Бродівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бродівський район
Coat of Arms of Brody Raion.png Brody1 rh.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Львівська область Львівська область
Код КОАТУУ: 4620300000
Утворений: 1939
Населення: 59 981 (на 1.08.2013)
Площа: 1157 км²
Густота: 52.1 осіб/км²
Тел. код: +380-3266
Поштові індекси: 80600—80674
Населені пункти та ради
Районний центр: Броди
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 23
Міста: 1
Смт: 1
Села: 101
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 80600, Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, пл. Ринок, 1, 4-22-31
Веб-сторінка: Бродівська РДА
Голова РДА: Стронський Василь Тарасович
Голова ради: Шайдулліна Ольга Василівна

Бро́дівський район — район Львівської області в Україні. Районний центр — місто Броди. Площа району — 1162 км², населення — 59 981 осіб (станом на 1.08.2013).

Історія[ред.ред. код]

Бродівський район утворений 27 листопада 1939 року. Він розташований в північно-східній частині Львівської області. У 1959 році до складу району увійшов Заболотцівський район.

Географія[ред.ред. код]

Бродівський район межує з такими районами: Золочівським, Буським та Радехівським Львівської області, Горохівським Волинської області, Кременецьким Тернопільської області, Радивилівським Рівненської області.

Більша частина району розташована на Брідській рівнині, яка географічно належить до Малого Полісся. Середня висота рівнини — 240 м над рівнем моря. Південь Брідщини перетинає низькогірне пасмо Вороняки, яке є частиною Подільської височини (найвища точка — гора Високий Камінь, заввишки 440 м). Південно-західною частиною району проходить Головний європейський вододіл.

Рельєф[ред.ред. код]

Територія Бродівського району лежить на території Львівської западини. На поверхні залягають мезозойські відклади, тобто крейда, мергелі, вапняки. На півночі і північному сході на поверхні залягають неогенові відклади (піски, пісковики, вапняки, гіпси, глини).

Частина території, яка розташована в Буго-Стирському природному районі, є найбільш піднятою водороздільною частиною території Малого Полісся. Лівобережжя річки Стир займають денудаційні рівнини на осадових породах, правобережжя — зандрові та зандрово-аллювіальні рівнини.

Вороняки — частина розчленованого Подільського плато, вбік рівнини Малого Полісся обривається крутим уступом, має абсолютні висоти: 350—400 м. Рельєф відрізняється зрілими ерозійно-денудаційними формами. Річкові долини і балки, які розділяють уступ і вододіл, характеризуються широкими днищами і пологими схилами. Горбоутворення відрізняються м'якими контурами і невеликими відносними висотами (50—100 м).

По краю Подільського плато в смт Підкамінь починається Товтровий кряж, який простягається в південно-східному напрямку. Товтровий кряж являє собою давній бар'єрний риф з абсолютними висотами 400—436 м. Товтрові горби в межах плато піднімаються на 40—80 м. Головна гряда має плоску вершину і досить круті схили. На вершині залягають малопотужні прошарки суглинків, під якими дуже часто містяться рифові вапняки. На поверхні останніх спостерігаються карстові мікроформи (тріщини, діри, воронки). По два боки головної гряди розташовані товтрові піднесення.

На півдні Бродівського району трапляються скелі-останці, уступи, яри. На південному заході трапляється гірський рельєф, а саме узгірно-хребтові, структурно-денудаційні та ерозійно-денудаційні низькогір'я. А на межі Бродівського та Радехівського районів на берегах річки Стир трапляється рівнинний рельєф з плоскими флювіальними (річковими) рівнинами.

Геологічна будова[ред.ред. код]

У геологічній будові Вороняк беруть участь осадові породи морського походження крейдяного періоду мезозойської ери і третинного періоду кайнозойської ери та континентальні відклади четвертинного періоду. В основі гір залягає потужна товща білої твердої крейди з включеннями чорного кременю. У складі верхньої крейди виділяється сеноманський, туронський, коньякський і сентонський яруси. Найпоширеніші серед них — відклади сеноманського ярусу. Їхній літологічний склад різноманітний: глауконітові піски та пісковики, вапняки і мертелі. Туронські відклади характеризуються одноманітним складом і представлені переважно білою писальною крейдою і крейдоподібними вапняками. Основна і характерна ознака турону — присутність у його складі декількох горизонтів сірого кременю. У відкладах турону трапляються численні рештки морських організмів (іноцерамів, брахіопод, їжаків, акул тощо). Уверх, по розподілу, туронські відклади поступово переходять у дуже близькі за зовнішнім виглядом і складом відклади коньякського ярусу.

