Бруно Беґер
| Бруно Беґер | |
|---|---|
| нім. Bruno Beger | |
 | |
| Народився |
27 квітня 1911[1] Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Помер |
12 жовтня 2009[1] (98 років) Кенігштайн-ім-Таунус, Верхній Таунус, Дармштадт, Гессен, Німеччина |
| Країна |
.svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Третій Рейх Німеччина |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, антрополог, racial theorist |
| Alma mater | Єнський університет |
| Галузь | Расова теорія |
| Членство | СС |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
 Бруно Беґер у Вікісховищі | |
Бруно Беґер (нім. Bruno Beger; 27 квітня 1911, Франкфурт-на-Майні — 12 жовтня 2009, Кьонігштайн, поблизу Франкфурта-на-Майні[2]) — німецький расолог і антрополог, співробітник Аненербе, гауптштурмфюрер СС.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Франкфурті-на-Майні. Походив зі старовинної гейдельберзької сім'ї. Крім Бруно, в сім'ї було ще четверо дітей. Його батько, викладач, і обидва дядька загинули у Першій світовій війні. Мати Бруно — Гертруда — була співачкою[3]. Друг сім'ї допоміг Беґеру влаштуватися в Єнський університет імені Фрідріха Шиллера, де той вивчав антропологію, етнографію та географію. Відвідував лекції Ганса Фрідріха Карла Гюнтера. Також навчався в Гейдельберзькому університеті.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У 1934 р. почав працювати в Головному управлінні СС з питань раси і поселень, де незабаром став начальником відділу. В цей же час почав співпрацювати з Аненербе, де займався дослідженнями в області расології. У 1938—1939 роках брав участь в якості антрополога і оператора в Тибетській експедиції Третього рейху під керівництвом Ернста Шефера. Проводив краніологічні вимірювання у жителів Тибету з метою підтвердження їх можливої приналежності до арійської раси.
10 грудня 1941 році запропонував керуючому справами Аненербе Вольфраму Зіверсу почати «заготовку єврейських черепів для антропологічних досліджень» і рекомендував для спільної роботи доктора Августа Гірта[4]. З цією метою Б. Беґер і два інших антрополога (Ганс Гельмут Фляйшхакер і Вільгельм Габель) прибули 11 червня 1943 р. в Аушвіц, де тиждень проводили антропологічні вимірювання у двох польських, вісімдесяти шести єврейських і чотирьох азійських ув'язнених. Єврейські ув'язнені були потім депортовані в табір Нацвейлер-Штрутгоф і в серпні 1943 р. вбиті в газових камерах. Їх тіла були доставлені доктору Гірту в анатомічний інститут Страсбурга для виготовлення скелетів.
Також Беґер був членом Особистого штабу рейхсфюрера СС.
Після війни[ред. | ред. код]
Після закінчення війни Бруно Беґер був інтернований, потім відпущений. У 1970 р. був засуджений земельним судом Франкфурта-на-Майні за співучасть у вбивстві. У квітні 1971 року суд дійшов висновку, що Беґер не знав остаточної долі випробовуваних[5]. 6 квітня 1974 р. Бруно все ж був засуджений за співучасть у вбивстві 86 осіб до мінімального покарання — 3 років позбавлення волі, однак, з урахуванням термінів інтернування та попереднього ув'язнення, уникнув в'язниці.
Помер в будинку для людей похилого віку в Кьонігштайні, передмісті Франкфурта-на-Майні.
Твори[ред. | ред. код]
- Населення лугової частини Альтмарка. Б.м., 1941 (Die Bevölkerung der altmärkischen Wische).
- Це було в Тибеті. Мюнхен, 1964 (Es war in Tibet. [München], 1964).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ www.spiegel.de
- ↑ Васильченко А. В. Тибетская экспедиция СС. С. 76.
- ↑ Michael H. Kater: Das «Ahnenerbe» der SS 1935—1945. Ein Beitrag zur Kulturpolitik des Dritten Reiches. München 2001. S. 245.
- ↑ Ernst Klee: Auschwitz, die NS-Medizin und ihre Opfer. Frankfurt am Main 1997. S. 359.