Брюс Ріох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Брюс Ріох
Брюс Ріох
Брюс Ріох
Особисті дані
Повне ім'я Брюс Девід Ріох
Народження 6 вересня 1947(1947-09-06) (77 років)
  Олдершот, Англія
Громадянство  Шотландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1964–1969 Англія «Лутон Таун» 149 (47)
1969–1974 Англія «Астон Вілла» 154 (34)
1974–1976 Англія «Дербі Каунті» 106 (34)
1976–1977 Англія «Евертон» 30 (3)
1977–1979 Англія «Дербі Каунті» 41 (4)
1978 →  Англія «Бірмінгем Сіті» 3 (0)
1979 →  Англія «Шеффілд Юнайтед» 8 (1)
1980–1981 США «Сіетл Саундерз» 44 (5)
1981–1984 Англія «Торкі Юнайтед» 71 (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975–1978 Шотландія Шотландія 24 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1982–1984 Англія «Торкі Юнайтед»
1985 США «Сіетл Сторм»
1986–1990 Англія «Мідлсбро»
1990–1992 Англія «Міллволл»
1992–1995 Англія «Болтон Вондерерз»
1995–1996 Англія «Арсенал»
1996–1997 Англія «КПР» (помічник)
1998–2000 Англія «Норвіч Сіті»
2000–2001 Англія «Віган Атлетік»
2005–2007 Данія «Оденсе»
2008 Данія «Ольборг»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Брюс Ріох (англ. Bruce Rioch, нар. 6 вересня 1947, Олдершот) — шотландський та англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Як гравець він провів понад 550 матчів у Футбольній лізі Англії і в 1975 році у складі «Дербі Каунті» став чемпіоном Англії. Також завдяки батькові, що мав шотландське коріння, представляв національну збірну Шотландії, зігравши в 24 матчах і ставши першим гравцем, який народився в Англії і став капітаном збірної Шотландії. Як тренер Ріох очолював низку клубів в Англії, найтитулованішим з яких був лондонський «Арсенал», а також працював у Сполучених Штатах та Данії. Його брат Ніл[en], син Грегор[en] і племінник Метті Голмс[en] також були професійними футболістами.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У вересні 1964 року у віці 14 років підписав професійний контракт з «Лутон Таун». Дебют за клуб відбувся в кінці цього місяця, а в лізі дебютував у листопаді того ж року в матчі проти «Саутенд Юнайтед». Провівши в клубі 5 сезонів, Брюс зіграв за нього 149 матчів і в сезоні 1967/68 став чемпіоном Четвертого дивізіону Футбольної ліги.

У липні 1969 року перейшов в «Астон Віллу» за 100 000 фунтів стерлінгів, встановивши новий трансферний рекорд для гравця Другого дивізіону. З клубом дійшов до фіналу Кубка Футбольної ліги 1970/71, де програли «Тоттенгему» з рахунком 0:2.

У лютому 1974 року перейшов в «Дербі Каунті»[1] і в сезоні 1973/74 дебютував у вищому англійському дивізіоні, зігравши до кінця турніру 13 ігор, в яких забив 2 голи. А в першому ж повному для себе сезоні у клубі Ріох став чемпіоном Англії, вигравши Перший дивізіон Футбольної ліги, де забив 15 голів у 42 матчах чемпіонату.

У грудні 1976 року перейшов у ліверпульський «Евертон», але вже у вересні 1977 року повернувся назад в «Дербі». Через розбіжності з головним тренером, Томмі Догерті, Ріох на правах оренди пішов в «Бірмінгем Сіті», а потім в березні 1979 року в «Шеффілд Юнайтед».

У 1980 році перейшов у клуб з Північноамериканської футбольної ліги, «Сіетл Саундерз»[2], у складі якого увійшов до збірної усіх зірок NASL 1980 року[3].