Відклади палеогену поширені мало. Вони представлені зеленими кварцевоглауконітовими пісками, рідше пісковиками та мергелями потужністю до 12 м, які залягають на розмитій закарстованій поверхні крейди, заповнюючи її нерівності. Найчастіше їхні відслонення трапляються у верхів'ї річок Горинь та Ікви. На піднятих ділянках крейдового рельєфу палеогенові відклади відсутні. У цих випадках безпосередньо на крейді залягають морські утворення неогену.

Неогенові відкладення представлені середнім і верхнім міоценом. Залягають вони на розмитій поверхні давніших (палеогенових, крейдових, а місцями палеозойських) порід і покриваються четвертинними відкладами.

Згідно з даними «Укргеологорозвідки» на території району розташовані родовища суглинків, пісковиків і торфів.

Родовища суглинків: Підгорецьке, 9 км ПЗ від з/д ст. Ожидів, балансові запаси — 193 тис. м³, Підкамінське, півн.-західн. від смт Підкамень, балансові запаси 1479 тис. м³, резервне, Черницьке родовище пісковиків розташоване за 4 км до півдня від с. Черниця, затверджені запаси — 47 тис. м³. Геологічні умови сприяють відкриттю розробки, підготовці для промислового освоєння. Пісковики використовуються для місцевого будівництва доріг.

Річки[ред.ред. код]

Тут беруть початок річки басейну Дніпра — Стир (довжина в межах району 69 км), Іква (17 км); басейну Дністра — Серет (21 км). Загальна довжина річок району — 182,1 км, струмків − 270 км.

Район має розгалужену мережу річок. Густота річкової сітки коливається в межах 0,2—0,3 км². Долини річок Малого Полісся неглибокі з пологими схилами і широкими днищами. Найнижчий рівень води в річках спостерігається найчастіше в кінці серпня — на початок вересня. Весняна повінь продовжується 3 тижні. Її затяжний характер пояснюється тим, що територія району являє собою рівнину. Річний хід рівня річок характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо—осінньою меженню та високими дощовими паводками.

Також район багатий на підземні води. Західне Поділля відрізняється особливим режимом річок, які в більшості насичуються підземними водами (35—50 % річного стоку). Цей фактор зберігає річки від пересихання і зменшує коливання рівнів протягом всіх сезонів року.

Умови накопичення підземних вод сприятливі. Підземні води пристосовані до порід різного періоду, які на значних площах гідравлічно зв'язані між собою і часто створюють сполучені горизонти. Тому виділення водоносних горизонтів несе в якійсь мірі умовний характер.

1. Санто-туровський ярусу. Водовмістимі породи — мергель, крейда, вапняки. Водонасиченість обумовлена наявністю тріщин і карстів. Найбільша заводненість обмежена глибиною 100—120 м. Глибина залягання водоносних порід 2—213 м.

2. Тортонський ярус. Водоносний горизонт має різноманітні характеристики на різних ділянках. Дренується долинами річок і ярів. Потужність заводненої товщини 3−76,5 м, найпоширеніша глибина 5—15 м. Водонасиченість і мінералізація залежить від локальних умов. Швидкий водообмін веде до активізації карстових процесів.

3. Сарматський ярус. Водовмістимі породи — пісковики, піски, вапняки. Глибина 3,6—80 м. Перенасиченість цього горизонту веде до різкого зменшення стійкості схилів і утворення зсувів. Води безнапірні, часто дреновані.

4. Ярус четвертинних алювіальних відкладів. Розвинутий у долинах річок і крутих балок. Глибина частіше0,1—2,0 м. Багатоводність незначна. Потужність горизонту: 0,3—15 м. Живлення — атмосферні опади. Додаткове живлення з інших горизонтів, надходження води з річок під час повені. Режим непостійний, залежить від кількості опадів.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат району м'який і досить вологий.

В середньому щороку випадає 742 мм опадів. Середня температура найхолоднішого місяця −4,3°С, найтеплішого +18,7°С. Переважають західні і південно-західні вітри. Найбільша швидкість вітру спостерігається взимку 3,6-3,8 м/с, навесні і в осені 3,0—3,4 м/с.

Клімат району — атлантично-континентальний, характеризується високою вологістю, м'якими зимами з частими потеплінням, помірно теплим незасушливим літом. Він формується переважно під впливом Атлантичного океану (що виявляється у значній кількості опадів та швидкій зміні погоди), а також континентальних повітряних мас. Літо м'яке з частими грозами, зима холодна.

В залежності від віднесення до визначеного фізико-географічного району, окремі частини району відрізняються кліматичними умовами. Основні метеорологічні характеристики наведені в таблиці.

Середньорічна відносна вологість повітря о 13 годині — 65—68%, середньорічна температура повітря 6,8°С.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Корисні копалини[ред.ред. код]

Бродівський район багатий на корисні копалини, а саме: торф, буре вугілля, вапняк, кварцовий пісок, глину, залізну руду.

Ґрунти[ред.ред. код]

Більшість ґрунтів — чорноземні та перегнійно-карбонатні. Ґрунтовий покрив району порівняно складний. Формувався він протягом верхнього плейстоцену та голоцену, внаслідок речовинних компонентів, які складають ландшафтну оболонку планети. Наявність у Малому Поліссі пісків при близькому до поверхні заляганні крейдових відкладень обумовили формування характерних поліських ґрунтів.

Найрозповсюдженішими з них є дерно-слабозолисті ґрунти. Вони займають плоскі понижені міжріччя. Карбонатні породи залягають близько, тому ці ґрунти мають слабокислу або нейтральну реакцію, небагаті перегноєм (0,86—1,07%), сприятливий повітряний і водний режим при внесенні органічних добрив ґрунти достатньо родючі і значно зорані.

Піскові піднесення покриті дерно-слабоподзолистими пісковими ґрунтами, які мають несприятливі фізичні властивості та бідні на живильні речовини. Використовуються переважно як пасовища.

На ділянках міжріччя з виходом на поверхню крейдових порід утворились перегнійно-карбонатні ґрунти, які містять багато перегною (7—8%), мають слаболужну реакцію, мулиста фракція становить 30—50%. В умовах Малого Полісся це кращі за своїм потенціалом родючі ґрунти, повністю зорані.

В долинах річок розповсюджені дернові лугові, черноземно-лугові, лугово-болотні ґрунти. Торфоболотні ґрунти залягають в південній частині району в долині річки Стир і використовуються переважно під сінокоси і випаси.

На піднесених елементах рельєфу Вороняків сформувались сірі лісні ґрунти. Біля підніжжя уступу до Малого Полісся по конусах виносу залягають опідзолені чорноземи і потужні малогумусні чорноземи. Це найкращі природні родючі ґрунти району.

В межах Товтрового кряжу трапляються сірі лісні ґрунти і карбонатні чорноземи.

Утворення різних генетичних груп ґрунтів пов'язане складним зв'язком між лісовою і лісостеповою рослинністю, кліматичними умовами, утворюючими породами, рельєфом, господарською діяльністю людини.

У районі значну частину займають сільськогосподарські угіддя. Їхня площа — 63,4 тис. га. Велику площу займають ліси — 33,6 % території району. Водне плесо території становить 637 га.

Транспорт[ред.ред. код]

Дорожній знак на автошляху E40 під Бродами

Через Бродівщину проходять:

Транспортний комплекс у районі досить добре розвинутий, є такі види транспорту: автомобільний, залізничний, трубопровідний. Центр району місто Броди розташоване на перетині важливих транспортних шляхів.

Найкраще розвинутий автомобільний транспорт. Бродівський район має сполучення з усіма важливими транспортними вузлами Львівської області та сусідніми областями.

Добре розвинутий залізничний транспорт, район має сполучення з обласним центром містом Львів, також має сполучення з сусідніми Рівненською, Тернопільською та Волинської областями. Розвинутий і трубопровідний вид транспорту — по території району проходять нафтопроводи «Дружба» та «Одеса—Броди».

ЗМІ[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Г. Й. Свидовецька. Бродівщина заповідна.