3 цією книжкою 1958 року Володимира Бровченка прийняли до Спілки письменників України.

У 1973–1979 рр. — головний редактор журналу «Дніпро», з 1979 по 1991 р. — голова правління Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

Активно працював у громадських організаціях: Українському фонді культури, Українській раді миру, Товаристві «Україна — світ», входячи до складу їх президій.

У 1988 році став одним зі співзасновників Товариства української мови імені Т. Шевченка.

Батько двох синів — Микола Бровченко та Іван Бровченко.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Друкувався з 1953 р.

За 50 років літературної праці В.Я Бровченком було написано і видано понад 30 книжок: «Зустрічайте сонце» (1959), «Скеля Любові» (1964), «Нерозстріляні зорі» (1966), «Перелоги» (1968), «На крилах вечорів» (1971), «Думна гора» (1975), «Вічний жайвір» (1977), «Зошит з-під каменя» (1980), «Найдорожче» (1981), «Повернення з літа» (1985), роман у віршах «Як Мамай до Канади їздив» (1984), збірник пісень «Вірність» (1980) та ін.

Твори друкувалися в перекладах багатьма мовами народів колишнього СРСР. Три збірки поезій у перекладі російською побачили світ у Москві. Вірші видавалися англійською, німецькою, румунською мовами.

1991 року фірма «Мелодія» випустила платівку-гігант пісень на вірші В. Бровченка «Згадай мене». У творчій співпраці з відомими композиторами О. Білашем, В. Буєвським, Л. Дичко, О. Левицьким, С. Козаком, братом Павлом Бровченком, К. Мясковим, В. Мовчаном написав низку пісень, які звучать у концертах, на радіо і телебаченні, входять до репертуару знаних співаків, хорових колективів.

У 1993 році спільно з Олександром Білашем створив кантату на пошанування жертв Голодомору - "Надвечірні дзвони".

За збірку поезій «Страсний четвер» у 1994 р. удостоєний міжнародної премії ім. В. Винниченка. Збірку віршів «Презентація з молитвою» відзначено премією імені Павла Тичини (2004 p.) За вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм В. Я. Бровченку присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня

Остання книга Володимира Яковича Бровченка побачила світ у 2005 році. Це спогади поета «Вікнина», що охоплюють період від 30-х років минулого століття до початку XXI.

Збірки[ред. | ред. код]

«Шумлять жита», «Зустрічайте сонце», «Скеля Любові», «Не розстріляні зорі», «Перелоги», «На крилах вечорів», «Думна гора», «Сурми», «Вічний жайвір», «Погода на завтра», «Навперейми літам», «Повернення з літа», «Вогонь на обрії», «Вибране», «За тиждень до воскресіння», «Страсний четвер», «Свічка під вітром», «Повернення Богородиці», «Презентація з молитвою», «Мала Виска. Степова книга»; роману у віршах «Як Мамай до Канади їздив»; збірників пісень «Вірність», «Материне поле», «Голуби», «Згадай мене».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]