Бруно Штреккенбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруно Штреккенбах
латис. Bruno Streckenbach
Bundesarchiv Bild 121-0273, Krakau, Ankunft Heinrich Himmler.jpg
Народження 7 лютого 1902(1902-02-07)
Гамбург
Смерть 28 жовтня 1977(1977-10-28) (75 років)
Гамбург
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Приналежність Третій Рейх Третій рейх
Flag of the Schutzstaffel.svg СС
Роки служби 19191945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член СА
Звання группенфюрер СС
Командування 8-а кавалерійська дивізія СС «Флоріан Гайер»
19-та гренадерська дивізія СС (2-га латвійська)
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Бруно Штреккенбах у Вікісховищі?

Бруно Штреккенбах (латис. Bruno Streckenbach; *7 лютого 1902, Гамбург — †28 жовтня 1977, Гамбург) — один з керівників СС; групенфюрер СС, генерал-лейтенант військ СС і поліції (1941). Командир 19-ої Латвійської добровольчої дивізії СС.

В'язень сталінських концтаборів.

Біографія[ред. | ред. код]

Уродженець міста Гамбурга. З сім'ї чиновника митниці. 1919 закінчив реальну гімназію і добровільно вступив рядовим до 6-го піхотного полку рейхсверу, звідки в листопаді був відрахований, за відсутністю можливості отримати офіцерське звання.

У 1920-1923 — член організації «Союз Вервольф». Член НСРПН (з березня 1931). Восени 1932 вступив до 28-го штандарту СС (Гамбург).

1933-1936 — начальник гамбурзької таємної поліції.

1936-1939 — інспектор поліції безпеки Х військового округу (Гамбург).

У серпні 1939 відряджений до Відня, до штабу угруповання «Зюд», для створення і керівництва поліцією, яку готували до дій в умовах війни проти Польщі. Під час походу на Польщу очолював айнзатцгруп I, надану 14-й армії.

Участь у Другій світовій війні[ред. | ред. код]

У вересні 1939 — начальник поліції безпеки при армійському угрупованні «Зюд» (Краків, з середини жовтня 1939 — столиця Генерал-губернаторства). З жовтня 1939 — уповноважений поліції безпеки при Верховному командуванні СС і поліції Генерал-Губернаторства (очолював обергрупенфюрер СС Фрідріх Крюгер).

З травня 1940 по грудень 1942 — начальник 1-го Управління (Управління кадрів) Головного управління імперської безпеки.

З грудня 1942 по лютий 1943 — командир дивізіону протитанкової артилерії 8-ї кавалерійської дивізії СС (група армії «Мітте»; в травні-червні 1943 брав участь в боротьбі з диверсійними загонами НКВД СССР (проти банд Ковпака) на території України - у трикутнику між Прип'яттю і Дніпром).

З середини серпня 1943 — командир 1-го (16-го) кавалерійського полку 8-ї кавалерійської дивізії СС; потім, з середини вересня 1943 по січень 1944 — командир тієї ж дивізії.

Латвійський період[ред. | ред. код]

З 13 квітня 1944 по 9 травня 1945 — командир 19-ої Латвійської добровольчої дивізії СС.

Поневіряння у комуністичних в'язницях[ред. | ред. код]

Заарештований сталінськими спецслужбами 28 грудня 19469 травня 1945 — військовополонений сталінських військ).

Вироком Військового трибуналу Московського округу ЗС СССР від 18 лютого 1952 за «злочини», передбачені ст. 2 параграф 1 п. «а», «в», «з» Закону № 10 Контрольної ради в Німеччини і ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СССР від 19 квітня 1943 в відповідно до ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СССР від 26 травня 1947 «Про скасування страти», засуджений до позбавлення в концтаборів терміном на 25 років.

28 вересня 1955 Бруно Штреккенбах достроково звільнений з концтаборів СССР 10 жовтня 1955 і переданий уряду НДР в місті Херліхаузен. Проживаючи на території комуністичної Німеччини, постійно звинувачувався у якихось злочинах, але навіть комуністичні суди саботували ці судилища і вироку не виносили на підставі його недієздатністі.

Звання[1][ред. | ред. код]

Загальні СС/поліція[ред. | ред. код]

Війська СС[ред. | ред. код]

  • Унтерштурмфюрер резерву СС (18 січня 1943)
  • Оберштурмфюрер резерву СС (1 березня 1943)
  • Гауптштурмфюрер резерву СС (10 березня 1943)
  • Штурмбаннфюрер резерву СС (11 березня 1943)
  • Оберштурмбаннфюрер резерву СС (1 липня 1943)
  • Штандартенфюрер резерву СС (28 серпня 1943)
  • Оберфюрер резерву СС (30 січня 1944)
  • Бригадефюрер резерву СС і генерал-майор резерву військ СС (1 липня 1944)
  • Группенфюрер резерву СС і генерал-лейтенант резерву військ СС (9 листопада 1944)

Нагороди[1][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Streckenbach, Bruno - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (ne). Процитовано 2018-08-27. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Blood, Phillip W. (2006). Hitler's Bandit Hunters: The SS and the Nazi Occupation of Europe. Potomac Books. ISBN 978-1597970211.
  • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941—1945 History and Recipients Volume 2] (in German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939—1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939—1945 Volume 2: L–Z] (in German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939—1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (in German). München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.