Бронєвой Леонід Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бронєвой Леонід Сергійович
Leonid Bronevoy.jpg
Народився 17 грудня 1928(1928-12-17)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 9 грудня 2017(2017-12-09)[1] (88 років)
Москва, Росія
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Рід діяльності актор
Alma mater Школа-студія МХАТ і Uzbekistan State Institute of Arts and Culture[d]
Заклад Malaya Bronnaya Theatre[d], Q4274098?, Оренбурзький обласний драматичний театр імені М. Горького, Q16640039?, Voronezh State Academic Drama Theatre A. Koltsov[d] і Ленком
Роки діяльності 19502017[2]
Батьки Q45191710?
Нагороди
IMDb ID 0111424

Леоні́д Сергі́йович Бронєво́й (рос. Леонид Сергеевич Броневой; 17 грудня 1928(19281217), Київ, Українська СРР — 9 грудня 2017, Москва, Росія[7]) — радянський і російський актор, Народний артист СРСР (1987), лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих та Державної премії РФ імені К. С. Станіславського, Народний артист України (2013)[8].

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині Соломона Йосифовича Бронєвого (справжнє прізвище — Факторович),[9] генерала НКВД, та його дружини Белли Львівної. Батько був начальником 6-го відділу НКВС УСРР, згодом репресований (арештований у 1937, «отримав» 5 років, потім термін продовжили, звільнився у 1946). Матір працювала бухгалтером, похована на Байковому кладовищі у Києві. Сестра матері — співачка Олена Ландау,[10] солістка Львівської опери у 1940—1941 та 1944—1945 роках[11]. Стрийко — Олександр Факторович (Бронєвой).

Навчався в Ташкентському інституті театрального мистецтва та Школі-студії МХАТ.

Починав акторську кар'єру в провінційних театрах СРСР — грав на сценах Іркутська, Грозного, Оренбургу, Вороніжа.

У Москві працював у Театрі на Малій Бронній.

Дебютом в кіно стала роль у стрічці «Товариш Арсеній» (1964). Успіх і популярність принесла роль Генріха Мюллера в кіносеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973).

З 1988 року грає в театрі «Ленком» (Москва).

Проживав у 2-кімнатній квартирі у Москві. Свого часу в ній побував начальник охорони Президента Росії, обіцяв допомогти з ремонтом, але далі обіцянки справа не пішла[12].

Сім'я[ред.ред. код]

Перша дружина — Валентина Блінова (померла від раку), їх донька — Валентина (мала 4 роки, коли втратила матір). Друга дружина — Вікторія.

Громадянська позиція[ред.ред. код]

У березні 2014 року підтримав анексію Криму та агресивну політику Путіна стосовно України[13].

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. 1964 — Товариш Арсеній — полковник жандармерії
  2. 1965 — Лебедєв проти Лебедєва — Євген Вікторович
  3. 1967 — Твій сучасник — референт міністра
  4. 1968 — ...І знову травень! — Снігурівський Євген Львович
  5. 1970 — Водевіль про водевіль
  6. 1971 — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Повинною головою… (Справа № 4) — Кудряшов
  7. 1972 — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Шантаж (Справа № 6) — Кудряшов у в'язниці (сцена)
  8. 1973 — Виконуючий обов'язки — Тугодаев, замовник проекту
  9. 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — Генріх Мюллер
  10. 1974 — Лікаря викликали? — Медведєв Леонід Сергійович, професор
  11. 1974 — П'ятірка за літо — Степан Петрович, кухар, говорить віршами
  12. 1974 — Таня — Семен Семенович Васін
  13. 1975 — Концерт для двох скрипок — професор
  14. 1975 — Агонія — Іван Федорович Манасевич-Мануйлов
  15. 1975 — Маяковський сміється — Олег Баян
  16. 1975 — Ольга Сергіївна — тютя
  17. 1975 — Прошу слова — Петро Васильович Алтухов, колишній голова міськвиконкому
  18. 1977 — Озброєний і дуже небезпечний — Пітер Дамфі
  19. 1979 — Викрадення «Савойї» — Шаллов Жан, комерсант
  20. 1979 — Той самий Мюнхгаузен — герцог — курфюрст Ганновера
  21. 1980 — Які наші роки! — Михайло Михайлович Осташенко, батько Майї
  22. 1980 — Карл Маркс. Молоді роки — Ліон Філіпс
  23. 1982 — Повернення резидента — Йоганн Штаубе
  24. 1982 — Покровські ворота — Аркадій Варламович Велюрів
  25. 1983 — Якщо вірити Лопотухіну — Юрій Леонідович, директор школи
  26. 1984 — Формула кохання — Доктор
  27. 1986 — Кінець операції «Резидент» — Йоганн Штаубе
  28. 1986 — Чичерін — Максим Литвинов
  29. 1986 — Що таке Єралаш? (Музично-телевізійний фільм-вистава) — редактор «Єралашу»
  30. 1987 — Загадковий спадкоємець — Олексій Миронович лізовскіх, нотаріус
  31. 1988 — Велика гра — Вернье
  32. 1988 — Фізики — Алек Джаспер Кілтон
  33. 1990 — Будиночок на околиці — Панас Миколайович
  34. 1991 — Небеса обітовані — Семен Єфремович Бакурін
  35. 1992 — Старі молоді люди — Віктор Максимович, депутат
  36. 1993 — Італійський контракт — Дон Лючино
  37. 1997 — Шизофренія — кравець
  38. 1997 — Корабель двійників — генерал ФСБ
  39. 2007 — Прості речі — Володимир Михайлович Журавльов
  40. 2008 — Без вини винуваті — Мендельсон

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
  • Большой энциклопедический словарь. (рос.)
  • Леонид Броневой: «Писатель Леонов сказал бы…» // Бульвар Гордона. — 2016. — № 32 (588) (авг.). — С. 8—12. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.