Брубейкер (фільм)
Брубейкер | |
|---|---|
англ. Brubaker  | |
 | |
| Жанр | драматичний фільм і тюремний фільмd |
| Режисер | Стюарт Розенберг і Bob Rafelsond |
| Продюсер | Ted Mannd |
| Сценарист | В. Д. Ріхтерd і Arthur A. Rossd |
| У головних ролях | Роберт Редфорд Яфет Котто |
| Оператор | Бруно Нюйттен |
| Композитор | Лало Шіфрін |
| Кінокомпанія | 20th Century Fox |
| Дистриб'ютор | 20th Century Fox, Netflix і Disney+ |
| Тривалість | 132 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | .svg){kind=small} США |
| Рік | 1980 |
| IMDb | ID 0080474 |
«Брубейкер» (англ. Brubaker) — американська тюремна драма 1980 року режисера Стюарта Розенберга з Робертом Редфордом у головній ролі. Сценарій В. Д. Ріхтера є белетризованою версією книги 1969 року "Співучасники злочину: Арканзаський тюремний скандал" Тома Мертона і Джо Хаймса, в якій детально описується викриття Мертоном тюремного скандалу 1967 року.
Новий наглядач невеликої тюрми в Арканзасі намагається очистити її від корупції, видаючи себе за ув'язненого.
| Актор | Роль |
|---|---|
| Роберт Редфорд | Генрі Брубейкер |
| Яфет Котто | Річард "Дікі" Кумбс |
| Джейн Александер | Ліліан Грей |
| Мюррей Гамільтон | Джон Діч |
| Девід Лемюель Кіт | Ларрі Лі Буллен |
| Морган Фрімен | Волтер |
| Метт Кларк | Перселл |
| Тім Макінтайр | Г'юї Рауч |
| Майкл Еммет Волш | Вудворд |
| Еверетт Макгілл | Едді Колдуелл |
| Джо Спінелл | Флойд Бердвелл |
| Вілфорд Брімлі | член пенітенціарної ради |
| Ніколас Кейдж | ув'язнений |
Фільм заснований на реальних подіях з життя тюремного наглядача Томаса Мертона, співавтора книги «Спільники злочину: Скандал у в'язниці в Арканзасі» 1969 року, написаної разом з Джо Хайамсом.[1][2] У 1967 році губернатор Вінтроп Рокфеллер найняв його для реформування тюремних ферм Арканзас-Такер Стейт і Каммінс Стейт, але Мертона звільнили менш ніж через рік, оскільки в результаті його роботи місцева пенітенціарна система здобула лиху славу — зокрема, було виявлено численні могили ув'язнених, убитих у цих в'язницях.[3] Значна частина жахливих умов, насильства і корупції, які були зображені у фільмі, булиа предметом розгляду федерального суду 1970 року у справі "Холт проти Сарвера", в якій федеральний суд постановив, що пенітенціарна система Арканзасу порушує конституційні права ув'язнених, і наказав її реформувати.
Розенберг замінив Боба Рафелсона, якого зняли з посади режисера на початку виробництва. Це другий тюремний фільм Розенберга після режисури «Холоднокровного Люка» в 1967 році. У травні 1979 року Рафельсон подав позов про порушення контракту, вимагаючи відшкодування збитків у розмірі 10 мільйонів доларів, стверджуючи, що компанія Fox запевняла його, що він матиме повну автономію і творчий контроль, а також зробила заяви, з яких випливало, що він некомпетентний, емоційно нестабільний і не має достатньої кваліфікації для того, щоб бути режисером великого кінофільму.[4]
Більшість екстер’єрів було знято у нещодавно закритій в’язниці в Джанкшн-Сіті, на південний схід від Колумбуса в центральному Огайо.[5] Серед інших локацій: Бремен, Нью-Лексінгтон і виставковий центр округу Ферфілд у Ланкастері. У початкових сценах від'їзду тюремного автобуса показано вид на Саут Фронт Стріт у Колумбусі.
Нагороди
- Motion Picture Sound Editors: Нагорода "Golden Reel" за найкращий звуковий монтаж.
Номінації
- ↑ Streelman, Ben (6 липня 1980). Redfords 'Brubaker' gets a bitter look at a Southern prison. Wilmington (NC) Star-News. с. 13-B.
- ↑ Canby, Vincent (20 червня 1980). 'Brubaker' stars Redford as jail reformer. The New York Times. Процитовано 11 грудня 2013.
- ↑ Hall, Sarah Moore (21 липня 1980). Redford Plays Him Like a Hero, but the Real 'Brubaker' Can't Get a Prison Job. People. Процитовано 11 грудня 2013.
- ↑ Bob Rafelson Sues Fox Re 'Brubaker'. Variety. 23 травня 1979. с. 7.
- ↑ Paseman, Lloyd (6 липня 1980). Latest Redford film belongs in 'solitary'. Eugene Register-Guard. с. 3B.