Брутто-тоннаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бру́тто-тонна́ж, валови́й тонна́ж (англ. gross tonnage, скорочено GT) — нелінійна міра загального внутрішнього об'єму судна. Поряд з нетто-тоннажем, один з прийнятих зараз методів вимірювання тоннажу суден. Його слід відрізняти від брутто-реєстрового тоннажу, що вимірюється в реєстрових тоннах.

Історія[ред. | ред. код]

Міжнародна конвенція з вимірювання тоннажу кораблів (англ. The International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969) прийнята ММО в 1969 році[1]. Конвенція приписувала перехід від колишніх вимірювань брутто-реєстрового й нетто-реєстрового тоннажу до брутто- й нетто-тоннажу[1]. То була перша успішна спроба впровадження всесвітньої системи вимірювання тоннажу[1].

Раніше використовувалися різноманітні методи обчислення тоннажу торгових суден, але розбіжності викликали незручності, внаслідок чого виникла потреба в міжнародній системі[1]. Один з таких ранніх методів розроблений у 1854 р. Джорджем Мурсомом з британської Торгової палати[en][1].

Правила визначення тоннажу застосовні до всіх суден, побудованих після 18 липня 1982 р. включно[1]. Суднам, побудованим до цієї дати, було приписане протягом 12 років перейти з колишнього брутто-реєстрового тоннажу (GRT) на брутто-тоннаж (GT) і нетто-тоннаж (NT)[1]. Перехідний період був покликаний надати судновласникам час пристосуватися до нових правил економічно, бо на основі тоннажу засновуються правила комплектування і безпеки суден[1]. Крім того, він також є основою для обчислення реєстраційних і портових зборів[1]. Однією з цілей конвенції було забезпечення того, щоб виміряні по-новому тоннажі «не надто відрізнялися» від традиційних брутто-реєстрового й нетто-реєстрового[1].

Брутто- і нетто-тоннаж обчислюються на основі вимірювань об'єму й застосування математичної формули[1]. Брутто-тоннаж заснований на «теоретичному об'ємі всіх закритих просторів корабля» (the moulded volume of all enclosed spaces of the ship), нетто-тоннаж — на «теоретичному об'ємі всіх вантажних просторів корабля» (the moulded volume of all cargo spaces of the ship)[1]. Також, нетто-тоннаж не повинен бути менше брутто-тоннажу на більш ніж 30 %[1].

Обчислення[ред. | ред. код]

Обчислення брутто-тоннажу визначено в Положенні 3 Додатка 1 до Міжнародної конвенції з вимірювання тоннажу кораблів 1969 року[2]. Воно засноване на двох змінних і є зростаючою ін'єктивною функцією об'єму корабля:

Значення множника K розрізнюється відповідно до загального об'єму корабля (в кубічних метрах) і застосовується як коефіцієнт посилення у визначенні значення брутто-тоннажу. Множник K тим більший, чим більше судно. Обчислюється за формулою, що використовує звичайний десятковий логарифм:

Коли V and K знайдені, брутто-тоннаж (GT) обчислюється за такою формулою, де GT є функцією V:

або шляхом підстановки:

Слід звернути увагу на те, що одиниці брутто-тоннажу, хоча й виводяться з одиниць об'єму, не мають фізичного значення (на відміну від реєстрових тонн брутто-реєстрового тоннажу, що позначають об'єм).

Зворотне обчислення об'єму на основі значення брутто-тоннажу є досить складним. Для отримання наближеного значення об'єму за відомим брутто-тоннажем можна використати метод Ньютона. Точна формула:

де  — натуральний логарифм, а  — W-функція Ламберта.

Брутто-тоннаж Об'єм (м³) Співвідношення (1/K)
0.2 1 5
2.2 10 4.545
24 100 4.167
260 1 000 3.846
2800 10 000 3.571
30000 100 000 3.333
320000 1 000 000 3.125

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п International Maritime Organization, 1982.
  2. International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969. Admiralty and Maritime Law Guide. London. 23 червня 1969. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 22 травня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]