Бруно Кверфуртський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фреска, що зображує смерть св. Бруно
Бруно Кверфуртський
Bruno of Querfurt.jpg
Фреска, що зображує смерть св. Бруно
Чернече ім'я Боніфацій
Народився 974
Помер 9 березня 1009(1009-03-09)
Шанується Католицькою Церквою, Православною
У лику святий, мученик
День пам'яті 15 жовтня, 12 липня

Бру́но Кве́рфуртський (нім. Bruno von Querfurt, нар. 974,[1] Кверфурт, Саксонія-Ангальт — пом. 14 лютого або 9 березня 1009,[1] на кордоні Пруссія-Київська Русь) — святий-мученик, місійний єпископ, апостол Пруссії та Померанії[2], граф, капелан у Священній Римській імперії[1]. Монашеське ім'я — Боніфацій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Бруно народився в заможній родині графів Кверфуртських (Тюрингія)[1]. Навчався в знаменитій магдебурзькій школі, що була заснована архієпископом Адальбертом Магдебурзьким, після завершення навчання залишився служити в місті Магдебурзі.

У 996997 рр. супроводжував Оттона III в Рим, захопився аскетизмом, постригся у монахи.

У 9981002 рр. жив у бенедиктинському монастирі св. Олексія на пагорбі Авентин, потім, під керівництвом абата Ромуальда в монастирі біля Равенни.

У 1004 р. Бруно висвячено в архієпископи. А оскільки він захоплювався місіонерською діяльністю, Папа Римський Сильвестр II зробив його архієпископом для язичників (лат. archiepiscopus gentium, тобто місіонером, що не мав визначеного диоцезу).

У 1004 р. Бруно спробував у Мерзебурзі спонукати Генріха II до хрестового походу проти пруссів, очолював місії до пруссів[1]. Проповідував в Угорщині, очолював місію серед «чорних угрів» Трансільванії[1], що залишались язичниками).

У 1007 р. Бруно Кверфуртський відвідав Київську Русь, зустрівся з Володимиром Святославичем і з його участю охрестив частину печенігів[1], висвятив для них єпископа (вочевидь, за допомогою руських ієрархів). Доля цієї єпархії невідома, мабуть, вона була недовготривалою.

У 1008 р. Бруно прибув до Польщі, звідти відправив міссал до Швеції. Написані в Польщі послання Бруно королеві Німеччини відносяться до поодиноких згадок сучасників про князя Володимира Святославича[1] і князя Польщі Болеслава I Хороброго.

Восени 1008 р. чи зимою 10081009 рр. Бруно з 18 супутниками відбув проповідувати серед прусаків, де спочатку йому вдалось хрестити місцевого короля Нетимера і декого із його свити. Проте невдовзі після цього 14 лютого 1009 р. Бруно відрубали голову, а 17 із 18 його супутників повісили за наказом одного із васалів Нетимера; згідно з Магдебурзькими хроніками (бл. 1170 р.) та іншими джерелами, це відбулось на місці сполучення кордонів Пруссії, Київської Русі та Литовського князівства[1].

Наукова робота[ред. | ред. код]

Бруно Кверфуртський вивчив факти вбивства святого Адальберта Празького, котрий загинув, як і сам Бруно, від рук прусів у 997 році, а також — про п'ять його духовних братів з монастиря, які загинули в 1001 р., і оповів про ці події в творі «Житіє п'яти братів» і «Муки святого Адальберта»; він автор «Житія святого Адальберта-Войтеха єпископа Празького» та послання до німецького короля Генріха II (де надав опис свого перебування при дворі князя Володимира Святославича та християнську місію серед печенігів)[1]. Іншим відомим біографом Адальберта і його сучасником був монах-бенедиктинець Іоанн Канапаріус.

Церковне значення[ред. | ред. код]

Бруно канонізували близько 1025 року, а 15 жовтня в Католицькій церкві є днем пам'яті цього святого.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — Київ: Наукова думка, 2005 р. — Т.1 (А-В), С.383. — ISBN 966-00-0415-X
  2. Czy św. Brunon z Kwerfurtu pochowany jest na Świętym Krzyżu? — Klasztor Misjonarzy Oblatów Maryi Niepokalanej, Sanktuarium Relikwii Krzyża Świętego (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • А. Г. Плахонін. Бруно Кверфуртський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 383. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Józef Widajewicz: Bruno z Kwerfurtu. W: Polski Słownik Biograficzny. T. 3: Brożek Jan — Chwalczewski Franciszek. Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1937, s. 24-26. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
  • Żywot Pięciu Braci Męczenników, tł. K. Abgarowicz, wstęp J. Karwasińska, [w:] Piśmiennictwo czasów Bolesława Chrobrego, PWN, Warszawa 1966, s.155-246 (пол.)
  • List Brunona do Henryka II, tamże, s. 247–264. Żywot II św. Wojciecha, tamże, s. 87-154 oraz w lepszym tłumaczeniu B. Kürbis, [w:] W kręgu żywotów św. Wojciecha, Tyniec 1997, s.81-134. (пол.)
  • Opis wyprawy misyjnej Brunona sporządzony przez jego ocalałego towarzysza, Wiperta: Miłosz Sosnowski: Anonimowa Passio s. Adalperti martiris (BHL 40) oraz Wiperta Historia de predicatione episcopi Brunonis (BHL 1471b) — komentarz, edycja, przekład, [w:] «Rocznik Biblioteki Narodowej» t. 43 (2012), s. 5-74. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]