До «Торкі Юнайтед» перейшов в 1981 році спочатку як гравець, а з наступного року виконував роль граючого тренера, замінивши Френка О'Феррелла, де працював до 1984 року.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Завдяки своєму батьку, що народився у Шотландії, Ріох мав право виступати за цю збірну і 13 травня 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії в товариській грі проти Португалії (1:0)[4].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, де зіграв у двох матчах, включаючи гру 11 червня проти Нідерландів, після якої, незважаючи на перемогу 3:2, шотландці вилетіли з турніру. Цей матч став останнім для Ріоха у футболці збірної.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди Шотландії 24 матчі, забивши 6 голів. При цьому у останніх десяти матчах (1977—1978), в тому числі і на чемпіонаті світу, був капітаном команди. Це дозволило Брюсу стати першим в історії футболістом, народженим в Англії, що став капітаном шотландської збірної.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

З липня 1982 року по січень 1984 року був граючим тренером «Торкі Юнайтед». У лютому 1985 року був призначений головним тренером американського клубу «Сіетл Сторм» з Western Soccer Alliance[en], але вже у вересні того ж року повернувся в Англію[5].

У лютому 1986 року був призначений тренером «Мідлсбро» і в сезоні 1986/87 вивів клуб з Третього дивізіону Футбольної ліги у Другий. А вже в наступному сезоні вивів «Боро» в Перший. Тримаючись впевнено в першій половині турнірної таблиці у першій половині розіграшу турніру, «Мідлсбро» у другій поступово скотився вниз і в останньому турі потрапив в зону вильоту, хоча за весь сезон не потрапляв туди жодного разу. Втім шотландець залишився у клубі і був звільнений лише у березні 1990 року.

1 квітня 1990 року Ріох очолив «Міллволл» із завданням зберегти команді прописку у вищому дивізіоні, однак із завданням не впорався. Втім залишився у клубі і наступного сезону зайняв з командою місце у зоні плей-оф Другого дивізіону, щоправда перемогти у ньому не зумів — «леви» вже в першому матчі програли «Брайтон енд Хоув Альбіону» з рахунком 2:6. У наступному сезоні 1991/92 результати команди були гіршими і Брюс покинув клуб у березні 1992 року.

Наступним клубом Ріоха став «Болтон Вондерерз», в якому він почав працювати з травня 1992 року. Вже в сезоні 1992/93 в Кубку Англії «Болтон» вибив чинного володаря кубка, «Ліверпуль». Також «мандрівники» у цьому ж сезоні посіли друге місце у третьому за рівнем дивізіоні Англії, підвищившись у класі. У сезоні 1993/94 зайняли 14-е місце в Першому дивізіоні і дійшли до 1/4 фіналу Кубка Англії. У сезоні 1994/95 «Болтон» посів третє місце в чемпіонаті і виграв плей-оф, тим самим Брюс вивів клуб у Прем'єр-лігу. Також у цьому сезоні клуб дійшов до фіналу Кубка Футбольної ліги, де «Вондерерз» програв «Ліверпулю» з рахунком 1:2.

Втім у найвищому англійському дивізіоні у статусі головного тренера Ріох дебютував у сезоні 1995/96 вже у складі іншого клубу, столичного «Арсенала». У цьому сезоні «каноніри» зайняли 5-е місце в чемпіонаті, завдяки помилкам «Евертона», «Блекберн Роверз» та «Тоттенгем Готспур» в останньому турі сезону, і отримали право стартувати в Кубку УЄФА-1996/97 з першого раунду. Також клуб дійшов до півфіналу Кубка Футбольної ліги[6][7] та до 3-го раунду Кубку Англії[8][9].

Був звільнений на початку сезону 1996/97 через розбіжності з керівництвом клубу з приводу покупки гравця міланського «Інтернаціонале» Денніса Бергкампа. Після відходу з «Арсенала» Брюс став помічником головного тренера «Квінз Парк Рейнджерс» Стюарта Г'юстона, який був у свою чергу помічником Ріоха в «Арсеналі». Провівши рік у ций команді, обидва були звільнені[10][11].

У травні 1998 року Ріох був призначений головним тренером «Норвіч Сіті». Потренувавши клуб менше двох сезонів, був звільнений. Основна причина була та, що у Брюса не виходило виводити клуб в плей-оф за вихід у Прем'єр-лігу. Він успішно передбачив, що зірковий гравець Крейг Белламі буде неминуче проданий, втім через скрутне фінансове становище клубу лише невелике частина з цих грошей пішла на підсилення клубу.

Протягом сезону 2000/01 Ріох тренував «Віган Атлетік». Він виграв нагороду «Тренер місяця» у Другому дивізіоні в листопаді 2000 року[12]. Але вже в лютому 2001 року був звільнений[13].

