Бронзова скульптура
.jpg)
Бронза найпопулярніший метал для лиття металевих скульптур; литу бронзову скульптуру інколи називають просто «бронза». Її можна використовувати для статуй, окремо або в групах, рельєфів, невеликих фігурок і статуеток, а також бронзових елементів для встановлення на інші предмети, наприклад меблі. Інколи її золочать, щоб отримати позолочену бронзу або ормолу.
Звичайні бронзові сплави мають незвичайну й корисну властивість злегка розширюватися безпосередньо перед застиганням, таким чином заповнюючи найтонші деталі форми. Потім, коли бронза охолоне, вона трохи стискається, що полегшує її відокремлення від форми.[1] Їх міцність і пластичність (відсутність крихкості) є перевагою при створенні фігур у позах дії, особливо у порівнянні з різними керамічними або кам'яними матеріалами (наприклад, мармуровою скульптурою). Ці якості дозволяють створювати розширені фігури або фігури, які мають невеликі поперечні перерізи на своїй опорі, наприклад кінні статуї.[2]
Але цінність бронзи для інших цілей, окрім виготовлення статуй, є невигідною для збереження скульптур; збереглося небагато великих стародавніх бронзових скульптур, оскільки багато було переплавлено для виготовлення зброї чи боєприпасів під час війни або для створення нових скульптур на честь переможців. Натомість набагато більше кам'яних і керамічних виробів збереглося протягом століть, хоча б у фрагментах. В багатьох країнах публічні бронзові пам'ятники стають здобиччю мисливців за кольоровими металами через цінність бронзи.[3]
Існує багато різних сплавів бронзи. Як правило, сучасна бронза складається з 88 % міді та 12 % олова.[4] Альфа-бронза складається з альфа-твердого розчину олова в міді. Альфа-бронзові сплави з 4-5 % олова використовуються для виготовлення монет й низки механічних застосувань. Історичні бронзи дуже різноманітні за складом, оскільки більшість металістів, ймовірно, використовували будь-який брухт, який був під рукою; метал англійського глостерського свічника XII століття — бронза, що містить суміш міді, цинку, олова, свинцю, нікелю, заліза, сурми, миш'яку з надзвичайно великою кількістю срібла – між 22,5 % в основі і 5,76 % в сковороді під свічкою. Пропорції цієї суміші можуть припустити, що свічник був зроблений зі скарбу старих монет. Бенінські бронзові вироби дійсно латунні, а романська купіль у церкві Святого Варфоломія в Льєжі описується як бронза та латунь.
За бронзової доби зазвичай використовувалися дві форми бронзи: «класична бронза», приблизно 10 % олова, використовувалася для лиття; і «м'яку бронзу», приблизно 6 % олова, вибивали зі зливків для виготовлення листів. Холодну зброю в основному відливали з класичної бронзи, а шоломи та обладунки з м'якої бронзи. Згідно з одним визначенням, сучасна «статуарна бронза» складається з 90 % міді та 10 % олова.[2]
З історичних документів відомо, що стародавні греки деякій час надавали перевагу скульптурам з бронзи. Розвинена на ту добу технологія їх виготовлення дозволяла ставити скульптури в грецьких храмах як богам грецького пантеону чи міфічним героям, так і реальним спортсменам — переможцям священних ігор. Коли захоплену Грецію перетворили на чергову римську провінцію, знайдені бронзові скульптури масово вивозили у Римську імперію. В добу середньовіччя знайдені бронзові скульптури в Греції та в провінціях Римської імперії переплавляли на метал задля виготовлення зброї. Бо середньовічна Європа постійно або воювала, або готувалася до війни, що підштовхувало винаходи та технічний прогрес європейської цивілізації.
В середньовічному Римі випадково збереглася лише монументальна бронзова фігура імператора Марка Аврелія верхи. Християнський на той час Рим помилково вважав скульптуру — монументом імператору Костянтину, що вперше затвердив за християнством статус державної релігії. Так помилка сприяла збереженню монументу на століття. В XVI столітті скульптор Мікеланджело Буонарротті використав фігуру як візуальний центр площі на римському Капітолії.
