Бромовіруси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bromoviridae
листок конюшини уражений Alfamovirus
листок конюшини уражений Alfamovirus
Класифікація вірусів
Група: IV
Родина: Bromoviridae
Роди

Alfamovirus
Anulavirus
Bromovirus
Cucumovirus
Ilarvirus
Oleavirus

Посилання
Вікісховище: Bromoviridae
EOL: 5037
NCBI: 39740

Бромовіруси (Bromoviridae) — РНК-вмісні віруси рослин.

Морфологія віріонів[ред. | ред. код]

Прості віруси. Капсид має ікосаедричну симетрію. Діаметр часточки 26-35 нм. Віріони складаються з кількох нуклеокапсидів різної довжини, але однакового діаметра. Зовнішня оболонка відсутня. Форма віріонів: паличкоподібні або ікосаедричні.

Фізико–хімічні та фізичні властивості[ред. | ред. код]

Молекулярна маса віріонів Mr =3.5-6.9x106. Плавуча густина CsCl = 1.35-1.37 г/см³. Коефіцієнт седиментації S = 63- 99S. Віріони витримують нагрівання до 60оС, нестабільні в присутності двовалентних катіонів (але є винятки), при дії сильних аніонних детергентів (SDS) та фенолу.

Геном[ред. | ред. код]

Тип нуклеїнової кислоти: Сегментована, лінійна ssRNA(+),становить 14-25 % маси віріону. Складається з трьох сегментів: RNA1(3.4 kb), RNA2 (3.1 kb), RNA3 (2.2 kb). Всі сегменти RNA на 5’-кінці мають сар, а 3’-кінець має тРНК-подібну аміноацильовану структуру. Геном кодує 4 білки ( у ВОМ та деяких ін. представників - 5). RNA1 та RNA2 мають по одній рамці зчитування – ORF1а та ORF2а (у ВОМ RNA2 має дод. ORF2b), та виступають як матричні RNA. RNA3 містить гени 2 білків – СР і МР, причому МР транслюється з RNA3 (2.2 kb), а СР – з sgRNA4 (1 kb), яка є транскриптом нон-сенс копії RNA3. Геном реплікуєтся в цитоплазмі, цикл звичайний для (+)РНК вірусів.

Склад віріону[ред. | ред. код]

4 білки. Структурний білок: СР (капсидний білок, 20-24 kDa). Три не структурні білки:

  • білок 1а (94kDa), скл. з двох доменів: один має гелі казну активність(участь у реплікації), інший – метилтрансферазну (приєдн. сар до 5’-кінця).
  • білок 2А (94kDa), РНК-залежна РНК-полімераза.
  • MP (movement protein, 30 kDa), транспорт вірусу через плазмодесми.

У деяких видів є білок 2В (11 kDa), що є продуктом RNA2 (ORF2b) і виступає супресором посттранскрипційного сайленсингу генів. Ліпіди і вуглеводи не виявлені.

Антигенні властивості[ред. | ред. код]

Нативні віріони є слабкими антигенами, том потребують фіксації формальдегідом, після чого можуть бути виявлені серологічно.

Біологічні властивості[ред. | ред. код]

(на прикладі типового представника: вірус огіркової мозаїки)

Господар: хвороба вражає абсолютно всі гарбузові культури, вражає понад 700 видів рослин, і зареєстрована на томаті, фізалісі, салаті, капусті та інших рослинах. Вірус вражає рослини, як у полі, так і в закритому ґрунті. Перші симптоми захворювання помітні на розсаді і проявляються вони на листках у вигляді світлих хлоротичних «мармурових», пізніше відмираючих ділянок. Зменшується кількість жіночих квіток, міжвузля коротшають, плоди набувають світло-зелене забарвлення. На світлому тлі можна розгледіти темно-зелені плями, схожі на бородавки.

Шляхи передачі в природі: переважно векторами Переносники: передається різними видами сисних комах (в основному, попелицями) і зберігається в тканинах бур'янів. Резерваторами інфекції є осот польовий, жоржини, гладіолуси, цинії, канни, флокси і т. д. Зараження вірусом іноді відбувається при механічному травмуванні рослин під час проведення агротехнічних робіт або при зривання плодів. З насінням огірків вірус не передається.

Географічне розповсюдження: по всій земній кулі разом з культурними рослинами.

Тропізм: клітини мезофілу, епідермісу, продихів.

Патологічні зміни: Сім'ядолі уражених сходів жовтіють, а на молодих листках проявляються крапки. Згодом листя зморщується, зростання сповільнюється. Часткова або повна загибель рослин спостерігається в умовах зниженої температури.

Профілактика та лікування[ред. | ред. код]

(на прикладі типового представника: вірус огіркової мозаїки) Ліки відсутні. Захисні заходи зосереджені на профілактиці захворювання.

  • Вирощування сортів і гібридів, що володіють стійкістю до CMV.
  • Не рекомендується вирощувати огірки на ділянках, які сусідять з плантаціями декоративних рослин (якщо останні сприйнятливі до вірусу).
  • Дезінфекція інструментів і садово-городнього інвентарю.
  • Знищення хворих рослин.
  • Своєчасне проведення заходів зі знищення бур'янів і шкідників.

Посилання[ред. | ред. код]