Після тривалої паузи у тренерській кар'єрі Ріох у червні 2005 року був призначений головним тренером данського «Оденсе». Вже в першому сезоні Ріох допоміг клубу виграти бронзові нагороди Чемпіонату Данії. 12 березня 2007 року Брюс вирішив покинути клуб у зв'язку із хворобою дружини, але ЗМІ стверджували, що приводом було розбіжності між Ріохом і клубом.

У червні 2008 року Ріох очолив «Ольборг», після того, як попередній головний тренер команди Ерік Гамрен очолив норвезький «Русенборг»[14]. Основна мета для Ріоха були єврокубки. «Ольборг» стартував з 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів УЄФА 2008/09. Пройшовши боснійську «Модричу» та литовський «Каунас», клуб вийшов у групову стадію, де, здолавши шотландський «Селтік», потрапив до раунду плей-оф Кубка УЄФА 2008/09. Але в матчах у Кубку УЄФА Брюс вже не керував командою, оскільки ще 23 жовтня 2008 року він був звільнений через те, що «Ольборг» мав тільки 2 перемоги в 10 матчах національного чемпіонату і займав передостанню сходинку[15].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Дербі Каунті»: 1974–1975
«Дербі Каунті»: 1975

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Оденсе»: 2006—2007

Статистика тренера

[ред. | ред. код]
Команда Країна З По Результати
М В Н П % перемог Заб. Пр. +/-
Торкі Юнайтед Англія 1 липня 1982 14 січня 1984 72 31 26 15 43.06
Сіетл Сторм США лютий 1985 вересень 1985 13 6 1 6 46.15 23 25 -2
Мідлсбро Англія 2 лютого 1986 9 березня 1990 205 82 52 71 40
Міллволл Англія 1 квітня 1990 17 березня 1992 100 36 24 40 36
Болтон Вондерерз Англія 29 травня 1992 8 червня 1995 172 83 42 47 48.26
Арсенал Англія 8 червня 1995 12 серпня 1996 47 22 15 10 46.81
Норвіч Сіті Англія 1 липня 1998 13 березня 2000 93 30 31 32 32.26
Віган Атлетік Англія 26 червня 2000 27 лютого 2001 43 19 15 9 44.19
Оденсе[16] Данія липень 2005 березень 2007 52 27 12 13 51.92 74 45 29
Ольборг[16] Данія червень 2008 жовтень 2008 10 2 2 6 20 10 19 -9

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bruce Rioch bei Derby County
  2. ↑ Seattle Sounders: Bruce Rioch. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
  3. ↑ NASL All Star lists. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
  4. ↑ Футбольный МАТЧ: 13.05.1975 Шотландия — Португалия. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 24 жовтня 2018.
  5. ↑ FC Seattle puts Rioch in as head mentor [Архівовано 2011-07-11 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Moore, Glenn (15 лютого 1996). Yorke is equal to Bergkamp's best. The Independent. Independent Print Limited. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 18 квітня 2012.
  7. ↑ Moore, Glenn (22 лютого 1996). Villa hold out to book place at Wembley. The Independent. Independent Print Limited. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 18 квітня 2012.
  8. ↑ Tench, Matt (8 січня 1996). Whitehouse exposes Arsenal. The Independent. Independent Print Limited. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 18 квітня 2012.
  9. ↑ Hodgson, Guy (18 січня 1996). Veart veers past static Arsenal. The Independent. Independent Print Limited. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2012.
  10. ↑ A potted history of QPR (1882-2011). Queens Park Rangers F. C. 9 січня 2012. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 17 січня 2012.
  11. ↑ Football: Queen's Park Rangers dismiss Houston and Rioch. The Independent. 11 листопада 1997. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 17 січня 2012.
  12. ↑ Megson bags award. BBC Sport. 30 November 2000. Процитовано 28 October 2007.
  13. ↑ Rioch's resignation rocks Wigan. BBC Sport. 27 February 2001. Процитовано 28 October 2007.
  14. ↑ Bruce Rioch præsenteret i AaB. Bold.dk. 11 June 2008. Архів оригіналу за 28 березня 2009. Процитовано 11 June 2008.
  15. ↑ Danish side Aalborg sack Rioch as coach. CNN. 23 October 2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 24 October 2010.
  16. ↑ а б danskfodbold.com - DBU's Officielle Statistikere. danskfodbold.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 жовтня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брюс_Ріох&oldid=40179172