Дрібні бронзові фігури знаходили під час варварські проведених розкопок. В Італії античні бронзи стали предметом колекціонування з доби Відродження. Привабливість античних бронз була такою великою, що в Італії XVI ст. відновили технологію їх виготовлення. Розпочалося як копіювання античних оригіналів, так і виготовлення підробок на античний манер. Ними уславився флорентійський скульптор Сімоне Б'янко, що працював у Венеції. Про нього мимохідь згадував Джорджо Вазарі в своїх «Життєписах». Сімоне Б'янко навіть підписи на скульптурах робив грецькою мовою. Другий скульптор — отримав прізвисько Антіко за прихильність до стилістики античних скульптур.
У XVIII столітті розпочалися систематичні розкопки в давньоримських містах Помпеї та Геркулануму, що загинули від виверження вулкану Везувій. Розкопки і дали перші значні пам'ятки бронзових скульптур доби античності в якісних копіях чи оригіналах («Танцюючий фавн», з будинку Фавна та ін.) Розкопки в Греції в XIX—XX ст. дали уламки бронз вже на територіях самої Греції. У XX столітті отримала розвиток підводна археологія, що дала унікальну можливість знайдення та вивчення оригіналів античних бронз, мало пошкоджених через особливі умови перебування артефактів (голова філософа з Антикітерського корабля, Зевс з мису Артемисіон 1926 р. знаходження, фігура Афіни, знайдена в морі біля Пірея у 1959 р. тощо.) Свій снесок дають і розкопки на суходолі (бронзова скульптура Геракла з Малої Азії, портретне погруддя цариці Динамії, шолом з кургану Мірзи Кекуватського, юнак з кіфарою в збірці музею Ермітаж).
-
-
Бронзова статуетка коня, суцільнолита, початок V ст. до н.е., Аргівська майстерня. -
Оратор, прибл. 100 BC, етруско-римська бронзова статуя, що зображує Ауле Метеле (лат. Aulus Metellus), етруського чоловіка в римській тозі, який займається риторикою ; на статуї є напис етруським алфавітом -
Брауншвейгський лев, прибл. 1166, Брауншвейг, Німеччина -
Позолочені бронзові двері баптистерію Флорентійського собору (Лоренцо Гіберті, 1401–22). -
-
Персей з головою Медузи, Бенвенуто Челліні, 1545–54, у Лоджії Ланці на площі Синьйорії у Флоренції, Італія (після очищення статуї) -
Карл V, імператор Священної Римської імперії, Леоне Леоні, середина 16 століття -
Патинований бронзовий (угорі) та ормолу (внизу) годинник у стилі ампір, бл. 1810, П'єр-Філіп Томір -
-
Військовий меморіал Проспект-Парк, Август Люкман, 1921 рік, Проспект-Парк, Бруклін -
-
-
Jeté, Enzo Plazzotta, 1975, Millbank у Вестмінстері, Англія, ілюструє можливості матеріалу -
«Баланс» Девіда Аскалона показує, як реактивні хімікати, нанесені на метал, створюють мармурову синю поверхню
- ↑ Savage, George (1968). A Concise History of Bronzes. New York: Praeger. с. 17. OCLC 593861928.
- ↑ а б Hornbostel, Caleb (1991). Construction Materials: Types, Uses and Applications (вид. Second). New York: John Wiley & Sons. с. 175. ISBN 9780471851455.
- ↑ Article: Beauty and the Beast in Cornville Arizona. April 2007. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 19 травня 2011.
- ↑ Knapp, Brian (1996). Copper, Silver and Gold. Danbury, CT.: Grolier Educational. ISBN 9780717275786.
- ↑ R20S09-624. Museo Archeologico Nazionale di Cagliari (італ.). Процитовано 5 січня 2025.
- Scholten, Frits (2011). European sculpture and metalwork. New York: The Metropolitan Museum of Art. ISBN 9781588394415.
- Weinryb, Ittai, The Bronze Object in the Middle Ages (Cambridge, 2016).
- Dafas, K. A., 2019. Greek Large-Scale Bronze Statuary: The Late Archaic and Classical Periods, Institute of Classical Studies, School of Advanced Study, University of London, Bulletin of the Institute of Classical Studies, Monograph, BICS Supplement 138 (London).
- J. Boardman, Greek Sculpture, The Classical Period, London 1983.
- Бронзова скульптура та архітектура
- Виставка MMA ритуальних посудин династії Шан
- 26-хвилинний фільм про Огюста Родена та ворота пекла
- Коротке відео про роботу бронзового скульптора
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |