Броніслав Залеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Броніслав Залеський, 1875 (?).
Броніслав Залеський
пол. Bronisław Zaleski, біл. Браніслаў Францавіч Залескі
Шевченко серед товаришів.jpg
Зліва направо — Броніслав Залеський, Людвік Турно, Тарас Шевченко. Робота Тараса Шевченка. Кольоровий папір, сепія, китайське білило. Липень — серпень 1851 року.
Псевдо Lićwin (Литвин)
Народився 21 червня 1819(1819-06-21)
Визна, Мінська губернія; нині Червона Слобода Солігорського району Мінської області
Помер 2 січня 1880(1880-01-02) (60 років)
Ментона
·туберкульоз
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність громадський діяч, журналіст, видавець, історик, художник
Alma mater Імператорський Дерптський університет[d]
Мова творів польська

Броніслав Залеський у Вікісховищі?

Бронісла́в Фра́нцович Зале́ський (пол. Bronisław Zaleski; біл. Браніслаў Францавіч Залескі; *21 червня 1819(18190621) або 1820, Визна, Мінська губернія; нині Червона Слобода Солігорського району Мінської області — 2 січня 1880, Ментона) — польський і білоруський громадський діяч, журналіст, видавець, історик і художник.

Біографія[ред. | ред. код]

Броніслав Залеський народився в шляхетській сім'ї. Здобув домашню освіту, пройшов курс гімназії. У 1837 році вступив до Дерптського (Тартуського) університету. Наступного року за участь у гуртку польських студентів, пов'язаному з конспіративною організацією Шимона Конарського, був виключений і заарештований.

Після двох років ув'язнення Залеського заслали до Чернігова. У 1842-му він закінчив Харківський університет. Заслання тривало до 1845 року.

Броніслав Залеський, 1850.

Відбувши кару, оселився у Вільні й налагодив зв'язок з учасниками польського визвольного руху. В 1846 Залеського заарештували вдруге й після слідства послали служити рядовим в Окремому Оренбурзькому корпусі. З 1848 по 1856 він служив у другому (Оренбург), четвертому (Ак-Мечеть), сьомому (Златоуст) і дев'ятому (Богословський завод) лінійних батальйонах. Тут Залеський подружився із засланцями Зиґмунтом Сєраковським та Олексієм Плещеєвим. З Тарасом Шевченком познайомився і заприятелював у листопаді 1849 року в Оренбурзі. Як художник, Залеський був прикомандирований допомагати Шевченкові завершувати малюнки, що їх поет виконав під час Аральської описової експедиції. У 1851 році вони разом із Людвіком Турном узяли участь у Каратауській експедиції Олександра Антипова. У цей час український митець намалював Залеського на картині «Шевченко серед товаришів». У цій експедиції вони удвох понад три місяці жили в одному наметі[1]. Згодом «за відмінно ретельну службу» Залеський дістав звання унтер-офіцера. У 1853 році, відзначившись під Ак-Мечеттю, він став офіцером, а 12 червня 1856 року звільнився зі служби в другому лінійному батальйоні, маючи звання прапорщика. З 1853-го тривало листування друзів. Збереглося шістнадцять листів Шевченка до Залеського і одинадцять — Залеського до Шевченка. Шевченко надсилав Залеському свої малюнки, і той, бажаючи матеріально допомогти поетові, продавав їх. Востаннє вони зустрілися 1859 року, коли Залеський у службових справах приїхав до Петербурга. Примітки Залеського до листів Шевченка у 1890-му опублікував Іван Франко[2].

Повернувшись у Мінську губернію, Броніслав Залеський мешкав у родовому маєтку Рачкевичі під Слуцьком, у Барановичах і Гродні, служив у редакційних комісіях (у Мінську та Москві), що провадили підготовчу роботу для селянської реформи 1861 року. У 1860 році він дістав закордонну відпустку й уже не повернувся в Росію. Жив у Дрездені, Римі та Парижі.

За кордоном Залеський підтримував зв'язок з революційними організаціями. Зокрема, у 1863 році допомагав закупити зброю для учасників польського визвольного повстання 1863–1864 років. Упродовж багатьох років співпрацював з польською емігрантською пресою, здобув популярність як історик і художник. З 1866 року він був секретар Історико-літературного товариства (пол. Towarzystwo Historyczno-Literackie) і редактор «Анналів Історико-літературного товариства» (пол. Rocznik Towarzystwа Historyczno-Literackiego). Цього ж року Залеський видав книжку Wygnańcy polscy w Orenburgu («Польські засланці в Оренбурзі»).

У 1868 Залеський став директором Польської бібліотеки в Парижі. Був член Академії знань (попередниці Польської академії наук), автор і видавець біографічних та мемуарних робіт, присвячених Адамові Єжи Чарторийському, Єронімові Кайсевичу та Людвіку Орпішевському. 1865 року видав у Парижі альбом «Життя киргизьких степів» французькою мовою[3]. У цьому виданні він відтворив кілька малюнків Шевченка.

Залеський належав до членів польського політичного салону «Отель Ламбер» у Парижі, був другом Ципріана Каміля Норвіда.

Помер від туберкульозу в Ментоні[4].

Митецькі твори Залеського[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Michał Bakunin i odezwa jego do przyjaciół rossyjskich i polskich. Księgarnia Polska, 1862
  • Ignacy Krasicki, Bronisław Zaleski, Ksawery Pillati. Bajki i przypowieści. Nakładem Bolesława Maurycego Wolffa, 1880
  • Michał Zaleski, Bronisław Zaleski. Pamiętniki Michała Zaleskiego, wojskowego wielkiego ksiestwa Litewskiego, posła na Sejm czteroletni, 1879
  • Z źycia Litwinki 1827–1874: Z listów i notatek zloźył Bronisław Zaleski. 1876. Білоруський переклад: «З жыцця літвінкі» (про Гелену Скірмунт). Мінск, 2009
  • La vie des Steppes Kirghizes. Paris, J. B. Vasseur, 1865. Пер. з фр.: Залесский, Бронислав. Қазақ сахарасына саяхат: Алматы: ӨНЕР, 1991.- 131 бет.
  • Залеский Б. Ф. Из заметок о Шевченко. (1849–1852. Шевченко в ссылке. Его участие в экспедиции А. И. Бутакова по составлению карты Аральского моря и в поездке на Мангышлак. В тексті — коментарі до листів Шевченка, адресованих автору за 1853–1857 рр. з відомостями про творчість Шевченка в засланні). В кн.: Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. М., 1962, с. 237–241. Прим.: с. 444–446
  • Залесский Б. Қазақ сахарасына саяхат. Алматы, 1991.- 132 бет.
  • Залесский Б. Қазақ даласының өмірі. Астана: Аударма, 2003. — 264 б
  • Александровіч С. Старонкі братняй дружбы. Мн., 1960. С. 173–181
  • Грыцкевіч В. Сябар Кабзара па ссылцы // Грыцкевіч В. Нашы славутыя землякі. Мн., 1984; PSB; ЭГБ, т. 3; АЗБ

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • П. В. Голобуцький. Залєський (Zaleski) Броніслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 228. — ISBN 966-00-0610-1.
  • Wiesław Caban, Z Orenburga do Paryża. Bronisław Zaleski 1820—1880, 2006, 248 s. + 12 s. nlb. + mapa, format B5, ISBN 83-7133-303-X (biografią Bronisława Zaleskiego — jego działalności jako uczestnika spisków niepodległościowych lat 40. XIX wieku na Litwie, ukazującą losy zesłania na linii orenburskiej w latach 1848—1856 na Syberię, a także przedstawiającą postać B. Zaleskiego jako działacza obozu Czartoryskich w dobie powstania styczniowego, a po jego upadku organizatora życia kulturalnego emigracji polskiej w Paryżu)
  • Паламарчук Г. П. Матеріали до біографії Шевченка за листами Броніслава Залєського. В кн.: Питання шевченкознавства, в. 1. К., 1958
  • Дьяков В. А. Деятели русского и польского освободительного движения. М., 1967
  • Полотай А. Новознайдені автографи листів Т. Г. Шевченка до Броніслава Залеського. «Радянське літературознавство», 1971, № 6
  • Белорусская ССР: крат. энцикл. Т. 5. — Мн., 1982. (рік народження точно не встановлено: 1819 або 1820)
  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Т. 3. — Мн., 1996. (рік народження 1820)
  • Беларуская энцыклапедыя. Т. 6. — Мн., 1998 (рік народження 1820)
  • Зұлхаров Ғ. «Қазақты ат үстінде тану керек» Мәтін: Поляк суретшісі Бронислав Залесскийдің туғанына 180 жыл. // Дидар. 2000

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Оренбургская Шевченковская энциклопедия»
  2. «Листочки до вiнка на могилу Шевченка в XXIX роковини його смерти» (Львів, 1890, с. 23-56)
  3. La vie des Steppes Kirghizes. Descriptions, recits & contes. Zaleski Bronislas. Paris, J. B. Vasseur, 1865, з описовими текстами і 22 гравюрами (21 офорт і літографований фронтиспіс)
  4. Дьяков В. А. «Тарас Шевченко и его польские друзья», с. 63-64; ГАОО, ф. 6, оп. 12, д. 1044, 1388)