Брун Клара Ісаківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клара Ісаківна Брун
Зображення
Основна інформація
Дата народження 19 листопада (1 грудня) 1876(1876-12-01)
Місце народження Сміла
Дата смерті 25 жовтня 1959(1959-10-25) (82 роки)
Місце смерті Київ
Громадянство СРСР СРСР
Професії оперна співачка
Співацький голос лірико-драматичне сопрано
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

Клара Ісаківна Брун (Брун-Каміонська; 19 листопада (1 грудня) 1876(18761201), Сміла — 25 жовтня 1959, Київ) — оперна співачка (сопрано), солістка київського Міського театру; заслужений діяч мистецтв УРСР (1938). Дружина оперного співака О. І. Каміонського.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Клара Брун в ролі Тоски і Оскар Каміонський в ролі Скарпії, опера «Тоска» Дж. Пуччіні
Могила Клари Брун і Оскара Каміонського

Народилась 19 листопада (1 грудня) 1876 року в місті Смілі (тепер Черкаська область) в бідній родині. З раннього дитинства проявила співочу обдарованість. Коштом мецената Цвєткова навчалася співу у Віденській консерваторії (1894–1899, клас Левентауце), удосконалювалася в 1903 і 1913 роках в Італії у Ч. Россі.

У 1899 році дебютувала в Миколаєві (опера «Трубадур» Дж. Верді). У 1899–1926 роках співала у складі оперних труп багатьох міст Російської імперії, Австрії, Німеччини, Франції та інших країн Європи. Виступала також як камерна співачка під час численних гастрольних турне.

З 1926 року займалась педагогічною діяльністю. Викладала у Київському музичному технікумі (1929–1934), Київській консерваторії (1934–1952). З 1939 року — професор консерваторії. Її ученицями були відомі співачки Київської опери Л. Лобанова-Рогачова, Г. Сухорукова.[1]

В 1941–1944 роках перебувала в евакуації в Баку, де вела вокальну студію при філармонії. Після повернення до Києва вона знову продовжує викладацьку діяльність у консерваторії, де працювала до 1952 року.

Померла 25 жовтня 1959 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком (ділянка № 8а).

Творчість, репертуар[ред. | ред. код]

Мала рівний, потужний голос красивого тембру і широкого діапазону з драматичним темпераментом. С. Левік зазначає:

« Драматичною співачкою Брун названа не тому, зрозуміло, що вона несла драматичний репертуар, а тому, що її вокальний образ — чи то Ліза з «Пікової дами» або Марфа з «Царської нареченої», Валентина з «Гугенотів» або Маргарита з «Фауста» — завжди органічно включав драматичний елемент, хвилювання і трепет переживання, а не напруження голосу для зовнішнього вираження драматичної ситуації … Серед почутих мною на російській сцені сопрано Брун по праву належить одне з перших місць — так тепло, навіть гаряче вона співала. »

Репертуар співачки нараховував близько 100 партій. Вона першою в Росії виконала партію Тоски в однойменній опері Дж. Пуччіні.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М-С — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 585–1216: іл.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брун Клара Ісаківна